ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Концептуальні засади застосування системного під-ходу  до податкового регулювання банківської діяльності”  узагальнено мето-дичну базу та поглиблено розуміння сутності ПРБД; систематизовано теоретичні

положення та світовий досвід оподаткування банків і центральних банків, здійсне-ння квазіфіскальних операцій.

У роботі узагальнено наукові погляди на розуміння сутності державного

регулювання економіки, визначено функції, принципи та механізм його здійснен-ня. Концепцію регулювання банківської діяльності в роботі розглянуто з еко-номічної, юридичної, соціальної точок зору, а також через призму застосування

грошово-кредитного та фіскального інструментарію. 

Одне з центральних місць у системі державного регулювання банківської

діяльності займає податкове регулювання, оскільки ефект від нього проявляєть-ся: 1) на макрорівні, забезпечуючи реалізацію державної фінансової політики та

стабільність БС; 2) на мезорівні – визначаючи рентабельність діяльності банків,

масштаби здійснення операцій та напрями спрямування коштів тощо; 3) на мік-рорівні – опосередковано визначаючи поведінку клієнтів банків, вплив на яку

здійснюється як через податки, що включаються до ціни банківських послуг,

так і через оподаткування доходів, отриманих у банківській сфері. 

Автором обґрунтовано специфічну роль банків у податковій системі: по-перше, вони є платниками податків і на загальних засадах здійснюють відраху-вання до бюджетів різних рівнів; по-друге, вони є посередниками між іншими

платниками податків і державою в розрізі проведення податкових розрахунків

та здійснення платежів; по-третє, на банки покладаються додаткові функції зі

здійснення валютного і податкового контролю; по-четверте, вони зобов’язані до-тримуватися визначеного НБУ порядку інформування про організацію та проведе-ння безготівкових розрахунків.

Узагальнення напрацювань вітчизняних та закордонних дослідників щодо

визначення сутності ПРБД виявило відсутність термінологічної узгодженості,

що обмежує можливості обґрунтованого та ефективного застосування регулюю-чих заходів. Автор пропонує розглядати ПРБД як впорядкований та узгоджений

за суб’єктами і об’єктами процес застосування фіскальними органами заходів

щодо запровадження, справляння, адміністрування та контролю податків, а та-кож центральним банком та іншими уповноваженими органами державної вла-ди – щодо здійснення квазіфіскальних операцій, спрямований на забезпечення

збалансованості надходжень та витрат державного бюджету, стимулювання або

стримування окремих напрямків діяльності банків у контексті забезпечення ста-більності БС.

Такий підхід відрізняється від існуючих наступним: 1) включенням до об’єк-тів ПРБД не тільки операцій щодо справляння, адміністрування та контролю

податків, а й квазіфіскальних операцій; 2) включенням до складу суб’єктів ПРБД

поряд з  фіскальними  органами ще й центрального банку та інших уповноваже-них органів державної влади; 3) дуалістичною спрямованістю ПРБД: з одного

7

боку – на забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюдже-ту, а з іншого – на забезпечення стабільності БС через стимулювання або стри-мування окремих напрямків діяльності банків; 4) підкресленням необхідності

впорядкованості та узгодженості заходів ПРБД за суб’єктами і об’єктами; 5) роз-ширенням спектра завдань фіскальних органів при здійсненні ПРБД – не тільки

щодо справляння, адміністрування та контролю податків, а й щодо обґрунтуван-ня доцільності їх впровадження.

Автором встановлено, що сучасний рівень організації системи регулювання

податкових відносин у банківському секторі повинен базуватися на взаємоузго-дженій діяльності органів державного управління, саморегулівних організацій

та міжнародних асоціацій. У цьому контексті визначено характер та особливості

інституційних зв’язків між суб’єктами ПРБД з урахуванням комплексності нагля-ду, попередження деструктивних факторів впливу та повноцінного врахування

інтересів банків.

Одним із завдань, яке  сьогодні поставлене перед ПРБД, є зменшення імо-вірності виникнення фінансових криз та пом’якшення їх соціально-економічних

наслідків. Поштовхом для суттєвого перегляду податкових режимів у різних кра-їнах світу стала світова фінансова криза 2008–2009 рр., у відповідь на яку окремі

країни кардинально переглянули режими оподаткування у фінансовому секторі

економіки. 

З одного боку, посткризова державна податкова політика більшості країн пе-редбачала жорсткі заходи щодо виведення капіталу банків із офшорних зон, при-мусове закриття філій банків на тіньових територіях тощо, а з іншого – за рахунок

податкових механізмів уряди країн намагалися підтримати БС шляхом надання

податкових пільг на іноземні інвестиції, введення мораторію на проведення пода-ткових перевірок, зниження ставок корпоративних податків тощо. 

У свою чергу, центральні банки, як кредитори останньої інстанції, також до-кладали зусиль для стабілізації БС, причому не тільки за рахунок реалізації гро-шово-кредитної політики, а й шляхом здійснення квазіфіскальних операцій (нада-ння стабілізаційних кредитів банкам, субсидування, гарантування та лімітування

кредитів, безпроцентне обов’язкове резервування, введення режиму множинних

валютних курсів, гарантування валютного курсу, субсидування хеджування від

ризику зміни валютного курсу тощо). Оцінювання обсягів квазіфіскальних опе-рацій в Україні, їх впливу на ефективність діяльності банків та стабільність БС

в цілому ускладнено внаслідок невиконання вимог “Керівництва з фіскальної про-зорості”, розробленого МВФ.

Автором узагальнено світовий досвід оподаткування діяльності центральних

банків, що дозволило виокремити принаймні три підходи: 1) оподаткування на

загальних засадах з іншими суб’єктами господарювання; 2) центральний банк фу-нкціонує як неприбуткова організація, але перераховує до бюджету частину пере-вищення доходів над видатками; 3) він сплачує корпоративний податок на прибу-ток, а частину чистого прибутку після оподаткування перераховує до державного

бюджету. У результаті дослідження автор доводить недоцільність оподаткування

8

НБУ та вважає обґрунтованим законодавчо встановлений сьогодні розподіл об-сягу перевищення його доходів над видатками в рівних частках між резервами

НБУ та Державним бюджетом України, враховуючи передбачені законом зобо-в’язання бюджету покрити можливі збитки НБУ.

У другому розділі “Розвиток методичних засад та практичних механізмів

податкового регулювання в контексті забезпечення стабільності банківської

системи України” розроблено напрямки контрциклічного ПРБД; узагальнено

світовий досвід спеціального оподаткування банківської діяльності; обґрунтова-но пропозиції щодо формування в Україні стабілізаційного фонду БС; формалі-зовано напрямки змін базових параметрів функціонування БС України при оп-тимізації прибуткового оподаткування банків.

Автор вважає необґрунтованою поширену як в Україні, так і в інших країнах

світу практику застосування фіскальних та квазіфіскальних інструментів для пе-реважно посткризового реагування на фінансові дисбаланси. Більш доцільним є

впровадження системного контрциклічного ПРБД, метою якого є: з одного боку –

стримування розвитку чинників кризових явищ у банківській системі; а з іншо-го – накопичення коштів на стадії економічного підйому для формування резе-рвів фінансової підтримки банків під час кризи та депресії. У цьому контексті

важливим є виявлення міри збігу циклічних тенденцій у розвитку БС та еконо-міки в цілому, а також тривалості часових лагів між настанням переломних мо-ментів у динаміці їх характеристик. Таке дослідження в роботі проведено на при-кладі України та 18 країн групи EFI за класифікацією Morgan Stanley (країн з

економікою, що розвивається, та граничною економікою) за 1990–2010 рр. За ре-зультатами аналізу встановлено, що за останні 20 років у розвитку всіх досліджу-ваних країн чітко можна виокремити 2 цикли: 1991–2000 та 2001–2009 рр. З ме-тою вибору найбільш ефективних інструментів контрциклічного ПРБД автором

надано характеристику специфіці перебігу цих циклів в Україні та проведено

кореляційний та регресійний аналізи, результати яких підтвердили високий рівень

залежності  ВВП та ВВП на душу населення від обсягів активів банків: коефіці-єнт кореляції становить 0,97; високі значення коефіцієнтів детермінації (0,9423 та

0,9401 відповідно) свідчать про адекватність побудованих регресійних рівнянь

(за даними 2005–2011 рр.): 

                    ,  (1)

                               (2)

де GDP, GDPper  cap – відповідно рівні ВВП та ВВП на душу населення; Abs –

активи банків.

Враховуючи результати проведеного дослідження, автор стверджує, що на-прямки контрциклічного ПРБД повинні чітко узгоджуватися з напрямками тако-го регулювання для всієї економіки в цілому та квазіфіскального регулювання