МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЇ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі досліджено теоретичні передумови навчання ділової АП студентів економічних спеціальностей.

Вивчення лінгвістичних, психологічних і комунікативних особливостей презентації та дослідження літератури з методики її навчання, а також визначення монологу-презентації, яке запропонувала у своєму дослідженні Н.Л. Драб (2005), дало можливість уточнити визначення ділової АП так: підготовлене професійно спрямоване монологічне висловлювання, об’єднане конкретним завданням і ситуативними умовами, яке базується на результатах аналітичного дослідження певної проблеми у сфері ділової активності, має чітке логіко-композиційне оформлення і націлене на ефективне інформування, мотивування або переконання певної аудиторії з урахуванням її основних культурологічних та соціально-демографічних характеристик. Учасниками ділової АП є презентатор (термін запозичений у О.Ю. Попової (2005)) та аудиторія.

Було встановлено, що для того щоб розвинути у студентів комплекс специфічних (характерних тільки для цього виду мовленнєвої діяльності) умінь, які функціонують у процесі підготовки та представлення ділової АП раціонально виділити навчання ділової АП в відокремлений супроводжуючий курс у межах навчальної дисципліни «Ділова англійська мова».

У результаті аналізу досліджень з методики викладання ДАМ та ІМ була сформульована розгорнута мета навчання ділової АП, виходячи з положень професійно спрямованого навчання, сфер спілкування, соціально-комунікативних ролей і позицій, зв'язку комунікативної компетенції з різними видами мовленнєвої діяльності, компонентного складу цієї компетенції та рівня комунікативної достатності. Цією метою є формування професійно спрямованої комунікативної компетенції в говорінні (у монологічному мовленні), необхідної й достатньої для підготовки й проведення ділової презентації англійською мовою.

Професійно спрямована комунікативна компетенція повинна: a) забезпечити випускникові з професійною соціально-комунікативною позицією «менеджер» вміння готувати й робити ділові АП в професійно-трудовій та адміністративно-правовій сфері спілкування у тих соціально-комунікативних ролях, що з найбільшою ймовірністю потребують надання усної презентації, а саме: директор торговельних організацій усіх форм власності, начальник відділу маркетингу, начальник відділу торгівлі, менеджер торговельних організацій. торговельний агент, індивідуальний підприємець, рекламний менеджер; б) бути сформованою в єдності її основних компонентів: мовленнєвого, лінгвістичного, ділового лінгвосоціокультурного, предметного, прагматичного, паралінгвістичного й психологічного; в) досягти рівня комунікативної достатності, що допускає такі похибки у володінні мовним матеріалом, які не перешкоджають адекватній комунікації під час презентації.

З погляду теорії комунікації презентація – це комунікативна подія в діловому спілкуванні, комплекс комунікативних актів, об'єднаних загальним завданням і ситуативними умовами (В.Б.  Кашкін 2000). Виходячи з цього, ми змоделювали комунікативний процес ділової АП з позиції теорії комунікації, а також розглянули її лінгвістичні особливості. Отже, комунікативна подія ділової АП є складним процесом передачі повідомлення від презентатора аудиторії з певною метою. Відправник породжує, а одержувач інтерпретує повідомлення за допомогою вербального, невербального й культурного кодів. Про успішне декодування повідомлення одержувачем відправник дізнається за допомогою зворотного зв'язку, яким буде природна реакція аудиторії на виступ (аплодисменти, сміх, питання до доповідача тощо).

Лінгвістичний аналіз 198 усних та письмових оригінальних дискурсів ділових АП, узятих із посібників для навчання ділової АП для бізнесменів і економістів, а також з ресурсів Інтернет, показав, що для ділової АП на морфологічному рівні характерне вживання активного стану англійського дієслова, перехідних дієслів й часових форм групи Simple та Continuous, прикметників вищого і найвищого ступенів. На синтаксичному рівні переважає складносурядний зв'язок і послідовність простих безсполучникових речень. На лексичному рівні використовуються лексичні одиниці з конкретним значенням, терміни, експресивна лексика та прислівники-інтенсифікатори. На стилістичному рівні – інверсія, еліпсис, клімакс, контраст, риторичне запитання, стилістичні повтори та антитеза. На фонетичному рівні вживаються риторичні фонологічні прийоми: зміна висоти тону, інтенсивності інтонації, темпу мовлення, паузація, просодична диференціація головного та другорядного, емфатичний наголос тощо.

На основі аналізу текстів презентаційних виступів було встановлено, що ділова АП має трикомпонентну структуру: вступ або початок, основна частина, заключна частина. Кожний компонент структури ділової АП реалізує певні інтенції мовця й визначається за допомогою так званих сигналів структурації тексту презентації (термін О.Ю. Попової (2005)) які подаються у вигляді мовленнєвих формул та засобів міжфразового зв’язку різних категорій семантичних відносин.

Спостереження за навчальним процесом виявило, що характер мовних засобів та структурно-композиційні особливості ділової АП зумовлюють основні труднощі в оволодінні студентами діловою АП, які можна подолати за допомогою певних засобів навчання та розробленого нами комплексу вправ.

Враховуючи сучасні вимоги до засобів навчання ІМ, були визначені основні й допоміжні засоби навчання ділової АП. Основними засобами навчання ділової АП для викладача мають бути Програма з англійської мови для професійного спілкування (2005), навчально-методичний комплекс з дисципліни, розроблений відповідно кредитно-модульної організації вивчення курсу, за яким проводиться навчання ДАМ у конкретному ВНЗ у всій повноті його компонентів, спеціально розроблений навчальний матеріал для розвитку вмінь ділової АП та методичні рекомендації щодо організації навчання ділової АП студентів третього курсу економічних спеціальностей. Для студента – спеціально розроблений навчальний матеріал для розвитку вмінь ділової АП, завдання для позааудиторної самостійної роботи, зразки завдань для модульного контролю і критерії їх оцінювання. Технічними засобами для викладача і для студента є програми для створення презентацій (наприклад, Microsoft Office PowerPoint), Інтернет, аудіо- та відео записи ділової АП.

Вивчення психолого-педагогічної літератури показало, що в навчанні ділової АП необхідно формувати високу внутрішню процесуальну мотивацію з метою підвищення ефективності процесу навчання. Така мотивація досяжна за організації цього процесу, яка б забезпечувала особистісне самовираження студентів засобами мови, яка вивчається. Основним засобом подібної організації є впровадження ділової гри, під якою ми розуміємо організацію навчання АП, що моделює і відтворює ділову активність, пов’язану з підготовкою та представленням ділової АП на заняттях. Це викликає необхідність розробити ігрові та проектні завдання, які повинні увійти до комплексу вправ для навчання ділової АП.

У другому розділі дисертації представлено методику навчання ділової АП студентів третього курсу економічних спеціальностей.

Зміст навчання ділової АП відбирався послідовно за такими аспектами: комунікативним (визначення видів і тем ділової АП), лінгвістичним (відбір навчального мовного й мовленнєвого матеріалу), психофізіологічним і процесуальним (відбір знань, навичок та вмінь).

За комунікативним аспектом на основі опитування 100 українських фахівців, які працюють у сфері економіки та підприємництва у Києві, Харкові, Севастополі та Запоріжжі, яким за родом своєї діяльності доводиться виступати з діловими АП перед багатонаціональними аудиторіями, було виділено такі основні види ділових АП для навчання за різними критеріями, а саме: 1) за критерієм інтенції мовця – презентація-інформування та презентація-переконання; 2) за критерієм належності учасників комунікативного акту до певного культурного соціуму – інтеркультурні презентації; 3) за критерієм ступеня залученості аудиторії до презентаційного процесу й типу зворотного зв'язку – проактивні; 4) за стилем спілкування – офіційні; 5) за кількістю презентаторів – індивідуальні; 6) за критерієм кількісного складу аудиторії – публічні масові, групові та камерні презентації; 7) за умовами демонстрації – семінар, круглий стіл, тренінг, демонстрація проекту, методу, технології тощо; 8) за критерієм засобів візуальної підтримки – презентація в програмі Microsoft Office PowerPoint, презентація з використанням роздаткового матеріалу, магнітної дошки, дошки для крейди та маркеру; 9) за критерієм способу представлення – підготовлена презентація.

Відповідно до виділених видів ділової АП за критерієм інтенції мовця були відібрані такі її теми: презентація фірми, корпорації, нового продукту, послуги, проекту або програми, результатів роботи наприкінці року, презентація бізнес-плану та самопрезентація для презентації-інформування. Для презентації-переконання це були переконання потенційних інвесторів вкласти гроші в певний проект та презентація товару для продажу.

За лінгвістичним аспектом на основі 198 проаналізованих усних та письмових оригінальних дискурсів ділових АП були складені аудіо- та графічні зразки ділової АП відібраних її видів та тем. З цих зразків виділені основні мовленнєві функції та мовні одиниці, а також стандарти комунікативної поведінки, властиві діловій АП. Такими стандартами є сигнали структурації тексту ділової АП, способи використання паралінгвістичних засобів спілкування, подолання страху, взаємодії з аудиторією тощо. Навчання виділених стандартів передбачалось здійснювати за допомогою розробленого комплексу вправ.

Аналіз спеціальної літератури та лінгвістичний аналіз оригінальних дискурсів ділової АП показав, що презентація-інформування та презентація-переконання відрізняються певними структурними особливостями. Для презентації-інформування характерні десять частин її структури: вступ, який містить такі частини: 1) привітання; 2) привернення та утримання уваги; 3) тема презентації; 4) мета та основна ідея презентації; 5) поєднання теми презентації з професійними інтересами слухачів; 6) демонстрація компетентності мовця з предмету презентації; 7) план презентації; 8) основна частина, яка може складатися з одного до трьох пунктів; заключна частина, яка містить: 9) короткий виклад розкритої у презентації інформації та підведення підсумків; 10) висловлення подяки слухачам та пропозицію ставити питання. Презентація-переконання також складається з 10 частин: вступ, який містить: 1) привітання; 2) привернення та утримання уваги; 3) поєднання теми презентації з професійними інтересами слухачів; 4) демонстрація компетентності мовця з предмету презентації; 5) план презентації; основна частина: 6) постановка проблеми; 7) вирішення проблеми; 8) візуалізація результатів; заключна частина: 9) підведення підсумків та заклик до дії; 10) висловлення подяки слухачам та пропозиція ставити питання.

За процесуальним та психофізіологічним аспектом виділено склад знань, навичок та вмінь, необхідних для продукування ділової АП у співвідношенні з мовленнєвим, лінгвістичним, діловим лінгвосоціокультурним, предметним, прагматичним, паралінгвістичним і психологічним компонентами професійно спрямованої комунікативної компетенції та комунікативними стратегіями, що використовуються під час виступу із діловою АП.

Аналіз принципів навчання ДАМ (О.Б. Тарнопольский, С.П. Кожушко 2004) та спеціальних досліджень з проблем методики викладання ІМ і навчання презентації дали змогу сформулювати шість спеціальних принципів, на основі яких реалізується навчання ділової АП: 1) принцип поступового переходу від підготовки тексту презентації за зразком до самостійної підготовки презентації без зразка; 2) принцип моделювання умов презентації, максимально наближених до реальності; 3) принцип забезпечення навчання презентації технічними і програмними засобами її підготовки та проведення; 4) принцип критичного само- і взаємооцінювання; 5) принцип поступового усунення опор; 6) принцип автентичності зразків презентації та їх мінімальної модифікації.

Принцип поступового переходу від підготовки тексту презентації за зразком до самостійної підготовки презентації без зразка випливає із принципу врахування різних видів автономії у навчанні. Він передбачає, що кількість завдань, при виконанні яких студенти автономні, має поступово збільшуватися, а завдань, які контролюються викладачем, – зменшуватися. Необхідність опори на цей принцип пояснюється тим, що перехід від підготовки тексту ділової АП за зразком до незалежної її підготовки без зразка ускладнює рівень самостійної мовленнєвої діяльності студентів і підвищує їх мовленнєвий самоконтроль.

Підхід до навчання презентації, виражений у принципі моделювання умов презентації, максимально наближених до реальності, випливає з принципів комунікативності і практичної реалізації комунікативної компетенції у навчанні. Цей принцип обумовлює такий підхід, який би у процесі навчання презентації забезпечував максимально повне моделювання названої активності та реальні обставини її здійснення. Реалізації принципу сприяє, по-перше, проведення занять в аудиторії, спеціально обладнаній для проведення презентацій, по-друге, – проведення ділових ігор і проектних завдань, які «вписують» проведення навчальної презентації у псевдо-об’єктивну реальність.

Необхідність опори на принцип забезпечення навчання презентації технічними і програмними засобами її підготовки та проведення (насамперед програмою Microsoft Office PowerPoint) зумовлена тим фактом, що, за даними спеціальних досліджень, у наш час Microsoft Office PowerPoint стала найбільш розповсюдженою у всьому світі програмою для створення презентацій (J. Yates, W. Orlikowski (2006)). Зазначений принцип передбачає використання сучасних мультимедійних технологій і програмних засобів під час навчання ділової АП.