Черняк В.М. Культивована дендрофлора Волино-Поділля, перспективи її використання та збагачення

Краткое содержание

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБ­ГРУН­ТО­ВАН­НЯ ОС­НОВ­НИХ ЗА­САД РОЗ­ВИТ­КУ СУ­ЧАС­НОЇ МО­БІ­ЛІ­ЗА­ЦІЇ КУЛЬ­ТИ­ВО­ВА­НОЇ ДЕН­ДРОФ­ЛО­РИ ВО­ЛИ­НО-ПО­ДІЛ­ЛЯ

Під­бір ви­хід­но­го ма­те­рі­алу – важ­ли­вий етап в ін­тро­дук­ції рос­лин. Цьому пи­тан­ню ве­ли­ку ува­гу при­ді­ляв М.І. Ва­ві­лов (1935). У на­шій кра­їні ве­ли­ко­го роз­вит­ку на­бу­ли різ­ні під­хо­ди до під­бо­ру ви­хід­но­го ма­те­рі­алу та оцін­ки ре­зуль­та­тів ін­тро­дук­ції. До них на­ле­жать: по­рів­няль­ний ана­ліз клі­ма­тич­них та еко­ло­го-ге­ог­ра­фіч­них умов при­род­но­го аре­алу рос­лин і місць зап­ла­но­ва­но­го ін­тро­дук­ційно­го вип­ро­бу­ван­ня (Малєєв, 1929, 1933), еко­ло­го-іс­то­рич­но­го ана­лі­зу (Ав­ро­рін, 1956; Куль­ті­асов, 1953, 1958, 1963; фло­ро­ге­не­тич­ний і куль­тур­но-іс­то­рич­ний ана­ліз Ва­сильєв, 1950; Ба­ра­нов, 1953; Гурсь­кий, 1957; Кор­мі­лі­цин, 1957, 1964, 1969, 1972), ме­тод ро­до­вих ком­плек­сів (Ру­са­нов, 1950, 1954), чис­ло­ва оцін­ка ре­зуль­та­тів ін­тро­дук­ції (Ла­пін, 1971; Ла­пін, Сіднєва, 1973). У зв’яз­ку з роз­вит­ком по­пу­ля­ційних дос­лід­жень по­чи­на­ють на­бу­ва­ти зна­чен­ня пра­ці, пов’яза­ні з під­бо­ром ви­хід­но­го ма­те­рі­алу на рів­ні по­пу­ля­цій (Нек­ра­сов, 1973, 1980, 1983; Ма­маєв, 1972, 1983” Кор­мі­лі­цин, Куз­не­цов, 1973, 1976).

За ос­тан­ні 20–25 ро­ків у проб­ле­мі під­бо­ру ви­хід­но­го ма­те­рі­алу сфор­му­ва­ли­ся но­ві під­хо­ди. Так, у пра­цях А.М.Грод­зінсь­ко­го (1978, 1980, 1986), А.К.Сквор­цо­ва (1983), Й.Й.Сі­ку­ри (1969, 1970, 1975), М.А.Кох­на, А.М.Кур­дю­ка (1994) заз­на­че­но, що ін­тро­дук­ція має бу­ти ці­лес­пря­мо­ва­ною, спе­ці­алі­зо­ва­ною. Це пов’яза­но на­сам­пе­ред з ве­ли­кою кіль­кіс­тю так­со­нів, уже зіб­ра­них у ко­лек­ційних на­сад­жен­нях, а та­кож з різ­но­ма­ніт­ніс­тю зав­дань, що став­лять­ся до під­бо­ру ви­хід­но­го ма­те­рі­алу: ство­рен­ня ек­спо­зи­цій бо­та­ніч­но­го са­ду, від­бір де­ко­ра­тив­них, про­дук­тив­них форм, рід­кіс­них і зни­ка­ючих ви­дів то­що.

На на­шу дум­ку, ге­не­тич­на спо­рід­не­ність флор, або фло­ро­ге­нез, і пов’яза­ні з цим еко­ло­го-ге­ог­ра­фіч­ні за­ко­но­мір­нос­ті ево­лю­ції рос­лин має бу­ти про­від­ною у до­бо­рі рос­лин для ін­тро­дук­ції (Кор­мі­лі­цин, 1976), (Куз­не­цов, 1990). Цей нап­рям став на­ріж­ним у на­шій ро­бо­ті.

Ге­ог­ра­фія ос­нов­них фло­рис­тич­них дже­рел ви­хід­но­го ма­те­рі­алу виз­на­чається для кож­ної ден­дроф­ло­ри її ге­ог­ра­фо-фло­рис­тич­ни­ми зв’яз­ка­ми з ін­ши­ми фло­ра­ми зем­ної ку­лі, тоб­то спіль­ніс­тю по­ход­жен­ня, а в ра­зі від­сут­нос­ті та­кої спо­рід­не­нос­ті – фі­ток­лі­ма­тич­ною ана­ло­гією. Фло­ро­ге­не­тич­ні зв’яз­ки да­ють змо­гу вста­но­ви­ти ге­ог­ра­фію ос­нов­них фло­рис­тич­них дже­рел ви­хід­но­го ма­те­рі­алу для ін­тро­дук­ції. Фло­ро­ге­не­тич­ний ана­ліз пов’яза­ний го­лов­ним чи­ном з бо­та­ні­ко-ге­ог­ра­фіч­ни­ми ре­гі­она­ми (об­лас­тя­ми, про­він­ці­ями), які охоп­лю­ють знач­ні те­ри­то­рії.

В ін­тро­дук­ції де­рев­них рос­лин на те­ри­то­рії Во­ли­но-По­діл­ля пе­ре­ва­жа­ють ви­ди та­ких ге­не­тич­но спо­рід­не­них фло­рис­тич­них об­лас­тей: Цир­кум­бо­ре­аль­на, Схід­но­азійсь­ка, Ат­лан­ти­ко-Пів­ніч­но­аме­ри­кансь­ка, Ске­ляс­тих гір, Се­ред­зем­но­морсь­ка, Іра­но-Ту­рансь­ка (Тах­тад­жян, 1978, 1987). Са­ме в заз­на­че­них об­лас­тях Зем­ної ку­лі роз­мі­щен­ні важ­ли­ві гірсь­кі схо­ви­ща тре­тин­ної ден­дроф­ло­ри, в яких зо­се­ред­же­на ве­ли­ка різ­но­ма­ніт­ність де­рев і ча­гар­ни­ків.

А.Н.Кор­мі­лі­цин (1977) заз­на­чає, що будь-яка фло­ра еко­ло­гіч­но ди­фе­рен­ційова­на за гід­ро- та тер­мо­філь­ніс­тю, а то­му вар­то звер­ну­ти ува­гу й на тип рос­лин­нос­ті („фло­ро­це­но­тип”, за П.Н.Ов­чин­ні­ко­вим, 1970).

Су­час­ні те­оре­тич­ні по­ло­жен­ня про ге­не­тич­ну струк­ту­ру ви­ду і прик­лад­ні дос­лід­жен­ня в га­лу­зі мо­бі­лі­за­ції й кон­сер­ва­ції ге­не­тич­них ре­сур­сів рос­лин доз­во­ля­ють пі­дійти до проб­ле­ми вив­чен­ня, ви­ко­рис­тан­ня та зба­га­чен­ня куль­ти­во­ва­ної ден­дроф­ло­ри Во­ли­но-По­діл­ля на но­вій ме­то­дич­ній ос­но­ві, а са­ме – на ос­но­ві мак­си­маль­но­го ви­ко­рис­тан­ня їх ге­не­тич­них ре­сур­сів або ге­но­фон­ду (М.М.Ма­го­мед­мир­заєв, 1978).

Ре­гі­он Во­ли­но-По­діл­ля в су­час­них ме­жах ха­рак­те­ри­зується ма­лою кіль­кіс­тю хвойних у їх при­род­но­му фло­рис­тич­но­му скла­ді. На те­ри­то­рії Во­ли­но-По­діл­ля ни­ні по­ши­ре­ні в куль­ту­рі пред­став­ни­ки ро­дів Ju­ni­pe­rus L., La­rix Mill., Pi­cea А. Di­etr., Pi­nus L., Ep­hed­ra L. Із за­галь­ної кіль­кос­ті 181 ви­дів хвойних, ін­тро­ду­ко­ва­них в Ук­ра­їні, на Во­ли­но-По­діл­лі зрос­тає 89 ви­дів.

Проб­ле­ма ін­тро­дук­ції рос­лин знач­ною мі­рою є еко­ло­гіч­ною проб­ле­мою. Еко­ло­гіч­на оцін­ка не­об­хід­на для виз­на­чен­ня шля­хів ін­тро­дук­ції рос­лин на ос­но­ві їх пот­реб до умов іс­ну­ван­ня. Ці ви­мо­ги скла­ли­ся в про­це­сі іс­то­рич­но­го роз­вит­ку рос­ли­ни, а то­му не еко­ло­гіч­ний, а еко­ло­го-іс­то­рич­ний ана­ліз дає мож­ли­вість вста­но­ви­ти хід фор­му­ван­ня спад­ко­вої ос­но­ви рос­ли­ни як її пот­ре­би в умо­вах іс­ну­ван­ня, і виз­на­чи­ти шля­хи ін­тро­дук­ції та пе­рет­во­рен­ня. Ряд уче­них: К.А.Ті­мі­рязєв (1939), М.В.Куль­ті­асов (1953), Б.Н.Го­лов­кін (1973) дійшли вис­нов­ку, що у по­шу­ках, від­бо­рі та еко­ло­гіч­ній оцін­ці об’єкта для ін­тро­дук­ції не­об­хід­но ма­ти уяв­лен­ня не ли­ше про умо­ви, в яких іс­нує рос­ли­на, а й про іс­то­рію фор­му­ван­ня фло­ри, до якої во­на на­ле­жить.

Важ­ли­ву роль у мо­бі­лі­за­ції рос­лин­них ре­сур­сів ві­діг­рає куль­тур­но-іс­то­рич­ний фак­тор. У пра­цях М.І.Ва­ві­ло­ва (1926), І.А.За­бе­лі­на (1939, 1959), А.В.Гурсь­ко­го (1957), А.В.Ас­тро­ва (1976) вис­віт­лю­ють­ся пи­тан­ня іс­то­рії ін­тро­дук­ції рос­лин. Пе­ре­ду­мо­вою знач­но­го по­ши­рен­ня куль­ти­во­ва­ної ден­дроф­ло­ри на Во­ли­но-По­діл­лі бу­ла ін­тро­дук­ційна ді­яль­ність пар­ків, ден­дро­пар­ків, бо­та­ніч­них са­дів, фір­мо­вих роз­сад­ни­ків, шкі­лок, а та­кож ама­то­рів са­дів­ниц­тва, про що свід­чать та­кі лі­те­ра­тур­ні дже­ре­ла: W.Bes­ser (1810), S.Ma­ko­wi­ec­ki (1936), О.Л.Ли­па (1937, 1939, 1946, 1949, 1957, 1960), Н.Л.Бри­ги­нець, Б.В.За­ве­ру­ха (1958), І.Ф.Ко­са­ревсь­кий (1961, 1977), М.А.Кох­но (1962, 1982), В.А.Ку­че­ря­вий (1973, 1981), Б.К.Тер­ме­на (1982, 1984), В.М.Чер­няк (1986, 1988 а, б, 1998 а, б, 1999 а-е). Про­ана­лі­зу­вав­ши стат­ті, прис­вя­че­ні куль­ти­во­ва­ній ден­дроф­ло­рі Во­ли­но-По­діл­ля, вар­то заз­на­чи­ти, що ви­хід­ний ма­те­рі­ал в ін­тро­дук­ції був од­но­тип­ний і не­чис­лен­ний. Заз­ви­чай, ко­жен ін­тро­ду­ко­ва­ний вид в ар­бо­ре­ту­мах пред­став­ле­ний рос­ли­на­ми із оди­нич­них дже­рел на­сін­ня, іно­ді є ви­ди, які ви­рос­ли з на­сін­ня не­ві­до­мо­го по­ход­жен­ня. У зв’яз­ку з цим об’єктив­но оці­ни­ти по­тен­ційні мож­ли­вос­ті та­ких рос­лин не­ре­аль­но. Пред­став­ни­ки ба­гатьо­х ви­дів є про­дук­том збо­ру на­сін­ня в різ­них ар­бо­ре­ту­мах, що ство­рює пе­ре­ду­мо­ви гіб­ри­ди­за­ції. Ра­зом з тим є рос­ли­ни, які ма­ють на­сін­ня від са­мо­за­пи­лен­ня, що мо­же приз­вес­ти до деп­ре­сії їхньо­го рос­ту. Все це свід­чить про не­об­хід­ність до­ко­рін­но­го по­ліп­шен­ня ста­ну ге­не­тич­них ре­сур­сів ря­ду ви­дів на Во­ли­но-По­діл­лі.

От­же, те­оре­тич­не обґрун­ту­ван­ня ос­нов­них за­сад роз­вит­ку су­час­ної мо­бі­лі­за­ції хвойних і лис­тя­них на Во­ли­но-По­діл­лі, на­сам­пе­ред, ба­зу­ють­ся на не­об­хід­нос­ті все­біч­ної оцін­ки їх­ніх по­тен­ційних мож­ли­вос­тей і від­по­від­но­го вив­чен­ня фло­ро­ге­не­тич­них зв’яз­ків, еко­ло­го-іс­то­рич­но­го ана­лі­зу, впли­ву куль­тур­но-іс­то­рич­них умов, ви­ко­рис­тан­ня ге­но­фон­ду різ­них ви­дів на по­пу­ля­ційно­му рів­ні.

ОБ’ЄКТИ ДОС­ЛІД­ЖЕНЬ, ПРИ­РОД­НІ УМО­ВИ Й МЕ­ТО­ДИ­КА ПРО­ВЕ­ДЕН­НЯ ДОС­ЛІД­ЖЕНЬ

Об’єктом дос­лід­жен­ня бу­ла куль­ти­во­ва­на ден­дроф­ло­ра Во­ли­но-По­діл­ля. Дос­лід­жен­ня про­во­ди­ли ста­ці­онар­но та мар­шрут­ним ме­то­дом. При цьому вив­ча­ли ре­зуль­та­ти куль­ти­ву­ван­ня ден­дроф­ло­ри на 262 об’єктах зе­ле­них на­сад­жень: 5 бо­та­ніч­них са­дів, 9 ден­дро­пар­ків, 1 гід­ро­пар­ку, 47 пар­ків, з-по­між них 45 ста­ро­вин­них, 9 ден­дра­рі­їв (4 шкіль­них, 3 лі­со­вих, 1 се­лек­ційно-на­сіннєвий, 1 пе­да­го­гіч­но­го уні­вер­си­те­ту), 2 ба­зо­вих роз­сад­ни­ків, на­сад­жен­ня 15 міст, 45 ма­лих на­се­ле­них пун­ктів, 15 при­са­диб­них ді­ля­нок, 12 лі­со­вих куль­тур, лі­со­ві куль­ту­ри в 102 ліс­ниц­твах.

За ос­но­ву виз­на­чен­ня ге­омор­фо­ло­гіч­них меж Во­ли­но-По­діл­ля на­ми прийня­то схе­ми району­ван­ня, роз­роб­ле­ні К.І.Ге­рен­чу­ком (1949, 1964, 1968), В.Г.Бон­дар­чу­ком (1949), П.Н.Ци­сем (1951, 1962), Ю.Л.Груб­рі­ним (1972), Б.В.За­ве­ру­хою (1985). При­род­ні умо­ви оха­рак­те­ри­зуємо згід­но з ві­до­ми­ми лі­те­ра­тур­ни­ми да­ни­ми (            ).

Об’єкти куль­ти­во­ва­ної ден­дроф­ло­ри Во­ли­но-По­діл­ля пред­став­ле­ні на рис. 1.

На те­ри­то­рії Во­ли­но-По­діл­ля зрос­тає 1893 ви­ди міс­це­вої фло­ри су­дин­них рос­лин, які на­ле­жать до 647 ро­дів і 128 ро­дин. Фло­ра Во­ли­но-По­діл­ля за кіль­кіс­ним скла­дом наб­ли­жається до фло­ри Ук­ра­їнсь­ких Кар­пат – 2012 ви­дів (За­ве­ру­ха, 1985).

За­га­лом сис­те­ма­тич­ний склад і про­пор­ції фло­ри Во­ли­но-По­діл­ля ти­по­ві для Па­ле­ар­кти­ки. За да­ни­ми Б.В.За­ве­ру­хи (1982, 1985), фло­ра да­но­го ре­гі­ону має спіль­ні ри­си з фло­ра­ми се­ред­зем­но­морсь­ко­го ти­пу. В цьому вба­чається пев­не від­лун­ня фло­ро­ге­не­тич­но­го ми­ну­ло­го – від­да­ле­ний зв’язок з Дав­нім Се­ред­зем­но­мор’ям (По­пов, 1971; Ка­ме­лін, 1973).

У районі Во­ли­но-По­діл­ля ми кон­ста­туємо ан­тро­по­ген­ний стан роз­вит­ку фло­ри. Цей фак­тор є своєрід­ним ка­та­лі­за­то­ром прис­ко­рен­ня про­це­су си­нан­тро­пі­за­ції фло­ри, її швид­кої пе­ре­бу­до­ви.

Тут на­лі­чується ли­ше 88 при­род­них ви­дів ен­де­міч­но­го і су­бен­де­міч­но­го ха­рак­те­ру, що ста­но­вить 4,7% ви­до­во­го скла­ду фло­ри ре­гі­ону. Ось то­му важ­ли­ве зна­чен­ня має гли­бо­ке і все­біч­не вив­чен­ня явищ ен­де­міз­му, дос­лід­жен­ня і збе­ре­жен­ня фло­ро­ге­но­фон­ду ен­де­міч­них ви­дів ден­дроф­ло­ри ме­то­дом їх куль­ти­ву­ван­ня, а та­кож вве­ден­ня в куль­ту­ру цін­них ек­зо­тич­них де­рев­них рос­лин із пев­них фло­рис­тич­них об­лас­тей.