АУДИТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ:ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкових відносин необхідність перевірки достовірності показників балансів значно підвищується. Сьогодні зростає інтерес до практичного використання показників балансу в управлінні економічними процесами, особливо в галузі інвестування, кредитування, збереження, відчуження, розподілу та перерозподілу власності, а також у формуванні фінансових, податкових відносин і в багатьох інших ситуаціях. У національній економіці, на жаль, більшість рішень оперативного, тактичного і стратегічного характеру не завжди ухвалюються на основі належним чином складених і підтверджених балансів. Вони у поєднанні з іншими формами фінансової звітності є джерелом інформації, яке здатне забезпечити прозорість і ефективність взаємовідносин у сфері господарювання за умови достовірності відображення показників. Підтвердження цієї достовірності належить до компетенції аудиторів. У зв’язку з цим, теорія і практика аудиту показників балансу є винятково актуальною.

Особливого значення набувають методи перевірки даних, наведених у балансі, для користувачів звітності, які дозволяють з найбільшою достовірністю і точністю виявити, розкрити та проаналізувати наведену в ньому інформацію.

Здійснення аудиту фінансової звітності ґрунтується на нерозривності і взаємопов’язаності усіх звітних форм, тому у процесі перевірки аудитор повинен підтвердити достовірність кожної з них, включаючи баланс. З метою розкриття важливості дослідження балансу під час проведення аудиту фінансової звітності підприємств та глибокого дослідження методики перевірки показників балансу аудитор зможе висловити думку про достовірність показників цієї форми звітності, в результаті чого було використано поняття “аудит” відносно однієї складової аудиту фінансової звітності – балансу.

Проблеми організації та методики аудиту балансу знайшли відображення у працях вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема С.М. Бичкової, Ф.Ф. Бутинця, А.М. Герасимовича, Н.І. Дорош, А.Г. Загороднього, З.В. Задорожного, Ф.В. Зайнетдінова, С.Я. Зубілевич, Г.Л. Вознюка, Г.М. Давидова, В.В. Дряхлова, П.І. Камишанова, Р.А. Костирко, Г.І. Костюк, Л.П. Кулаковської, В.В. Німецького, О.А. Петрик, Ю.В. Піча, І.І. Пилипенка, В.С. Рудницького, Т.С. Смовженко, Я.В. Соколова, Б.Ф. Усача, В.О. Шевчука, М.М. Шигун.

Не применшуючи наукового доробку вітчизняних та зарубіжних вчених, а також цінності одержаних ними результатів, слід наголосити на низці проблем, які не знайшли свого відображення та вирішення у наукових працях. Так, зокрема, у зв’язку з різночитанням чинних нормативних актів, що регулюють аудиторську діяльність, потребують уточнення поняття “аудит”, “аудит балансу підприємства”; класифікація факторів, які впливають на методику проведення аудиту балансу; можливості моде-лювання методики аудиту балансу; шляхи зменшення ступеня аудиторського ризику та оцінки суттєвості звітних показників, комп’ютеризація аудиторських процедур.

Недостатнє опрацювання проблем теорії й методики аудиту балансу підприємства, їх дискусійний характер, потреба в удосконаленні напрямів здійснення аудиту на українських підприємствах з урахуванням напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених визначили актуальність та основні напрями дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України “Організація і методологія обліку, аналізу та аудиту господарської діяльності підприємств” (номер державної реєстрації 0104U009820). У межах наукової програми автор здійснив дослідження теорії і методики аудиту балансу і розробив пропозиції з удосконалення організаційно-методичних основ аудиту балансу підприємств України.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій з удосконалення організації та методики аудиту показників балансу підприємств України.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

– розкрити суть поняття “баланс” та вивчити підходи до трактування балансу у різні історичні періоди, розглянути розвиток форми та структури бухгалтерського балансу протягом ХХ ст., визначити фактори впливу на них;

– розглянути сучасну форму бухгалтерського балансу, що застосовується вітчизняними підприємствами стосовно її відповідності вимогам користувачів, визначити перспективи розвитку структури балансу;

– дослідити історію аудиту та з’ясувати період виникнення аудиту балансу, зумовлений трансформацією потреб користувачів звітності, з’ясувати фактори та специфіку їх впливу на організацію і методику аудиту балансу в різних країнах світу;

– розробити методику аудиту балансу з урахуванням особливостей господарської діяльності підприємств;

– дослідити вплив аудиторського ризику та суттєвості на процес і результати аудиту балансу та визначити шляхи їх мінімізації;

– вивчити проблеми застосування комп’ютерних інформаційних технологій під час аудиту балансу та шляхи їх вирішення;

– обґрунтувати необхідність розробки моделей аудиту, визначити перспективні шляхи розвитку моделювання аудиту балансу.

Об’єктом дослідження є процес аудиту бухгалтерського балансу на підприємствах України.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та організаційно-практичних аспектів аудиту бухгалтерського балансу.

Методи дослідження. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Для вивчення теоретико-методичних аспектів аудиту балансу застосовувалися методи індукції та дедукції, за допомогою яких визначено вплив запитів користувачів фінансової звітності на зміну структури балансу та методики його дослідження. Методи теоретичного узагальнення, групування, порівняння та історичний метод використовувалися для виявлення сутності понять “баланс”, “аудит балансу” та розвитку методики аудиту балансу. З метою вивчення стану аудиту балансу підприємств застосовувалися методи спостереження та анкетування. Використання методу моделювання дозволило розробити алгоритмічні моделі аудиту балансу для оцінки системи внутрішнього контролю, виконання завдань з огляду балансу, перевірки показників балансу при ініціативних та обов’язкових аудиторських перевірках.

Інформаційною базою дослідження є нормативні документи України та зарубіжних країн з бухгалтерського обліку, цивільне, господарське та податкове законодавство, фінансова та статистична звітність підприємств України. Методологічною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері аудиту, господарського контролю, бухгалтерського обліку, економічної теорії, довідково-інформаційні видання, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень і розробці практичних рекомендацій з удосконалення організації та методики аудиту балансу підприємств України, а саме:

вперше:

– розроблено Класифікатор типових порушень у бухгалтерському обліку діяльності підприємств, який містить ключові питання, що підлягають вивченню, можливі порушення при їх відображенні в обліку, вимоги чинного законодавства, що порушуються. Його використання в аудиторській практиці забезпечує зосередження уваги аудиторів на об’єктах, яким властивий підвищений ризик допущення помилок, створює основу для контролю за дотриманням підприємствами нормативно-правових актів України;

– запропоновано алгоритмічні моделі аудиту балансу, які описують послідовність аудиторських процедур: для оцінки системи внутрішнього контролю, виконання завдань з огляду балансу, перевірки показників при ініціативному та обов’язковому аудиті балансу. Їх використання забезпечує належний контроль за роботою групи аудиторів, знижує ризик підготовки неадекватного аудиторського висновку;

удосконалено:

– організацію аудиту балансу в частині доведення необхідності проведення інвентаризації під час обов’язкового аудиту (рекомендовано в договорі на проведення аудиту передбачати обов’язкову присутність аудитора при проведенні річної інвентаризації на підприємстві, що підлягає аудиту, показано способи забезпечення аудитора матеріалами інвентаризації та порядок їх відображення в аудиторському висновку), що забезпечує можливість підтвердження аудитором достовірної оцінки вартості активів і зобов’язань, показаної в балансі суб’єкта господарювання;

– порядок проведення аудиту балансу в частині визначення можливостей постадійної комп’ютеризації аудиторського процесу з використанням різних типів програмного забезпечення, яке доступне українським аудиторам за вартісним критерієм (для визначення суттєвих статей, виконання аналітичних процедур, аналізу даних інвентаризації, оцінки засобів і методів внутрішнього контролю, оцінки вбудованих програмних засобів контролю та аналізу їх функціонування, коригування фінансової звітності, аналізу фінансового стану підприємства, формування аудиторського висновку). Комп’ютеризація аудиту підвищує ефективність аудиторської перевірки шляхом використання автоматизованих прийомів контролю.

дістало подальшого розвитку:

– періодизація аудиту в історичному контексті шляхом виявлення часу виникнення аудиту балансу (друга пол. ХІХ ст. – 1905 р.) та показано ступінь глибини дослідження балансу на подальших етапах залежно від зміни потреб користувачів звітності (визначення платоспроможності та ділової активності підприємств, напрямів розподілу прибутку, можливість обчислення макроекономічних показників на підставі порівняної звітності). Вивчення історичних основ аудиту балансу дозволяє визначити закономірності його розвитку та сформувати базу для подальших наукових розробок у галузі теорії і методики аудиту;

– виявлення загальних і спеціальних факторів та специфіки їх впливу на особливості практики аудиту у різних країнах світу (до загальних факторів віднесено: історичні передумови розвитку аудиту, рівень його програмного забезпечення, особливості законодавства з обліку і аудиту; спеціальними факторами визначено структуру балансу, принципи групування та зміст статей балансу, ступінь доступу до облікових даних та ступінь їх деталізації, завдання аудиту та порядок оформлення його результатів). Врахування виявлених факторів у процесі організації аудиторської перевірки дозволяє спростити процедури договірного урегулювання відносин сторін, планування аудиту, вивчення особливостей бізнесу підприємства, діяльність якого буде перевірятися;

– визначення контрольних показників діяльності підприємств, які забезпечують відбір суттєвих статей для вивчення аудитором, вибір найбільш адекватного способу розрахунку рівня суттєвості для підприємств України (на основі визначення середнього рівня суттєвості з коригуванням на відхилення від середньої), порядок урахування загального рівня суттєвості виявлених відхилень в обліку та звітності при виборі типу аудиторського висновку, що дозволяє економити час роботи аудитора при організації перевірки, під час її здійснення та при оформленні результатів аудиту;

Практичне значення одержаних результатів. Застосування в практиці роботи аудиторських фірм пропозицій і рекомендацій забезпечить підвищення ефективності процесу аудиту та достовірність результатів перевірки балансу.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в практику діяльності аудиторських компаній ТОВ АФ “Прем’єр Аудит”, довідка № 074/55 від 10.05.2007р. (зокрема, пропозиції щодо документального оформлення та комп’ютеризації процесу аудиту з використанням різних типів програмного забезпечення, розроблену програму аудиту і пакет робочих документів аудитора); ТОВ АФ “Нюанс-аудит”, довідка № 849/3 від 05.09.2007р. (застосовано Класифікатор типових порушень у бухгалтерському обліку підприємств, моделі аудиту балансу для оцінки системи внутрішнього контролю, виконання завдань з огляду балансу, перевірки показників при ініціативному та обов’язковому аудиті балансу).

Рекомендації щодо договірного забезпечення аудиту балансу були впроваджені в діяльність підприємства ДП “Ейвон Косметікс Юкрейн”, довідка № 256/2 від 25.06.2007р. (рекомендації щодо укладання з аудиторською компанією договору на довгострокове обслуговування, у якому удосконалено організаційно-методичні аспекти інвентаризації активів при проведенні аудиту балансу, що дозволяє отримати достовірну інформацію про реальну вартість і наявність активів підприємства, яка необхідна для прогнозування його здатності здійснювати безперервну діяльність).

Окремі результати знайшли застосування у навчальному процесі Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України під час викладання навчальних дисциплін “Аудит”, “Організація та методика аудиту” (довідка № 1010/1 від 24.09.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Наукові результати, що містяться в роботі, належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, викладені в дисертації, знайшли відображення в наукових статтях, опублікованих у фахових та інших виданнях, а також доповідалися та обговорювалися на міжнародних конференціях “Развитие бухгалтерского учета и контроля в контексте европейской интеграции” (Житомир-Краматорськ, 2005 р.); “Динаміка наукових досліджень’2005” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська академія управління, бізнесу і права, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій видатним вченим у галузі бухгалтерського обліку д.е.н., проф. І.В. Малишеву, д.е.н., проф. П.П. Німчинову (Житомир, Житомирський державний технологічний університет, 2006 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи у фахових виданнях опубліковано 6 наукових статей загальним обсягом 3,97 друк. арк., 3 тези доповідей загальним обсягом 0,58 друк. арк., в інших публікаціях, написаних у співавторстві (2-х посібниках), особисто автора – 5,48 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний матеріал дисертаційної роботи викладено на 198 сторінках друкованого тексту, у тому числі 39 таблиць на 21 сторінці, 33 рисунки, що займають 17 сторінок. Робота містить 12 додатків на 25 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 224 найменувань на 14 сторінках, з них іноземних 5.