У першому розділі «Проблема формування економічних знань у педагогічній теорії і практиці» проаналізовано поняття «економічні знання» як складову категорії педагогічної науки і змісту географічної освіти, розкрито стан розробки проблеми економізації як наскрізного напрямку суспільно-географічних знань в науці та шкільній практиці.
Проаналізувавши підходи вітчизняних і зарубіжних педагогів до структури змісту освіти, ми дійшли висновку, що є широке і конкретне визначення сутності знань в освіті. У широкому розумінні знання відображаються у всіх елементах змісту освіти й у всіх функціях знань. У конкретному значенні під знаннями розуміється лише один із компонентів змісту навчального процесу, переважно інформаційний аспект навчального матеріалу. Відповідно до цього економічні знання – це насамперед інформація, а економічна освіта – це процес оволодіння нею, формування навичок і вмінь зі збору, оцінки, узагальнення та її використання. На основі узагальнення поглядів вітчизняних дослідників (О.М. Камишанченко, Г.С. Костюк, В.І. Лозова, Л.М. Новікова, І.Ф. Прокопенко, О.М. Собчук, О.Т. Шпак та ін.) уточнено поняття «економічні знання школярів»: це форма духовного засвоєння результатів пізнання економічної діяльності, які науково відібрані для здійснення загальної економічної освіти і відображуються у свідомості учнів у цілісній системі уявлень, понять, суджень, фактів, законів, теорій економічної науки та дійсності.
Економічні знання як основи відповідної науки представлені сьогодні в практиці школи в окремому навчальному предметі «Економіка»(в 10 класах 11 - річної школи та в 11-12 класах 12-річної школи).Проте, враховуючи суспільну значущість економічних знань, вони вводяться якомога раніше, як елемент загальноосвітньої підготовки учнів, саме в структурі шкільних курсів географії, які в часі передують вивченню економіки. Водночас подання економічних знань у складі географії необхідне учням для розуміння суті явищ, геопросторову організацію яких і намагається пояснити географія як наука. Методологічна роль економічних знань щодо соціально-економічної географії незаперечно визнається науковцями-географами (Е.Б. Алаєв, М.М. Баранський, М.В. Багров,С.Б. Лавров, В.П. Максаковський, М.Д. Пістун, Ю.Г. Саушкін, О.Г. Топчієв та ін.). Проте назва науки «економічна і соціальна географія» з нашого погляду є методологічно неправильною. Відносно недавно з’явилася нова назва «суспільна географія», яка визнається більшістю вітчизняних географів, як така, що найбільш повно і вдало передає зміст дисципліни, для позначення якої до цього часу в шкільній географії вживаються більш давні терміни «економічна і соціальна географія» або «соціально-економічна географія». Тому вважаємо за доцільне для означення навчальних курсів географії в 9-10-х класах уживати термін «суспільна географія».
Оскільки економіка є відносно новим навчальним предметом (в інваріантній частині навчальних планів з 2001 року), традиційно географії відводилась провідна роль у здійсненні загальної економічної освіти. Проблема включення до змісту шкільного предмету «Географія» економічних знань на різних історичних етапах розкрита в працях М.М. Баранського, А.В. Даринського, М.К. Ковалевської, Л.І. Круглик, О.В. Лосевої, В.П. Максаковського, Т.Г. Назаренко, Л.М. Панчешнікової та ін. Зазначимо, що перша національна програма з курсу «Основи економіки» (за авторством А.Й. Сиротенко і Л.І. Круглик) була розрахована саме на вчителів географії. Проте навчальні програми й видані національні підручники рельєфно окреслюють проблему формування економічних знань у процесі навчання географії, що зумовлено рядом причин: 1) у вітчизняній науці відбувається процес переосмислення теоретичних напрацювань у галузі суспільних наук (в економіці – від марксистської політекономії до «економікс», в географії – від соціалістичного розміщення продуктивних сил до геопросторової організації суспільства); 2) курс «Географія України», який є початковим і провідним в економічній освіті, є новим для національної школи і потребує трансформації від органічної складової частини предмету «Економічна і соціальна географія СРСР» до самостійного курсу; 3) намагання винести вивчення економічних питань у школі в окремий спеціальний предмет «Основи економіки» відсунуло актуальність економізації як наскрізного напрямку сучасної географічної освіти на другий план. Для нашого дослідження значний інтерес викликає зарубіжний досвід формування економічних знань разом з вивченням географії без винесення економіки як самостійного предмету. Наприклад, у школах Австрії ще з другої половини 60-х років було введено викладання предмету під назвою «Географія та економіка», у США та інших країнах географія та економіка сполучається у курсі «Світова географія з економічним ухилом» шляхом змістового викладання в середній школі.
У практиці вітчизняної школи основи економічної науки широко представлені в шкільному курсі географії переважно у формі фактів і понять. За чинними програмами вони займають майже половину понятійного апарату (49% курсу «Економічна і соціальна географія України» та 42% курсу «Економічна і соціальна географія світу»). Економічні знання на рівні наукових теорій майже відсутні в змісті програм і підручників (за винятком підручника для 10-го класу за редакцією Б.П. Яценка). Потребує доопрацювання зміст навчальних програм у зв’язку з виявленими прикладами невідповідності термінології в програмах із соціально-економічної географії України та світу, неузгодженого відображення понять у змісті навчального матеріалу і державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Більшість економічних понять, що розглядаються в суспільному крилі шкільної географії, – це міждисциплінарні поняття, які також традиційно називаються економіко-географічними поняттями, проте їх сутність більш вдало підкреслює термін «суспільно-географічні поняття», в якому відбивається поєднання людського соціуму (суспільства) і природи (географії) на певній території. Порівняльний аналіз шкільних підручників для 9-х та 10-х класів засвідчив, що актуальною проблемою залишається відбір та узагальнення переліку економічних понять, що пропонують різні автори, та узгодження їх змісту між собою, приведення у відповідність до чинної програми та термінології економічної науки.
Аналіз одержаних відповідей учнів 9-10-х класів на етапі констатувального експерименту виявив, що більшість учнів після вивчення курсів економічної і соціальної географії володіє понятійним апаратом економічної науки. Проте на низькому рівні знаходиться теоретичне узагальнення економічних знань. Учні недостатньо поінформовані про сучасні економічні процеси та особливості їх географічного прояву. Зокрема, у більшості учнів дев’ятих класів не сформовані переконання про взаємовигідність поділу праці, спеціалізації, кооперування, торгівлі, адекватні уявлення про динаміку ВВП, сучасний стан ділової активності і тенденції розвитку економічної ситуації в Україні. Десятикласники відчувають труднощі в перенесенні знань загальних економічних теорій на реальне життя, не знайомі з сучасними чинниками і формами розміщення, які ґрунтуються на об’єктивних законах економічного розвитку. За відсутності сучасних фундаментальних наукових і дидактичних праць з даної проблематики вчителі географії у своєму творчому пошуку інколи переобтяжують уроки власне економічною інформацією або навпаки, недостатньо уваги приділяють формуванню саме економічних знань. Для подолання вказаних недоліків ми вважаємо доцільним спрямувати вчителів географії на формування цілісних економіко-географічних знань учнів, в яких економічна складова виконує організуючу роль по відношенню до фактологічного географічного матеріалу.
У другому розділі «Методика формування економічних знань в учнів 9-10 класів у процесі навчання географії» визначено психолого-педагогічні та організаційно-педагогічні умови формування економічних знань, обґрунтовано зміст і структуру шкільних курсів географії, розкрито методику формування економічних знань у процесі навчання суспільної географії України та світу, розглянуто організацію експериментальної перевірки запропонованої змістової і процесуальної компоненти методики формування економічних знань, здійснено аналіз її результатів.
Проведений аналіз психологічних механізмів засвоєння знань засвідчив: початковим етапом процесу формування економічних знань виступає виявлення актуального рівня розвитку учнів; пріоритетним є використання ситуацій комунікативно-розвивальної взаємодії і діалогічний підхід до їх формування. Специфічною особливістю методики географії є значна увага до засвоєння не лише суттєвих (необхідних і постійних) ознак навчального матеріалу, але й несуттєвих, варіативних ознак економічних об’єктів та явищ геопростору, тому важливо передбачити змістові узагальнення економічних понять, які є родовими (охоплюють матеріал із різних галузей – «природознавства» і «суспільствознавства»), та їх подальший розвиток (перспективу) в шкільних курсах економіки. Спираючись на дослідження вікової психології, встановлено, що провідним компонентом в структурі економічних знань учнів 9-10-х класів мають бути словесно-логічні знання. Важливою психолого-дидактичною умовою їх формування є розробка змісту активної діяльності учнів під час вивчення географії на різних рівнях – репродуктивному, конструктивному і творчому, що враховувалось при розробці критеріїв оцінки рівнів сформованості економічних знань учнів. З’ясовано функції економічних знань у географії, які полягають у формуванні: 1) переконань у важливості досягнення екологічно збалансованого економічного розвитку, інтересів до продуктивної праці на благо своєї родини і суспільства в цілому, позитивного ставлення до суспільного поділу праці і конструктивно-критичного ставлення до економічної політики держави (оцінна функція); 2) уявлень і понять про економічну сферу життєдіяльності суспільства, інтелектуальних прийомів її пізнання, логічних операцій і методів аналізу економічної інформації (гносеологічна функція); 3)компетенцій учнів як учасників господарського життя, вмінь використовувати економічні знання під час виконання соціальних ролей в суспільстві (споживача, інвестора, робітника чи роботодавця, громадянина, учасника світової економіки) зараз і в майбутньому (орієнтаційна функція). Обґрунтовано три підходи до розв’язання проблеми структурування економічних знань учнів у шкільних курсах географії: 1) відповідно до структури економічної науки; 2) за видами знань; 3) за логікою викладу навчального матеріалу. Узагальнивши підходи вітчизняних та зарубіжних учених (економістів, географів, методистів), розроблено концептуальну схему змістової структури представлення економічних знань у процесі навчання географії (рис.1).
