Псарас Геннадій Геннадійович. Відновна хірургія ускладненого раку товстої кишки

Короткий опис

Псарас Геннадій Геннадійович. Відновна хірургія ускладненого раку товстої кишки: Дис... д-ра мед. наук: 14.01.07 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. - Донецьк, 2002. - 450 арк. , табл. - Бібліогр.: арк. 360-428.

Псарас Г.Г. Відновна хірургія ускладненого раку товстої кишки.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.07 онкологія.- Донецький державний медичний універ-ситет ім.М.Горького, Донецьк, 2002.
Дисертація присвячена проблемі хірургічного лікування УРТК. За пе-ріод з 1986 по 1995 роки в проктологічному відділенні Донецького обласного протипухлинного центру оперовано 3740 хворих на РТК, з яких у 750 (20,05%) пацієнтів були різні ускладнення пухлинного процесу.
Розроблена тактика активного ведення хворих на УРТК у залежності від виду ускладнення, в результаті застосування якої у 89,8% випадків змогли виконати первинно-відновні операції.
Частота ускладнень після первинно-відновних хірургічних втручань склала 21,2%, після двоетапних операцій - 32,2%, а летальність - 9,7% і 20,3%, відповідно. У структурі післяопераціних ускладнень переважали гній-но-септичні.
Через 4-6 місяців після двоетапних операцій здійснювали відновлення кишкової безперервності у хворих.
П’ятирічне виживання після первинно-відновних і двоетапних операцій склало, відповідно, 49,44% (44,8%-54,1%) і 33,9% (22,2%-46,7%), а трива-лість життя 3,9+0,01 і 3,1+0,1 рік.
Одержані дані свідчать про ефективність використання активної такти-ки при лікуванні хворих з УРТК.

Проблема лікування ускладненого раку товстої кишки не втратила своєї актуальності. До теперішнього часу відсутня науково-обгрунтована так-тика хірургічного лікування, показання і протипоказання до виконання первинно-відновних радикальних комбінованих і паліативних операцій. Недостатньо вивчені найближчі і віддалені результати одноетапних та багатоетапних хірургічних втручань.
У спостережуваних хворих на ускладнений і розповсюджений рак товстої кишки часткова кишкова непрохідність розвинулась у 59,5% (55,9%-62,9%, р < 0,05) випадків, повна - у 10,1% (8,1%-12,4%, р < 0,05), запальні ускладнення у 20,2% (17,5%-23,2%, р < 0,05), нориці у 7,3% (5,6%-9,3%, р < 0,05), анемія 2,8% (1,7%-4,1%, р < 0,05).
Опрацьований комплекс заходів, який включає нові способи хірургічних втручань, інструменти та пристрої, дозволив виконати первинно-відновні операції у 89,8% хворих на ускладнений рак товстої кишки (87,2%-92,1%, р < 0,05) з числа пацієнтів, які перенесли операції в обсязі радикальних.
Застосування пристрою для підготовки кишечника на операційному столі дає можливість відновити безперервність кишечника у 93,3% хворих на рак товстої кишки, ускладнений частковою кишковою непрохідністю і у 72,4% хворих з повною кишковою непрохідністю. Виконання двоетапної операції у хворих на рак товстої кишки, ускладнений кишковою непрохід-ністю, (як частковою, так і повною) доцільне при наявності інтраоперацій-них ускладнень і виражених некротичних змін у стінці привідного відріз-ку кишки.

Ендолімфатична антибіотикотерапія у доопераційному періоді і після опе-рації купіює запальний процес і в комплексі з променевою терапією у хво-рих на рак товстої кишки, ускладнений параколічним абсцесом, збільшує загальну резектабельність до 94,4% (86,9%-97,7%, р < 0,05).
У хворих з перфоративними ускладненнями розроблена тактика хірургіч-ного лікування дає можливість виконати первинно-відновні операції у 76,9% (73,0%-79,9%, р < 0,05) хворих. До виконання двоетапних операцій у пацієнтів з перфоративними ускладненнями раку товстої кишки доцільно вдаватися при наявності кишкової непрохідності та розлитого гнійного перитоніту.
У хворих на поширений рак товстої кишки з утворенням нориць із сусідні-ми органами та структурами, виконання первинно-відновних операцій можливе у 85,7% (73,1%-95,3%, р < 0,05) пацієнтів. Показанням до дво-етапних та симптоматичних операцій у цієї категорії хворих є поєднання даного ускладнення з іншими в органах, утягнених в пухлинний процес.
Первинно-відновні операції виконані у обсязі комбінованих у 28,96% ви-падків, паліативних 24,52%, паліативних комбінованих 7,14%. Частота післяопераційних ускладнень і летальність склали, відповідно, 22,7% (16,4%-29,7%, р < 0,05) і 10,0% (5,7%-15,3%, р < 0,05); 22,0% (15,3%-29,6%, р < 0,05) і 13,4% (8,1%-19,8%, р < 0,05); 27,0% (14,2%-42,2%, р < 0,05) і 16,2% (6,3%-29,6%, р < 0,05).
Наявність у хворих на рак товстої кишки анемії будь-якого ступеня вира-женості, не є підставою для відмови від виконання первинно-відновних операцій. Супровідні захворювання, такі як серцево-судинні та дихальної системи в ургентних ситуаціях не є протипоказанням до виконання ради-кальних і паліативних відновних втручань.
Статистично вірогідно (р < 0,05) показано, що застосування розробленого комплексу заходів дозволило домогтися меншої частоти післяопераційних ускладнень і летальності після виконання первинно-відновних операцій, ніж після двомоментних 21,2% (17,8%-24,9%, р < 0,05) і 9,7% (7,3%-12,3%, р < 0,05), проти 32,2% (21,0%-44,5%, р < 0,05) і 20,3% (11,2%-31,4%), відповідно.
Віддалені результати хірургічного лікування хворих з первинним видален-ням пухлинного процесу свідчать про їх явну перевагу перед втручаннями без первинного видалення пухлини. Достовірно (p<0,001) встановлено, що п’ятирічне виживання хворих після хірургічних втручань з первинним ви-даленням пухлинного процесу вище, ніж пацієнтів після операцій без пер-винного видалення пухлини - 47,7% (43,4%-52,1%) супроти 4,95% (1,6%-10,0%) відповідно. Така ж залежність встановлена і для середньої трива-лості їх життя 3,8+0,01 років супроти 1,3+0,01 роки, відповідно.
П’ятирічне виживання після первинно-відновних операцій у хворих на рак товстої кишки вище, ніж серед пацієнтів, які перенесли двоетапні операції - 49,44% (44,8%-54,1%) і 33,9% (22,2%-46,7%) відповідно (різниця є ста-тистично значущою з рівнем значущості р=0,013). Аналогічная тенденція простежується і при оцінці середньої тривалості життя цих хворих 3,9+0,01 років проти 3,1+0,1 рік, відповідно.
При вивченні якості життя після первинно-відновних операцій визначено, що 69,6% хворих оцінювали її як задовільну або гарну (в тому чіслі 5,8%, як відмінну), і лише у 5,8% випадків - як погану.
Розроблена і впроваджена в клінічну практику активна тактика лікування ускладненого раку товстої кишки дозволяє забезпечити задовільні безпо-середні і віддалені результати та якість життя хворих.