Формування довільної поведінки у молодших школярів із затримкою психічного розвитку

Краткое содержание

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, визначено його наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні передумови дослідження довільної поведінки у дітей із затримкою психічного розвитку” розкривається визначення проблеми довільної поведінки у науково-психологічній літературі; осмислюються її методологічні аспекти; аналізуються структурні компоненти довільного поведінкового акту та його модель, а також визначаються шляхи наукового пошуку з огляду на завдання дослідження. Уточнюється, що розвиток волі і довільності є одним з головних особистісних характеристик, що значною мірою визначає загальний розвиток дитини, процес її соціалізації.

Чимало досліджень у загальній і віковій психології присвячено вивченню механізму розвитку довільної поведінки людини (О.В.Бруш­линський, В.О.Іванніков, Є.П.Ільїн, Е.І.Рогов, О.Є.Субботін, М.Г.Яро­шевський) і закономірностей розвитку довільності у дітей (І.Д.Бех, Л.О.Кожаріна, В.К.Котирло, В.І.Лубовський, О.Ю.Осадько,  О.О.Смирнова).

Проведений аналіз наукових досліджень дозволив визначити довільність як свідоме регулювання суб’єктом своєї поведінки і діяльності, виражене в умінні переборювати внутрішні і зовнішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій. Воля розглядається як вищий рівень довільності. В дисертаційному дослідженні розглядається довільна поведінка дітей молодшого шкіль­ного віку, сензитивного для розвитку довільності і волі. Тому, маючи на увазі незавершеність вольового розвитку, ці поняття розглядаються як тотожні.

Довільна поведінка – це свідома поведінка, регульована постав­леною метою й створеним наміром, яка спонукається як безпосередніми мотивами, так і опосередкованими. Довільна поведінка не передбачає матеріального результату і спрямована суб’єктом на самого себе. Це пове­дінка, побудована суб’єктом за певними правилами, є цілеспря­мованою, усвідомленою, навмисною. Елементарною одиницею довільної поведінки може вважатися довільний поведінковий акт, який, як і вчинок взагалі, може бути як дією, так і відмовою від дії, залежно від прийнятого суб’єктом рішення.