УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОЧИХ ОРГАНІВ МЕХАНІЗМІВ В’ЯЗАННЯ КРУГЛОВ’ЯЗАЛЬНИХ МАШИН

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання досліджень, викладено наукову новизну, практичне значення роботи та реалізацію результатів досліджень, наведено дані про їх апробацію та публікації.

У першому розділі за результатами аналізу літературних джерел встановлено, що сучасні напрямки розвитку круглов’язального обладнання вимагають удосконалення та створення нових їх робочих органів (голок та клинів), здатних підвищити ефективність роботи круглов’язальних машин. 

Встановлено, що динамічні навантаження в механізмах в'язання, обумовлені ударною взаємодією голок із клинами, є визначальним чинником у ефективності роботи круглов'язальних машин. Найбільш доцільним шляхом зниження динамічних навантажень є удосконалення діючих та розробка нових конструкцій голок і клинів.

Відмічається, що з метою зниження динамічних навантажень у механізмах в'язання доцільно використовувати клини з робочою поверхнею на пружній основі, чому заважає відсутність наукових основ проектування таких клинів

Встановлено, що відомі конструкції голок та клинів мають ряд недоліків, серед яких слід відмітити: складність конструкцій; низька ефективність зниження динамічних навантажень; низький ресурс їх роботи та ін.; доцільним є проведення подальших досліджень по удосконаленню існуючих та розробці нових конструкцій голок та клинів.

Проведений огляд та аналіз джерел, присвячених дослідженням по удосконаленню робочих органів в’язальних машин, дав можливість визначити тему та завдання даного дослідження.

Другий розділ присвячено дослідженням динаміки взаємодії робочих органів механізму в’язання в’язальної машини та розробці математичних моделей динамічної взаємодії голок з клинами.

Аналізуючи можливі варіанти взаємодії голок з клинами, було зроблено висновок, що в якості динамічних моделей в залежності від конструкції голки та клина доцільно використовувати одну із двох моделей  – одномасову або двомасову. При цьому одномасова модель може бути прийнята при дослідженні процесу взаємодії голки з клином жорсткої конструкції. У разі взаємодії голки з клином, що має пружне кріплення або пружне кріплення та пружну робочу поверхню, розрахункова схема може бути представлена у вигляді двомасової динамічної моделі.