1) ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульована мета і задачі досліджень, визначено об'єкт і предмет досліджень, наукова новизна і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі наведено критичний аналіз літературних джерел за видами і властивостями гідроізоляційних матеріалів. Питанню довговічності будівельних конструкцій, будівель і споруд приділяється першорядне значення, так, за статистичними оцінками від 15 до 75 % конструкцій будівель і споруд різного призначення піддаються впливу агресивних середовищ, а від 5 до 10 % будівельних конструкцій щорічно виходять з ладу. Враховуючи старіння основних фондів країни, цей процес буде прогресувати.

Вирішенням проблем, пов'язаних з питаннями забезпечення ефективного захисту конструкцій з бетону на весь період їх експлуатації, почали займатися ще в 30-ті роки минулого сторіччя під керівництвом В.М. Москвіна. Розвитку наукових основ захисту бетону від корозії присвятили свої роботи Б.В. Гусєв, В.Ф. Степанова, В.І. Бабушкін, А.С. Файвусовіч, Н.К. Розенталь, Ф.М. Іванов, А.М. Плугін, А.А. Плугін, В.Л. Чернявський.

За останні 15-20 років з'явилася велика кількість нових вітчизняних і зарубіжних матеріалів, в тому числі гідроізоляційних складів на цементній основі, що працюють за принципом інтегрально-капілярної (проникаючої) дії. Розробкою і вивченням таких складів в нашій країні займалися В.І. Бабушкін, Р.Ф. Рунова, А.А. Плугін, О.В. Кондращенко, Т.О. Костюк. Однак, як і всі цементні системи, під впливом усадочних, динамічних напружень, гідроізоляційні покриття можуть розтріскуватися, знижуючи свої захисні і технологічні функції.

Вивченню впливу на структуру і властивості цементного каменю і бетону, в тому числі і на тріщиностійкість, тонкодисперсних добавок присвячено велика кількість робіт в нашій країні і за кордоном. Питаннями ефективного використання мікронаповнювачів в бетони займалися такі вчені як В.С. Рамачандран, Ю.М. Баженов, П.Г. Комохов, І.Ш. Карімов, В.К. Власов, С.С. Капріелов, О.Г. Ольгінський, В.І. Бабушкін, А.А. Плугін, Ж.А. Ларбі, Ж.М. Біжен, В.А. Вировий, В.І. Соломатов.

Особливістю отримання гідроізоляційних матеріалів на цементній основі є те, що такі системи повинні створювати дуже щільне і водонепроникне покриття і, одночасно, бути стійким до утворення тріщин. У зв'язку з цим виникає необхідність вдосконалення існуючих або розвитку нових уявлень про процеси гідратації цементу в присутності хімічних і тонкодисперсних мінеральних добавок, з урахуванням їх електроповерхневих властивостей і мінералогічного складу продуктів гідратації.

Для вирішення поставлених завдань сформульована наукова гіпотеза. Підвищити тріщиностійкість покриттів на цементній основі можливо за рахунок введення скляного мікроволокна, яке забезпечить ізотропне мікроармування цементної системи і служитиме підкладкою для синтезу кристалогідратів з позитивним знаком поверхневого заряду: гідроалюмінатів кальцію, гідрохлоралюмінатів кальцію, гідронітроалюмінатів кальцію, еттрінгіта, кальциту. Додатковий синтез кристалогідратів дозволить не тільки підвищити ізотропне армування структури, але приведе до самоущільнення цементного каменю, що збільшить водонепроникність і тріщиностійкість цементного покриття.