ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ФОРМУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За період земельної реформи в Україні здійснено перерозподіл державних земель, проведено реформування земельних відносин на засадах рівності прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, в результаті чого змінилися умови та сформувався новий земельний устрій, що визначив форму і зміст землевпорядних дій.

Одним з наслідків земельної реформи стало подрібнення (парцеляція) сільськогосподарських угідь на індивідуальні ділянки різних конфігурацій. У період переходу до ринкових умов, коли створюються нові агроформування без достатнього науково-методичного, організаційного і фінансового забезпечення, порушуються практично всі сівозміни, майже в двічі зросли площі під культурами, які посилюють дії деградаційних процесів, а відтак зростають площі деградованої ріллі. За наявності дрібних землекористувань ускладнюється організація високорентабельного товарного сільськогосподарського виробництва. Тому виникає необхідність в об’єднанні (консолідації) земельних ділянок (земельних часток (паїв) та формування на їх основі сталого сільськогосподарського землекористування товарного типу.

Вивченням формування сільськогосподарського землекористування та використання земельних ресурсів України займались такі науковці: Д.І. Бабміндра, З.Ф. Бриндзя, С.Ю. Булигін, В.В. Горлачук, Б.М. Данилишин, Д.С. Добряк, П.Г. Казьмір, М.В. Калінчик, О.П. Канаш, В.М. Кривов, В.О. Леонець, Г.К. Лоїк, А.Г. Мартин, В.Я. Месель-Веселяк, І.Ф. Мукомель, Л.Я. Новаковський, С.О. Осипчук, О.Я. Панчук, Б.І. Пархуць, С.П. Погурельський, П.П. Руснак, А.Я. Сохнич, М.Г. Ступень, А.Г. Тихонов, А.М. Третяк, М.А. Хвесик, Г.В. Черевко, А.Д. Юрченко та ін.

У вітчизняній літературі недостатньо висвітлена наукова проблематика комплексного підходу до еколого-економічного обґрунтування формування сільськогосподарського землекористування. Багато аспектів досліджуваної проблеми залишаються невирішеними або є дискусійними й зумовлюють необхідність у глибших і конкретніших наукових обґрунтуваннях процесів формування і розвитку сталого землекористування. Особливої актуальності набуває розробка та конкретизація теоретико-методологічних засад і методичних прийомів еколого-економічного обґрунтування формування сільськогосподарського землекористування. Подальша реструктуризація землекористування, створення і розвиток нових агроформувань на екологічних засадах з урахуванням регіональних особливостей Київської області потребує відповідного наукового обґрунтування, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Здійснення запропонованого дослідження є актуальним, а отримані висновки і рекомендації сприятимуть розвитку теорії і практичній раціоналізації використання та охорони земель у нашій країні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напряму науково-дослідної роботи: Державного підприємства “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” “Розробити документацію із землеустрою – спеціальну тематичну карту природно-сільськогосподарського районування Києво-Святошинського району Київської області (з визначенням поліських територій)” (номер державної реєстрації 0105U008139); Українського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань (далі УкрІСГАГВ) “Проведення наукових досліджень та розробка рекомендацій з удосконалення формування системи землеволодінь і землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих суб’єктів сільськогосподарського виробництва з урахуванням регіональних особливостей” (номер державної реєстрації 0105U005683).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні еколого-економічних положень і рекомендацій, спрямованих на формування екологічно безпечного сільськогосподарського землекористування на засадах сталого розвитку.

Згідно з метою дослідження поставлені та вирішені такі завдання:

–       визначити тенденції трансформації сільськогосподарського землекористування в процесі земельної реформи та її екологічні, економічні і соціальні наслідки;

–       поглибити теоретико-методологічні засади еколого-економічного обґрунтування формування сільськогосподарського землекористування;

–       удосконалити еколого-економічний механізм формування сільськогосподарського землекористування на основі консолідації дрібних землекористувань (земельних часток (паїв);

–       розробити еколого-економічну модель сталого розвитку землекористування на прикладі Київської області;

–       удосконалити методичні підходи до природно-сільськогосподарського районування Київської області;

–       сформувати комплекс заходів з екологічної регламентації сільськогосподарського землекористування;

–       розробити критерії та визначити еколого-економічну ефективність формування сільськогосподарського землекористування.

Об’єкт дослідження – процеси формування сільськогосподарського землекористування та їх еколого-економічна оцінка в умовах Київської області.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні і прикладні положення та підходи до формування екологічно безпечного сільськогосподарського землекористування, зокрема, їхні регіональні аспекти (на прикладі Київської області).

Методи дослідження. Вибір методів дослідження виконувався на основі комплексного загальнотеоретичного осмислення об’єктивних економічних процесів формування та розвитку сільськогосподарського землекористування. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи: монографічний (при опрацюванні наукових публікацій з питань формування еколого-економічних засад оцінки сучасного стану земель, нормативних документів з питань землекористування, статистичних збірників, енциклопедій); історичний (при аналізі соціальних та економічних передумов розвитку земельної реформи); економічний аналіз, визначення відносних і середніх величин, індукції та дедукції (при аналізі чинників, що впливають на цінність землі); групування (при аналізі статистичних відомостей обліку кількості та якості земель) та інші.

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини в Україні, оперативні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління земельних ресурсів у Київській області, Головного управління сільського господарства і продовольства України, районних управлінь земельних ресурсів, сільськогосподарських підприємств, статистичні збірники та відповідні літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше:

–                  обґрунтовано теоретико-методологічні засади і механізм формування однорідних земельних масивів та визначено поняття “однорідний земельний масив”, який являє собою сукупність суміжних землекористувань у межах елементарного водозбірного басейну з однаковим або близьким підкласом агроекологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур;

–                  розроблено еколого-економічну модель сталого розвитку землекористування на прикладі Київської області, в основу якої покладено принципи сталого розвитку та класифікацію земель для використання за цільовим призначенням у різних галузях економіки.

удосконалено:

–                  поняття “сільськогосподарське землекористування”, яке ґрунтується на врахуванні особливостей природних, економічних, екологічних та соціальних умов з метою забезпечення потреб населення у високоякісних продуктах харчування за науково обґрунтованими нормами та збереження і відтворення природного середовища;

–                  методичні підходи до структуризації природно-сільськогосподарського районування території Київської області з виділенням одинадцятого (Броварського) природно-сільськогосподарського району, територія якого була віднесена до другого (Вишгородського) природно-сільськогосподарського району Поліської Правобережної провінції.

отримали подальший розвиток:

–                  концептуальні підходи до оцінки еколого-економічних засад формування екологобезпечного сільськогосподарського землекористування через консолідацію дрібних землекористувань;

–                  комплекс заходів з екологічної регламентації сільськогосподарського землекористування, який включає консервацію деградованих та малопродуктивних земель, оптимізацію стану лукопасовищних угідь на засадах екологобезпечного використання, типізацію порушених земель та розробку природоохоронних напрямів їх рекультивації і використання, визначення площ особливо цінних ґрунтів сільськогосподарських угідь та ін.;

–                  критерії еколого-економічної ефективності формування сільськогосподарського землекористування, які, на відміну від існуючих, повніше характеризують доход сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень здобувача використані при:

– підготовці програмних документів (довідка Міністерства аграрної політики України № 13-3-15/1050 від 29.08.2007 р.);

– розробці прикладних робіт та рекомендацій з удосконалення формування системи землеволодінь і землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих суб’єктів сільськогосподарського виробництва з урахуванням регіональних особливостей Київської області (довідка УкрІСГАГВ № 144/14 від 20.12.2006 р.);

– впровадженні у навчальний процес Національного аграрного університету (НАУ), Луганського національного аграрного університету (ЛНАУ) і Одеського державного аграрного університету (ОДАУ), зокрема, при виконанні науково-дослідних робіт, підготовці навчальних програм, лекційних курсів та рекомендацій до проведення практичних занять з дисциплін: “Земельний кадастр”, “Землевпорядне проектування”, “Економіка землекористування” (довідки НАУ № 35 від 30.05.2007 р., ЛНАУ № 659 від 4.06.2007 р. і ОДАУ № 01-21/18-451 від 1.06.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто здобувачеві і є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання – еколого-економічного обґрунтування формування сільськогосподарського землекористування.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економічної науки, зокрема, напряму економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. В дисертації з наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які одержані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри земельного кадастру ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету і круглого столу “Управління земельними ресурсами в контексті стратегій сталого розвитку” (м. Київ, 2005 р.), оприлюднені на всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Перша всеукраїнська конференція молодих вчених аграріїв (м. Київ, 2001 р.), “Всеукраїнська конференція вчених економістів-аграріїв (м. Київ, 2001 р.) та на семи міжнародних наукових конференціях: “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період” (м. Київ, 2002 р.), “Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених” (м. Київ, 2003 р.), “Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель” (м. Харків, 2005 р.), “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ, 2006 р.), “Розвиток земельних відносин в Україні: здобутки, стан та перспективи” (м. Київ, 2006 р.), “Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти” (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 19 публікаціях за темою дисертації, з них 12 – у фахових виданнях, 9 публікацій здобувача – одноосібні.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації –  245 сторінок, у тому числі основний зміст – 168 сторінок. У роботі міститься 17 таблиць, 13 рисунків, 12 формул, 4 додатки, список використаних джерел включає 200 найменувань, з них 7 іноземних.