Грабовський М. Б. Адаптація вихідного матеріалу кукурудзи плазми Лакауне до умов степової зони України

Краткое содержание

Стан проблеми і обґрунтування вибраного напрямку досліджень. У розділі наводиться огляд літератури з питань використання різного вихідного матеріалу для створення скоростиглих ліній. Розглянута роль окремих генетичних плазм як донорів господарсько-цінних ознак при селекції на скоростиглість. Наведено дані про використання ліній плазми Лакауне в гетерозисній селекції кукурудзи та підтверджена необхідність отримання таких ранньостиглих ліній степового екотипу з широким адаптивним потенціалом. Обґрунтована актуальність та необхідність проведення досліджень за темою дисертаційної роботи.

Грунтово-кліматичні умови та методика проведення досліджень, вихідний матеріал

Експериментальну частину досліджень проводили протягом 2001-2003 рр. в Дослідному господарстві “Дніпро” Інституту зернового господарства УААН, яке знаходиться в центральній частині Дніпропетровської області. Територія області характеризується помірно-континентальним кліматом з нестійким та недостатнім зволоженням (належить до північної підзони Степу України). За роки досліджень більш сприятливі умови склалися у 2001 і 2003 рр., а 2002 р. характеризувався жорсткою посухою.

Агротехнічні прийоми, застосовані в ході досліджень, відповідали рекомендаціям, які викладені у “Методиці державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (1971) і “Методиці польових дослідів із кукурудзою” (1980).

Кукурудзу вирощували в спеціальних селекційних сівозмінах, у селекційному і контрольному розсадниках. Розмір ділянок – 4,9 м², повторність при вивченні тесткросів – трикратна. Густоту стояння рослин у контрольному розсаднику формували у фазі 4-5 листків, і вона становила 55 тис. рослин на 1 га.

Фенологічні спостереження проводили в селекційному і контрольному розсадниках: відмічали дату появи сходів, цвітіння чоловічих та жіночих суцвіть. Біометричні виміри і спостереження складалися з визначення висоти рослин і висоти прикріплення качанів, які  здійснювали на 10 рослинах у 2-кратній повторності в контрольному розсаднику та на всіх рослинах ліній у селекційному розсаднику. Визначався відсоток вилягання рослин за результатами обліку зламаних нижче качана стебел і тих, що вилягли. Облік проводили безпосередньо перед збиранням кукурудзи. Стійкість до пухирчастої сажки оцінювали на природному фоні.

Гібриди кукурудзи збирали селекційним комбайном “Hege-140”. Урожай зерна з кожної ділянки зважували і визначали його вологість вологоміром “Burrows”.

Статистичну достовірність експериментальних даних визначали за допомогою дисперсійного аналізу, параметри варіювання і коефіцієнт кореляції розраховували за методикою Г.Ф. Лакина (1990). Оцінку параметрів комбінаційної здатності в системі неповних тесткросів здійснювали за методикою Г.К. Дремлюка, В.Ф. Герасименка (1991). Параметри стабільності та пластичності визначали за S.A. Eberhart, W.A. Russell (1996) та О.В. Кильчевским, Л.В. Хотылевой (1985). Математичну обробку даних проводили на персональному комп’ютері з використанням програмного забезпечення, розробленого в Інституті зернового господарства УААН А.В. Адеговим, Г.Н. Душенко (1985).

Вихідний матеріал, що вивчався, був створений в Інституті зернового господарства УААН і належить до 4 гетерозисних груп: Лакауне, Ланкастер, Айодент та SSS (В37). Всі лінії, що досліджувались, були поділені на 5 груп, залежно від їх генетичного походження.

До першої ввійшли споріднені лінії умовно названих груп ДК2/201 і ДК2/901, отримані безпосередньо на основі зародкової плазми Лакауне.

Другу групу склали сестринські версії ліній ДК287 і ДК2/753, отриманих при самозапиленні простого гібриду ДК2/374ЧДК2/707-52 (лінія F2 відноситься до плазми Лакауне, ДК374 і ДК507 до гетерозисної групи В37 (BSSS)).Умовна назва цієї групи ліній ЛакаунеЧВ37.

До третьої групи були включені лінії ДК2/477, ДК2/376, ДК2/472, ДК2/442 і ДК479, створені на базі гібридів, батьківськими формами яких були лінії ДК2/374 і ДК2/707-52 (ЛакаунеЧВ37(ВSSS)) та лінія ДК2/427-5 (ЛакаунеЧЛанкастер (Oh43)). Умовна назва цієї групи ліній ЛакаунеЧ(Oh43ЧВ37).

Четверта група представлена версіями ліній ДК236, одержаними шляхом самозапилення беккросного гібрида (ДК633ЧF2)ЧДК633 (лінія ДК633 відноситься до зародкової плазми Ланкастер (Мо17)). Умовна назва групи ЛакаунеЧМо17.

В п’яту групу ввійшли лінії ДК2/165-4, ДК540, ДК45, ДК216, ДК519, ДК671, створені на базі ранньостиглих ліній плазми Лакауне і середньопізніх ліній плазми Айодент.

Для кожної групи ліній підбір тестерів здійснювався в залежності від їх генетичного походження. Стандартами для ліній виступали вихідні батьківські форми, для тесткросів – районовані гібриди: ранньостиглий Кадр195СВ і середньоранній Кадр257 СВ. Основна частина тесткросів одночасно пройшла екологічне випробування на Жеребківській дослідній станції.

Селекційна характеристика ліній, споріднених з плазмою Лакауне

Поширення ранньостиглих гібридів кукурудзи в степових районах зумовлює необхідність створення вихідного матеріалу, адаптованого до стресових умов цієї зони. При цьому важливо вести добір як за стабільністю селекційних форм в цілому, так і у відношенні окремих ознак.

Ознаці “висота рослин” приділяється велика увага в селекційно-генетичних дослідженнях тому, що вона є одним з показників адаптивності до стресових умов вирощування і за її варіюванням можливо вести позитивний добір найбільш стабільних форм.