Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми роботи, показано зв’язок з науковими програмами та темами, визначена мета та основні задачі, розкрита наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, приведені дані про використання результатів, приведені дані про особистий внесок здобувача, апробацію результатів та публікації по темі дисертації.

У першому розділі наведено аналіз стану проблеми отримання олієвмісних відходів масложирової промисловості агропромислового комплексу України. Проведено аналіз методів використання, регенерації та знешкодження відпрацьованого сорбенту. Рекомендовано метод термічної утилізації для використання замасленої відпрацьованої відбільної глини як палива з рекуперацією отриманої теплової енергії для потреб підприємства.

Технологія очищення рослинних олій і гідрованих жирів включає такий етап, як відбілювання і фільтрація. В якості адсорбентів широко застосовується бентонітова глина і діатомітові фільтрувальні порошки. Кількість адсорбенту залежить від вмісту в олії барвників, необхідного ступеня освітлення. В залежності від технології на 1 тонну рослинної олії використовується 12-15 кг відбільної глини. Відповідно близько ~ 100 тис. тонн в рік замасленого відпрацьованого сорбенту (при середньому вмісті олії в ньому близько 40 - 60%) залишається після виробництва на підприємствах масложирової галузі України.

Олія, що міститься у відходах є низькокалорійним пальним. Вже при відносно невеликому підвищенні температури починається вихід летких із замасленої глини і можливе самозаймання, що становить певну небезпеку.

Проаналізовано методи використання таких відходів: захоронення (недоліком є використання великих площ сміттєзвалищ та самозаймання таких захоронень), використання (використовуються відносно невеликі обсяги таких відходів), регенерація (необхідне додаткове складне технологічне обладнання, якість сорбенту погіршується при значній вартості його регенерації, кількість циклів регенерації обмежена, до того ж все одно виникає питання кінцевої утилізації замасленого сорбенту), спалювання (із значним виділенням сажі, оплавлення мінеральної частини при високій температурі процесу).

Враховуючи вище наведене прийнята технологія низькотемпературного спалювання в обертовій печі з подальшим використанням отриманої теплової енергії в технологічних цілях підприємства.

У другому розділі приведена фізична та математична моделі для обраного методу термознешкодження замасленої глини.

Для опису процесу спалювання в обертовій печі замасленої відбільної глини, що представляє з себе слабо сипкий дисперсний матеріал фракції 0 ... 0,63 мм з можливим утворенням рихлих окатишів, запропонована модель процесу. Вона полягає в тому, що після подачі шнековим живильником через трубу завантаження обертової печі відбувається розігрів матеріалу до температури спалаху і поділ його на три паливовмісних потоки (рис.1). Перший (поз.1) - у вигляді розрізнених дрібних частинок сорбенту з сажею, що утворилася при піролізі парів масла в порах сорбенту, проходить в режимі горизонтального пневмотранспорту через пічний простір. Другий (поз.2) - зольний залишок у вигляді злиплих пористих окатишів розміром 10 ... 50 мм під впливом місцевих перегрівів до температури розм'якшення відбільної глини (≈900ºС), переміщається по внутрішній стінці печі, піч має нахил у бік вивантаження 1 ... 3 º. Третій (поз.3) - у вигляді дрібно дисперсних частинок сажі, від неповного згоряння парів масла, що виділилися із замасленої глини при її розігріві.