НАВЧАННЯ АУДІЮВАННЯ АНГЛОМОВНИХ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ СТУДЕНТІВ СТАРШИХ КУРСІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ дисертації присвячено теоретичному обґрунтуванню використання АДТ для формування у студентів мовних спеціальностей компетенції в аудіюванні.

Компетенція в аудіюванні є складовою іншомовної комунікативної компетенції, тому в основу її формування покладено комунікативний підхід (Ю.І.Пасов). З позиції комунікативного підходу навчання іноземної мови вцілому та аудіювання зокрема будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування і забезпечується засобами навчання, які моделюють процес такого спілкування. Зображуючи життя у всіх його проявах, відтворюючи ситуації реальної комунікації, АДТ є ефективним засобом формування компетенції в аудіювання у межах комунікативного підходу.

Під поняттям "аудитивний драматичний твір" ми розуміємо драматичний твір, що призначений для реалізації у формі вистави, позбавленої зорових компонентів. Визначення цього поняття стало можливим в результаті проведеного нами порівняльного аналізу драматичних творів у звукозапису та драматичних творів, призначених для сценічної реалізації. Аналіз дозволив нам виявити характерні особливості та низку принципових розбіжностей між цими формами реалізації драми. Так, театральна п’єса є синтезом виразних можливостей словесного та сценічного мистецтва, тобто вона розрахована на сприймання глядачем реплік персонажів, призначених для промовляння перед публікою вголос і безпосередньо пов’язаних з пластикою дійових осіб. На відміну від театральної постановки, в АДТ виконавці доносять до слухача ролі, при розробці яких найважливішу роль відіграє інтонація. Тому в АДТ всі дії акумулюються в художньо організованих звукових картинах та діалогах.

Проте, відсутність зорового ряду не є недоліком АДТ, а скоріше однією з його специфічних рис, яка вивільняє фантазію слухача і активізує уяву. Це дозволяє домислювати образи, надавати їм більшої індивідуальності, внаслідок чого вплив не тільки не послаблюється, а, навпаки, набуває додаткових якостей. Таким чином, на основі уяви конструюються внутрішні образи, формується внутрішня наочність (О.О.Пильцин (1985)). Первинний аналіз АДТ показав, що поряд з функцією, яка формує у студентів внутрішню наочність, досліджувані твори виконують ряд інших функцій: навчальну (формує аудитивні навички та вміння, збагачує лексико-граматичний тезаурус студента), пізнавальну (поглиблює знання студентів про звичаї, традиції, соціально-політичне та культурне життя народів – носіїв мови, що вивчається, формує вміння узгоджувати свою поведінку з реаліями країн виучуваної мови), виховну (виховує уважне ставлення до світової літератури, формує студентів як особистість, їхнє ставлення до вічних людських проблем, допомагає визначити свою життєву позицію), розвиваючу (сприяє інтелектуальному розвитку студентів розширює їхній кругозір, ерудицію, поглиблює їхній світогляд, розвиває мислення, творчу уяву, сприяє розвитку загальнокультурного рівня), компенсаторну (компенсує відсутність або недостатність іншомовного середовища, наближує навчальну діяльність до умов реального спілкування), мотиваційну (мотивує і стимулює навчальну та пізнавальну діяльність), літературознавчу (знайомить зі світовою літературою, поглиблює знання про драматичний рід та його жанрову різноманітність, знайомить з досягненнями у жанрі аудіодраматургії) й естетичну (діє на емоційну сферу студентів, викликає емоційну реакцію, співпереживання, запускає механізми художнього сприймання). Таким чином, виділені нами функції свідчать про доцільність використання АДТ у навчальному процесі.

Вирішення питання використання АДТ у навчальному процесі вимагає розгляду композиційних, жанрових і лінгвостилістичних особливостей художніх творів цього літературного роду. Кількісний та якісний аналіз 21 твору аудіодраматургії дав змогу класифікувати та об’єднати їх у групи за такими параметрами: за метою створення (розмежування на оригінальні й адаптовані відбувається в залежності від того, чи були п’єси створені спеціально для їх прослуховування у звукозапису, чи для постановки на сцені з подальшою їх адаптацією для прослуховування), за способом літературного відображення дійсності (розмежування на первинні і вторинні відбувається в залежності від того, чи це є твори, які ми сприймаємо у такому вигляді, у якому їх створив автор, чи це – переробки інших творів), за способом викладу (розмежування на прозові і віршовані передбачає аналіз форми висловлювання – прозова чи віршована), за умовами створення (розмежування на основні і допоміжні відбувається в залежності від того, чи були п’єси створені в спеціальних студіях звукозапису, чи на місцях, начитані не професійними дикторами).

В основі процесу аудіювання АДТ, як і будь-якого іншого матеріалу, лежить робота механізмів сприймання і розуміння. У процесі дослідження було з’ясовано, що сприймання полілогічного мовлення проходить дещо по-іншому, ніж окремо взятого монологічного, чи діалогічного мовлення. Так, під час сприймання діалогічних єдностей з діалогічними репліками (1-7 речень) слухач для розуміння інформації, закладеної в цих мовленнєвих утвореннях, проводить їх синтез – об’єднує вислови мовлення кожного персонажа в єдине ціле з наступним його аналізом, зіставленням, узагальненням. Сприймаючи репліки монологічного характеру (7 і більше речень) як безперервний потік інформації, аудитор, перш за все, виділяє в них важливе, значне, цікаве – тобто проводить аналіз, синтезує продукти аналізу, порівнює з раніше відомим, узагальнює і лише потім разом з іншими репліками певної діалогічними єдностями проводить їх синтез з подальшим аналізом, зіставленням, узагальненням. Як бачимо, обробка інформації діалогічних єдностей з діалогічними та монологічними репліками вимагає від слухача більших зусиль мисленнєвого апарату.

Результативність аудіювання визначається мірою розуміння сприйнятої інформації. Аналіз праць з психології та психолінгвістики показав, що розуміння розглядають як багаторівневий процес. Виходячи з вимог чинної Програми, нами були виділені глобальний, детальний та критичний рівні розуміння АДТ. Причому розуміння змісту/ сюжету твору відбувається на глобальному та детальному рівнях, а його смислу – на рівні критичного розуміння. У ході дослідження було з’ясовано, що розуміння змісту та смислу АДТ забезпечуються інформацією різного роду. Так, зміст твору структурований лінгвістично і виражений експліцитно, а смисл є категорією понятійною і, на відміну від змісту, виражений імпліцитно і виявляється опосередковано, шляхом співставлення різних елементів тексту і встановлення зв’язків між ними.

З’ясовані психофізіологічні особливості аудіювання АДТ мають велике практичне значення для виявлення труднощів роботи з цими творами та їх ранжуванням за суб’єктивними та об’єктивними критеріями.

До суб’єктивних факторів впливу на процес аудіювання АДТ належать вікові індивідуально-психологічні особливості студентів, а також психофізіологічні особливості протікання процесу аудіювання. Об’єктивні фактори зумовлюються труднощами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру. Перші пов’язані зі сприйманням мовної форми повідомлення (лексичні, граматичні та фонологічні труднощі). Другі, тобто екстралінгвістичні, можуть бути викликані структурно-семантичними, композиційними особливостями, умовами пред’явлення АДТ (кількість подач аудіотексту, тривалість його звучання, наявність/ відсутність функціональних шумів та їх характер). Урахування цих особливостей сприяло організації ефективної роботи з формування аудитивної компетенції на матеріалі автентичних АДТ.

Таким чином, у розділі 1 дисертації, що реферується, досліджено теоретичне підґрунтя для створення методики навчання студентів мовних спеціальностей аудіювання англомовних АДТ.

Другий розділ дисертації присвячено розробці принципів відбору і послідовної організації АДТ, організації роботи з аудіювання, опису авторської методики навчання аудіювання АДТ та побудові моделі навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи навчання в ВНЗ.

Розроблена нами типологія АДТ, визначені суб’єктивні та об’єктивні фактори впливу на процес їх аудіювання стали підґрунтям для формулювання принципів відбору і організації аудіоматеріалу. Визначена нами схема відбору передбачає врахування способу, який буде покладено в його основу: відбір із вже існуючих матеріалів, складання нових матеріалів, адаптація – модифікація вже існуючих матеріалів відповідно до мети навчання (T.Hutchinson, A.Waters (1987), В.Tomlinson (1998)). Обираючи спосіб відбору АДТ, ми керувалися засадами комунікативного підходу (мовленнєві ситуації навчальних матеріалів повинні відображати процес реальної комунікації) та вимогами Програми (2001) (навчання аудіювання на третьому курсі має відбуватися на основі оригінальних, нескорочених матеріалів). Тому, відбір з автентичних творів, що мають використовуватися як навчальні, було обрано як єдиний прийнятний у контексті нашого дослідження спосіб забезпечення студентів третього курсу аудіоматеріалами.

З метою здійснення відбору і організації АДТ для формування компетенції в аудіюванні на треьому і четвертому курсах мовних ВНЗ були виділені такі принципи:

-       принцип автентичності текстового матеріалу. На старших курсах мовних спеціальностей слід формувати навички та вміння сприймання на слух матеріалу, не підданого будь-яким змінам, чи скороченням;

-       принцип автентичності оформлення текстового матеріалу. Цей принцип проявляється в досягненні автентичності сприймання АДТ (сприймання на рівні носіїв мови) за рахунок його звукового оформлення, наближеного до умов реального спілкування;

-       принцип доступності АДТ, який є комплексним принципом і передбачає доступність способу викладу, доступність мовного оформлення, доступність характеристик звукових параметрів акторського мовлення і доступність обсягу матеріалу для разового пред’явлення;

-       принцип послідовної організації навчального матеріалу, який виявляється в тому, що сприймання АДТ повинно проходити по лінії поступового ускладнення від легших для сприймання творів до важчих.

Розглянуті принципи відбору і організації навчального матеріалу досліджуваних творів були реалізовані у визначених нами вимогах до АДТ: 1) АДТ мають бути автентичними текстами, тобто не підданими будь-яким змінам чи скороченням згідно з вимогами Програми (2001); 2) аудіотвори мають бути студійними записами у виконанні професійних акторів, носіїв англійської мови, а зображені в АДТ події, з метою імітації умов реального спілкування, мають відбуватися на автентичному фоні, забезпеченому функціональними шумами; 3) в основі АДТ має бути прозова (не віршована) форма викладу, оскільки сприймання віршованої форми викладу потребує неабияких зусиль мисленнєвого апарату, а за умови відсутності зорового ряду віршована форма може гальмувати процес розуміння АДТ; 4) АДТ повинні бути написані сучасною (не староанглійською) літературною англійською мовою (оскільки із староанглійською мовою студенти III курсу частково знайомі хіба що з теоретичних дисциплін), з можливими елементами діалектного мовлення, або іншої мови для індивідуалізації образу персонажа; 5) робота з навчання аудіювання АДТ повинна починатися з творів, в яких мовлення головних дійових осіб є легкодоступним для сприймання; 6) тривалість одного акту АДТ не повинна перевищувати 30 хвилин згідно з експериментально перевіреною динамікою працездатності студентів під час роботи з технічними засобами на III курсі мовного факультету (Л.Ю.Куліш (1982); 7) навчання аудіювання з використанням АДТ повинно проходити по лінії поступового ускладнення, що виражається в організації навчального матеріалу в послідовності від легшого для сприймання твору до важчого.

Відповідно до висунутих вимог з проаналізованого двадцяти одного АДТ для навчання аудіювання на третьому курсі ми відібрали шість творів, в яких мовлення персонажів є, в основному, легкодоступним для сприймання: "Lady Windermere's Fan" та "The Importance Of Being Ea
est" (O.Wilde), "Pygmalion" (B.Shaw), "Crown House" (P.Ling, J.Ace), "The Petition" (B.Clark), "84 Charing Cross Road" (H.Hanff). Мовлення деяких головних персонажів є важкодоступним у таких АДТ, як "The School For Scandal" (Ph.Sheridan), "She Stoops To Conquer" (O.Goldsmith), "The Crucible" (А.Miller) і "The Restaurant At the End of Universe" (D.Adams), тому ми пропонуємо використовувати їх для навчання аудіювання на четвертому курсі. Решта проаналізованих творів не відповідають висунутим вимогам і не можуть бути використані для навчання аудіювання.

Робота з аудіювання АДТ передбачає виконання студентами низки послідовних дій, які спрямовані на актуалізацію і поглиблення літературознавчих та соціокультурних знань, формування певних навичок та розвиток відповідних умінь в аудіюванні. До навичок, специфічних для формування компетенції в аудіюванні за

допомогою саме АДТ, належать фонологічні навички розрізняти голоси персонажів та визначати емоційний стан мовця за інтонацією та індивідуальними характеристиками звукового оформлення акторського мовлення, вирізняти та інтерпретувати репліки "в бік"; лексичні навички виділяти слова на позначення головної інформації в межах однієї репліки тощо. Робота з навчання аудіювання АДТ спрямована на розвиток таких груп умінь: передбачати зміст та смисл цих творів, вилучати певну інформацію, скорочувати й інтерпретувати вилучену інформацію, аналізувати і творчо переосмислювати прослуханий твір.

Описані знання, навички й уміння послужили підґрунтям для створення системи вправ, представленої у табл. 1. Як видно з табл. 1, в основі системи лежить поетапна робота з АДТ згідно з вступним, основним та завершальним етапами. На основному етапі опрацьовується окремий акт АДТ, робота на вступному та завершальному етапах стосуться всього твору. У межах кожного етапу роботи з АДТ виконуються певні групи вправ.

Так, група вправ вступного етапу спрямована на створення мотивації до сприймання АДТ, актуалізацію фонових (літературознавчих) знань студентів й антиципацію змісту та смислу твору. Роботи з АДТ на цьому етапі передбачає опрацювання додаткової інформації про автора, словникову роботу.

Наведемо приклад завдання до вправи, що виконуються на цьому етапі:

Приклад 1. Вправа для ознайомлення з авторським кредо та короткими біографічними відомостями про письменника.