МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ АЦИКЛІЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ З РІЗНИМИ ОБСЯГАМИ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, вказується сфера апробації та впровадження у практику результатів дослідження, інформація про публікації, структуру та обсяг дисертаційної роботи.

 

У першому розділі «Сучасні уявлення про використання ациклічних навантажень на заняттях фізичною культурою у дітей молодшого шкільного віку» розкриті теретико-методичні засади практики фізичного виховання, висвітлені основні аспекти формування фізичних здібностей дітей 6-9 років, показано розвиваючий ефект фізичних навантажень і методика їх застосування на уроках фізичної культури молодших школярів, проведений аналіз науково-практичного підходу до фізичного виховання учнів молодших класів.

Вивчення літературних джерел показало, що теорія фізичного виховання ґрунтується на системі наукових знань, які становлять основи педагогіки, і пов’язана з такими науками як психологія, філософія, естетика, культурологія тощо.

Узагальнюючи підходи міжгалузевої інтеграції наукових знань, ми встановили, що фізичне виховання – це основа для забезпечення здоров’я людини і як невід’ємна складова освіти забезпечує можливість набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров’я і засоби його зміцнення, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності та тривалої творчої активності.

Моделі навчально-виховного процесу 12-річної школи будуються на основі багатокомпонентного варіативного змісту освіти, вікових, індивідуально-особистісних норм розвитку учнів, застосування особистісно-орієнтованих педагогічних систем, вибору перспективних освітніх технологій, турботи про фізичне та психічне здоров’я дітей.

У початковій школі варіативна складова спрямовується в основному на індивідуальну роботу з учнями і додаткові заняття для дітей, які недостатньо підготовлені до навчання у школі. Комплексного підходу вимагає і реалізація оздоровчої функції школи. Але, згідно Концепції 12-річної середньої загальної освітньої школи, піднесення оздоровчої функції фізичної культури передбачає нормативне відпрацювання рухового режиму 12-річної школи та введення в усіх класах лише 3-х уроків фізичного виховання. Це, як показує практика (особливо в молодших класах), недостатньо для реалізації змісту освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура», метою якої є формування основи для забезпечення і всебічного розвитку здоров’я учнів; формування і поліпшення основних життєво важливих рухових навичок, умінь та пов’язаних з ними знань тощо.

Аналіз науково-методичної літератури з питання розвитку фізичних здібностей дітей молодшого шкільного віку показав, що питання фізичного розвитку дітей 6-9 років у навчальному процесі авторами викладаються або з точки зору загальних аспектів розвитку дітей (В. Берзінь, 2008), або з позиції педагогіки виховання (Т. Клепцова, 2008; О. Лахно, 2007; Г. Троцко, 2008), або розвитку розумової діяльності дітей (О. Багінська, 2005; О. Лахно, 2007; О.Москаленко, 2001; С. Начинська, 1987; Е. Рибалка, 2001) або з розвитку фізичних якостей дітей шкільного віку (І. Козетов, 2000; Т. Круцевич, 2005; В. Куриш, 2004; Л. Назаренко, 2005; О. Худолій, 2009), що пов’язані з заняттями різними видами спорту. Нами виявлено різні точки зору авторів на існуючі підходи до визначення сенситивних періодів розвитку фізичних здібностей дітей різного віку. В основі неоднакового розвитку здібностей лежить ієрархія різних генетичних анатомо-фізіологічних і психодинамічних задатків.

Аеробні танцювальні рухи впливають не тільки на рівень фізичного розвитку школяра (довжину тіла, масу тіла і т.д.), але й поліпшують статуру. Рухливі ігри більше впливають на розвиток у дітей фізичних якостей, особливо таких, як гнучкість, швидкість, спритність, силу, витривалість та ін. Розглядаючи зміст занять аеробікою, слід відзначити, що більшість рухів, на яких вона побудована – це танцювальні кроки, ходьба, біг, підскоки тощо. Існуюче розмаїття танцювально-ритмічних комбінацій дозволяє обирати вплив на визначені м'язові групи.

Таким чином, всі аеробні вправи розраховані, як правило, на розвиток тієї чи іншої фізичної якості – сили, гнучкості, координації рухів тощо, але досягти цього можна не тільки за рахунок підвищення обсягу й інтенсивності занять. У той же час помічено, що діти дуже швидко стомлюються при одноманітній діяльності. У зв'язку з цим багато авторів вважають за необхідне вчасно змінювати зміст і характер занять. Аеробіка досить добре справляється з цією проблемою.

Проаналізовані нами літературні джерела з педагогіки фізичного виховання не дали змогу виявити праці, присвячені методиці розвитку фізичних якостей із комплексним застосуванням засобів аеробіки, хореографії, стретчингу й рухливих ігор під час занять фізичною культурою учнями початкових класів.

У зв’язку з цим виникає необхідність пошуку нових підходів і методик до удосконалення педагогічного процесу фізичного виховання й подальшого вивчення, дидактичного та методичного забезпечення відповідними науковими розробками та практичними рекомендаціями.

У другому розділі «Методи й організація дослідження» обґрунтовано систему методів дослідження, які адекватні меті й завданням, надано інформацію про організацію дослідження.

Методологія дослідження передбачала поетапність педагогічних експериментів. Дослідження проводилося серед учнів молодших класів в умовах Харківського навчально-виховного комплексу №112 та Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеню №94 імені М. Островського.

На першому етапі (2003-2004 рр.) було проведено попередній аналіз науково-методичної літератури, визначені завдання та методи дослідження.

На другому етапі (2004-2007 рр.) були проведені безпосередньо педагогічні дослідження, тестування, спрямовані на обґрунтування методики фізичної підготовки дітей 6-9 років з урахуванням різних рівнів фізичного розвитку та дій функціональних систем; розроблені модельні характеристики рухових режимів різного рівня рухової активності учнів початкових класів і досліджена їх ефективність; розроблено комплекси вправ для уроків фізичної культури учнів початкової школи з елементами аеробіки і хореографії та рухливими іграми для розвитку певних рухових і психічних здібностей з урахуванням різних рухових режимів.

На третьому етапі (2007-2008 рр.) проводилося теоретичне та практичне узагальнення отриманих результатів, тестування; систематизувалися показники, які були одержані під час проведення дослідження; розроблено алгоритм побудови уроку фізичної культури в навчальному процесі учнів початкової школи з урахуванням індивідуального фізичного розвитку і стану фізичної підготовленості; сформовано висновки; оформлювалася дисертаційна робота й акти впровадження.

Основні контрольні вимірювання проводились упродовж чотирьох років на початку та в кінці навчального року (вересень-квітень). Було сформовано дві експериментальні групи (Е1 та Е2) та контрольна група (К). Спостереження здійснювались окремо як за хлопчиками, так і за дівчатками.

Групи, що досліджувались, у кожному закладі відрізнялися змістом уроку фізичної культури та змістом програм з різними рівнями рухових режимів відповідно до програми фізичного виховання загальноосвітніх закладів України (М. Зубалій, 2001).

Для вирішення поставлених завдань були застосовані загальноприйняті методи дослідження (теоретичні, емпіричні та математичні методи обробки даних) та особисто розроблена експериментальна методика, що дозволяє провести оцінку ефективності розвитку фізичних здібностей дітей молодшого шкільного віку за допомогою застосування рухливих ігор і комплексів вправ з елементами аеробіки і хореографії.

У третьому розділі «Методика застосування ациклічних навантажень з різними обсягами рухової активності школярів 6-9 років на уроках фізичної культури» визначено зміст різних режимів рухової активності учнів 6-9 років;  розроблена методика навчання спеціальним умінням та руховим навичкам учнів 6-9 років на уроках фізичної культури із застосуванням комплексів вправ з елементами аеробіки, хореографії і рухливих ігор; подано експериментальну програму з використанням різнорівневих обсягів рухової активності для розвитку певних фізичних здібностей учнів початкових класів на уроках фізичної культури; обґрунтовано концептуальні положення побудови уроків фізичної культури учнів 6-9 років та існуючі принципи спортивного тренування, враховуючи загальні положення дидактики, на основі яких розроблено алгоритм побудови уроків фізичної культури в навчальному процесі учнів початкових класів з урахуванням різних рухових режимів.

Оптимізація фізичного розвитку дітей потребує розробки плану постійно діючих фізкультурно-оздоровчих заходів. Деякі з них використовувалися б на уроках фізичної культури учнів молодших класів, а інші були б введені в режими рухової активності учнів під час перебування їх у школі.

Розроблені режими різних обсягів рухової активності були розподілені таким чином: перший режим рухових дій був введений у навчальний процес експериментальної групи №1, експериментальна група №2 займалася за другим варіантом режиму рухових дій (таблиця 1), а для контрольної групи обрано третій режим рухової активності.

У зв’язку з цим, в рухові режими учнів 6-9 років двох експериментальних груп були включені уроки фізичної культури з використанням засобів загальної (комплекси вправ аеробіки і хореографії) та спеціальної фізичної підготовки - добре засвоєні елементи чотирьох структурних груп аеробіки (А, В, С, D) та базові кроки аеробіки (правила змагань зі спортивної аеробіки), а також музичні рухливі ігри з достатнім обсягом добової рухової діяльності під знайому всім дітям музику з мультфільмів.

Це дозволило сформувати навички виконання окремих вправ та їх поєднань у комбінацію, а потім для подальшої підготовки змагального комплексу вправ аеробіки для дітей з двох експериментальних груп. Контрольна група дітей працювала за третім руховим режимом - традиційною навчальною програмою з фізичної культури.