Лесик Леся Степанівна. Механізм інвестиційного забезпечення технічного переозброєння вугільної промисловості

Короткий опис

Лесик Леся Степанівна. Механізм інвестиційного забезпечення технічного переозброєння вугільної промисловості: дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2004. , табл.

Лесик Л.С. Механізм інвестиційного забезпечення технічного переозброєння вугільної промисловості. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01- Економіка промисловості. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2004.
Дисертаційну роботу присвячено розвитку теоретичних основ, розробці методологічних положень і методичних рекомендацій щодо удосконалення ключових елементів механізму інвестиційного забезпечення оновлення технічної бази вугільної промисловості.
Визначено сутність і специфічні особливості відшкодування і оновлення основних виробничих фондів вугільної промисловості, потенційні джерела фінансування технічного переозброєння виробництва галузі, надано оцінку їхнього потенціалу в сучасних умовах. Проведено аналіз стану технічної бази галузі та оцінено ступінь забезпеченості її розвитку інвестиційними ресурсами. Запропоновано рекомендації щодо широкого використання лізингу для технічного оновлення виробництва вугільної промисловості. Визначено підходи до мобілізації нетрадиційних джерел, а саме оптимізації структури споживання первинних енергоносіїв. Проаналізовано роль, стан і потенціал амортизації як найважливішого джерела фінансування технічного оновлення вугільної промисловості та обґрунтовано напрями удосконалення амортизаційної політики. Підготовлено рекомендації щодо визначення меж амортизаційних строків служби та капітальних ремонтів гірничо-шахтного устаткування. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо формування амортизаційного фонду на вуглевидобувних підприємствах в умовах реструктуризації галузі.

Основна концепція виконаного дослідження полягає в розробці підходу щодо вирішення задачі інвестиційного забезпечення технічного переозброєння вугільної промисловості в умовах її реструктуризації. Відповідно до загальної мети і конкретних задач основні результати роботи такі.
1. Визначено сутність і специфічні особливості відшкодування і оновлення основних виробничих фондів вугільної промисловості. Процес відтворення основних виробничих фондів галузі є об’єктивним і виступає в єдності трьох форм: грошової, виробничої і товарної.
Кошти спрямовуються на спорудження в галузі необхідних об’єктів і придбання нового устаткування. У процесі виробництва відтворення основних фондів спрямоване на відшкодування їхнього зношування, яке може здійснюватися через заміну на нові засоби або капітальні ремонти. Важливим питанням при використанні основних фондів є проблема збереження авансованої первісної вартості, нарахування амортизації, яка виступає як форма руху зношеної частки вартості основних фондів на товарній і грошовій стадіях. У результаті реалізації виробленої за допомогою основних фондів вугільної продукції вони переходять із товарної форми у грошову. У сучасних умовах фізичне відшкодування фондів у натурі не відповідає вартісному.
2. Занедбаний стан і низька ефективність використання діючої техніко-технологічної бази свідчать про необхідність здійснення комплексу заходів щодо підвищення її технічного рівня. Необхідність переходу на інтенсивний шлях функціонування галузі з досягненням високої продуктивності вуглевидобутку та конкурентоспроможності підприємств і вугільної продукції потребує пошуку нових форм розвитку інвестиційної діяльності; прискореного інноваційного забезпечення технічної бази шахт.
3. На основі дослідження потенційних можливостей джерел утворення інвестиційних ресурсів для технічного переозброєння вугільної галузі встановлено, що основними є внутрішні джерела, серед яких важливе місце належить амортизаційному фонду.
4. Проведено оцінку і обґрунтовано основні джерела фінансування інвестицій, фінансовий потенціал економічного зростання на кожній шахті. Найбільш суттєвими джерелами інвестиційних ресурсів є амортизаційний фонд, довгострокові кредити банків, іноземні кредити, які при створенні відповідних умов можуть ефективно функціонувати. Проведений аналіз стану інвестування відтворювальних процесів у вугільній промисловості свідчить про необхідність формування нового підходу в розробці механізму мобілізації і ефективного використання фінансових ресурсів для інвестування процесів оновлення і розвитку технічної бази галузі.
5. Розроблено рекомендації щодо широкого використання лізингу для технічного переоснащення вугільної промисловості. Це дозволяє прискорити науково-технічний прогрес на підприємствах машинобудування, зміцнити конкурентоздатність усіх задіяних через лізингові операції учасників.
Лізинг становить інтерес для більшості підприємств вугільної промисловості, в яких не вистачає коштів на придбання сучасного гірничо-шахтного устаткування. Розвиваючи лізингові угоди у вугільній промисловості, відразу можна вирішити декілька значних проблем: без вагомих початкових витрат провести реконструкцію застарілих вугільних підприємств; забезпечити замовленнями вітчизняні машинобудівні підприємства виробників засобів виробництва і будівельні організації, що прискорить процес економічного підйому в цих галузях промисловості.
6. Підготовлено пропозиції щодо мобілізації нетрадиційного джерела інвестицій оптимізації структури споживання первинних енергоносіїв. Обґрунтовано, що одним із фінансових джерел інвестицій у технічне оновлення виробництва в галузі можуть бути кошти, одержані від упровадження енергозберігаючої техніки і технологій.
7. Аналіз ролі стану та потенціалу амортизації як джерела фінансування технічного оновлення вугільної промисловості дозволив виявити недоліки в законодавчому та нормативному забезпеченні амортизаційної системи, в яких не враховуються фізичний і моральний стан технічної бази вугільних підприємств, збитковість більшості шахт галузі, відсутність можливостей одержання банківських кредитів, недостатність державної підтримки.
8. Розроблено рекомендації щодо визначення меж амортизаційних строків служби та капітальних ремонтів гірничо-шахтного устаткування. Доведено, що оптимальним строком корисного використання технічного засобу є термін, що складається із декількох міжремонтних періодів, за який загальні витрати на 1 т вугілля будуть мінімальними. Розроблено економіко-математичну модель визначення міжремонтних періодів і строку використання машини, за яких питомі витрати будуть мінімальними.
9. Для надання амортизаційним відрахуванням провідної ролі у формуванні достатніх власних коштів для відтворення основних фондів розроблено науково-методичні рекомендації, які враховують: умови надання підприємствам вугільної промисловості права самостійного формування і використання амортизаційного фонду на технічне оновлення виробничого потенціалу; розвиток ринкових умов функціонування основних засобів; можливість акумулювання на добровільних засадах коштів амортизаційних фондів у межах господарських об’єднань за галузевими або територіальним ознаками відповідно до чинного законодавства з метою більш ефективного їх використання; наявність необхідної державної фінансової підтримки для технічного переоснащення підприємств вугільної промисловості; створення умов для пріоритетного розвитку вугільного машинобудування, модернізації та обґрунтованого нарощування виробничого потенціалу; нарахування амортизаційних відрахувань щомісяця; звільнення підприємств галузі і прибутків інвесторів від стягнення податків на прибуток до повного відшкодування капітальних витрат, здійснених інвестором.