ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі – "Теоретико-методологічний аналіз проблеми стійкості до стресу" – зазначається, що теоретичний аналіз проблеми розвитку стійкості до стресу у курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах дозволяє розглядати професійне становлення майбутнього правоохоронця як частину процесу професіоналізації, що полягає у спрямованому розвитку особистості. В ході цього процесу розв'язується специфічний комплекс протиріч між вимогами майбутньої професійної діяльності і професійного співтовариства та власними сформованими властивостями, якостями, можливостями і здібностями, індивідуальним стилем поведінки, спілкування і досвідом. Одним зі значимих етапів професіоналізації є період професійної підготовки. Саме на цьому етапі передбачається розвиток професійний важливих особистісних якостей, їхнє структурування у систему; формування професійної придатності як системної організації суб'єкта у специфічному професійному середовищі.

У рамках дослідження розглянута специфіка правоохоронної діяльності, яка знайшла своє відображення у професіограмі правоохоронної діяльності, що включає в себе ряд особливостей: владний характер професійних повноважень, екстремальний і нестандартний характер діяльності, високий ступінь персональної відповідальності, а також виховний, організаційно-управлінський і пізнавально-прогностичний компоненти. Відповідно до виявленої специфіки правоохоронної діяльності показник професійної придатності до правоохоронної діяльності визначається високим рівнем загального розвитку особистості, високим рівнем розвитку особистісної відповідальності, високим рівнем соціальної (професійної) адаптації, нервово-психічною (емоційною) стійкістю, комунікативною компетентністю, збалансованістю питомої ваги потреб і цінностей. Визнання одним з найважливіших професійних якостей нервово-психічної, емоційної стійкості жадає від молодого фахівця, поряд з необхідним обсягом професійних знань, певного рівня сформованості стійкості до стресу, що у свою чергу сприяє успішному професійному та особистісному розвитку.

Не дивлячись на різноманіття визначень стійкості до стресу, представлених у науковій літературі, більшість авторів досліджень сходиться на думці про те, що це комплексна властивість, риса особистості, обумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Ці фактори у свою чергу детермінують рівень стійкості індивіда, а так само ефективність і результативність його діяльності в екстремальних умовах. Найбільш значимими є особистісні і суб'єктно-діяльнісні характеристики, що визначають ступінь стійкості до стресу, серед яких: окремі риси характеру (Б.О. Вяткін, А.Б. Леонова, О.В. Тімченко), мотиваційно-потребнісна сфера (А.О. Реан, О.А. Баранов, Т. Шибутані, Я. Рейковський), рівень тривожності (Л.Д. Гіссен, Н.Д. Левітов та ін.), локус контролю (В.Л. Марищук, О.М. Боковіков, А.О. Реан), самооцінка (А.К. Маркова, К. Левін та ін.), інтелектуальний рівень особистості (Р. Лазарус, Т.А. Немчин, Я. Рейковський, М.Д. Дворяшина, Т.В. Корнілова), комунікативний потенціал суб'єкта (Л.О. Китаєв-Смик, Т. Рібо, А.Г. Маклаков). При цьому вплив зазначених вище психологічних особливостей на рівень стійкості до стресу залежить від ступеня виразності окремих психічних особливостей. Таким чином, дані, отримані в ході теоретичного дослідження, указують на можливість і доцільність розвитку стійкості до стресу як професійно важливої (значимої) якості на етапі професіоналізації.

У другому розділі – "Емпіричне дослідження стійкості до стресу як професійно значимої якості майбутнього правоохоронця" відповідно до даних теоретичного аналізу була розроблена і реалізована адекватна предмету дослідження програма емпіричного дослідження. Дослідження проводилося протягом 2003-2007 рр. Випробуваними виступили 220 курсантів, що навчаються на 3-5 курсах вищих навчальних закладів правоохоронних міністерств та відомств Донецька та Харкова. Репрезентативність вибірки підтверджується нормальним розподілом величини розкиду даних, що вказує на збереження центральної тенденції.

Емпіричне дослідження, з одного боку, дозволило виявити особливості змістовної структури стійкості до стресу курсантів як майбутніх правоохоронців під час навчання у вищих навчальних закладах, а з іншого боку – визначити, які саме фактори і механізми обумовлюють рівень стійкості до стресу курсантів-правоохоронців. Нами було отримано підтвердженням того, що структура стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів правоохоронних органів представлена психофізіологічними, соціально-психологічними і власне психологічними компонентами.