ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІйної роботи

У першому розділі «Теоретичні основи аналізу процесів медичного страхування в умовах ринкових відносин» розглянуто концептуальні основи соціальної політики, уточнено економічну сутність медичного страхування та його роль у системі суспільного страхового захисту.

В роботі сформована теоретико-методична база досліджень медичного страхування, яка включає напрацювання провідних вчених і дає змогу розглядати медичне страхування з різних точок зору. Дослідження економічного змісту поняття «медичне страхування» дало змогу встановити, що більшість науковців визначають медичне страхування як форму захисту населення від різних ризиків, пов’язаних з втратою здоров’я та здатності до праці.

Зважаючи на проведений аналіз, поняття «медичне страхування» можна представити як вид соціального та особистого страхування, а тому обов’язкове медичне страхування варто розглядати у складі інституту соціального страхування, тоді як добровільне медичне страхування має своє інституційне забезпечення і може здійснюватися за такими напрямками, як страхування здоров’я на випадок хвороби та безперервне страхування здоров’я.

Медичне страхування як елемент соціального страхування найманих працівників являє собою сукупність правових, економічних та інституціональних відносин щодо захисту інтересів найманих працівників у разі хвороби або втрати працездатності за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати роботодавцями і найманими працівниками у пропорційних розмірах страхових внесків та доходів від розміщення й використання одержаних коштів у інвестиційних проектах.

У цьому контексті медичне страхування повинно поширюватись на всіх, хто працює на умовах трудового договору; джерелами формування фонду обов’язкового медичного страхування є внески роботодавців та найманих працівників; участь держави у формуванні фонду не передбачено; у процесі такого страхування має місце солідарна взаємодопомога, зв’язок між страховими внесками і майбутніми страховими виплатами.

Правова складова обов’язкового соціального медичного страхування передбачає самостійну відповідальність найманих працівників, зобов’язання щодо сплати страхових внесків та отримання страхових виплат у разі реалізації страхового випадку (хвороби або втрати працездатності).

Визначено, що інститут соціального медичного страхування виконує захисну, превентивну, відтворювальну, перерозподільчу, контролюючу, стимулюючу, акумулюючу, інвестиційну, стабілізуючу функції.

Медичне страхування як складовий елемент особистого страхування є галуззю страхування, де об’єктами виступають життя, здоров’я і працездатність людини. Особливістю такого виду страхування є його адресність, тобто фінансування медичних заходів не загалом, а спрямування їх на конкретну застраховану особу.

Реформована система охорони здоров’я повинна базуватися не лише на бюджетному фінансування, а й включати фінансові ресурси обов’язкового та добровільного медичного страхування (рис. 1).

Обґрунтовано, що інститут медичного страхування сприяє створенню належних економічних умов, за яких населення самостійно зможе підвищувати свій добробут через особисті трудові зусилля. Економічно активне населення має бути менш залежним від державного фінансування в соціальній сфері, а увагу держави в регулюванні соціальних процесів слід зосереджувати лише на мінімальному рівні медичного обслуговування.