Стратічук Наталя Володимирівна. Економіко-екологічне обґрунтування зрошення в південному регіоні

Короткий опис

Стратічук Наталя Володимирівна. Економіко-екологічне обґрунтування зрошення в південному регіоні. : Дис... канд. наук: 08.07.02 2006

Стратічук Н.В. Економіко-екологічне обґрунтування зрошення в південному регіоні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв, 2006.
В дисертації розглянуто соціально-економічну сутність еколого-економічного розвитку зрошення, охарактеризовано такі важливі категорії як господарсько економічний механізм”, екологічний розвиток”, еколого-меліоративна стійкість земель”, висвітлено методичні основи оцінки еколого-економічного розвитку підприємств водогосподарського комплексу регіону.
Автором здійснено аналіз міжнародного досвіду еколого-економічного розвитку підприємств різних напрямків господарювання, проведена еколого-економічна оцінка функціонування водогосподарського комплексу на прикладі Інгулецької зрошувальної системи, визначено вплив зрошення на гідромеліоративний стан земель і залежність результатів господарювання від різних організаційно-правових формувань.
Обґрунтовано пропозиції вирішення стратегічних проблем екосистемного ведення зрошуваного землеробства, запропоновано організаційно-економічні заходи планування адаптивного екологічно безпечного зрошення в аграрних підприємствах, сформульовано рекомендації наукових засад створення ефективного механізму екологізації виробництва в зоні зрошення.

У дисертації розроблені теоретичні і методологічні засади та обґрунтовані напрями та механізми підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу зрошувального комплексу південного регіону України.

Уточнено сутність поняття стійкого розвитку природно-господарських систем в сучасних умовах, яким передбачається нерозривність економічного зростання і вирішення екологічних проблем. Важливе значення при цьому набувають категорії „ресурси” і „ресурсний потенціал”, яким було надане обґрунтоване визначення. Відносно екологічного нормування впливу зрошення на агроекологію, висвітлено поняття про еколого-меліоративну стійкість земель (ЕМС), яка поділяється на потенційну і фактичну (техногенну) стійкість. Оцінка ЕМС дозволяє встановити оптимальні і критичні рівні техногенно-меліоративних навантажень.
Сучасний тип еколого-економічного розвитку економіки визначено як техногенний. Це потребує застосування єдиної ефективно діючої стратегії ресурсозбереження та природокористування. Зростання значення водних ресурсів для сільського господарства багато в чому пов’язане з негативними природними і антропогенними впливами. Встановлено, що серед негативних процесів, які пов’язані зі зрошенням і найбільш небезпечні, засолення ґрунтів, їх заболочування, втрати гумусу, погіршення фізичних властивостей ґрунту, забруднення скидними водами рік, озер, морів. Для забезпечення екологічно безпечного використання водних ресурсів потрібно уживати заходів боротьби щодо втрат води при транспортуванні, при порушенні технології і необґрунтованих норм зрошення, використовувати прогресивні технології підґрунтове і крапельне зрошення, двостороннє регулювання водного режиму, метод штучного поповнення підземних вод.
На зрошуваних землях Інгулецької системи через підйом рівня ґрунтових вод і збільшення ступеня їхньої мінералізації, характерна поява засолених ґрунтів. Часто на зрошуваних землях спостерігається вторинне засолення ґрунтів, пов’язане з підвищеним ступенем мінералізації ґрунтових вод. Головними причинами, що викликають вторинне засолення та осолонцювання ґрунтів, є зрошення водами з підвищеним вмістом легкорозчинних солей (переважно натрієвих), а також близький (до критичного) рівень залягання ґрунтових вод. При зрошенні безстічних рівнин відбувається підйом рівня солоних ґрунтових вод, що і приводить до засолення ґрунтів.
Для покращення еколого-меліоративного стану на зрошуваних масивах Інгулецької системи потрібно: перейти на ресурсозберігаючу технологію водозберігаючих поливних режимів; проводити аналіз і контроль за використанням поливної води (екомоніторинг); моніторинг основних показників меліоративного режиму зрошуваних ґрунтів.
Подальший розвиток зрошення повинен ґрунтуватись на економіко-екологічних підходах визначення найбільш ефективних напрямків використання поливних земель, води та матеріально-технічних ресурсів з чіткими параметрами екологічних обмежень. Для цього нами запропонована схема пріоритетних зв’язків екологізованого зрошуваного землеробства (від сумарних витрат до отримання прибутку) через напрями виробничого процесу, які забезпечують стимулюючий інтегральний результат на виході системи.
При побудові орієнтованого графа враховані найбільш важливі, з нашої точки зору, елементи, які взаємодіють у макросистемі зрошуваного землеробства і безпосередньо чи опосередковано впливають на еколого-економічні показники цієї макросистеми. Більша частина взаємодіючих елементів макросистеми зрошуваного землеробства відноситься до сфери діяльності сільгосппідприємства і саме на ці елементи повинна бути спрямована дія економічного регулятора К (корегуючий коефіцієнт, системно-функціональне призначення якого регулювання та стимулювання екобезпечного функціонування макросистеми зрошуваного землеробства у процесі внутрішньої економічної взаємодії її елементів), що продукує зменшення або стабільність відносних витрат водокористувачів на зрошувальну воду, через диференціацію оплати за неї.
Доведено, що визначення вартості зрошувальної води є основним економічним моментом у плануванні екологічно безпечного зрошення. Оплата за зрошувальну воду була виражена у функції, до того ж до неї було введено корегуючий коефіцієнт К. Завдяки графічній побудові дії такого економічний регулятора встановлено зв’язок між економічним результатом на виході макросистеми зрошуваного землеробства та параметрами її на вході. Конструктивно побудовано декілька моделей корегуючих коефіцієнтів К, що в економічному механізмі господарювання продукують стимуляторну функцію. Викладено формули, що описують цей процес, а також наведено розрахунок коефіцієнта К при різних рівнях використання зрошувальної води.
Запропоновано основні принципи та методологічні підходи до ринкового механізму в користуванні природними ресурсами зрошуваного землеробства:

- цілісність використання великих зрошувальних масивів з налагодженою інфраструктурою водогосподарського комплексу;
єдність інтересів сільгосптоваровиробників (водоспоживачів) і водогосподарських організацій;
інтеграція в єдиний організаційно-економічний механізм господарювання в межах зрошувальної системи, але на принципах самоокупності кожної самостійної частини;
економічна спрямованість діяльності сільгосптоваровиробників на зрошуваних землях та обов’язковий контроль за їх екологічним станом.