Бала О.П. Система моделювання оцінки та прогнозу росту штучних мішаних дубових деревостанів Лісостепу України

Краткое содержание

Розділ 1. Методичні засади моделювання росту насаджень. На даний час в Україні лісове господарство являє собою одну з провідних галузей народного господарства. Багатоцільове використання продукції лісу потребує безперервного відновлення та обліку лісових корисностей, більше того, проведення прогнозу росту лісів з метою подальшого планування лісогосподарських заходів.

Поняття “система” та “системний підхід” є основними в науковій методології другої половини ХХ століття. Ліс – складна біоекологічна система і її вивчення досить нелегкий та трудомісткий процес. Тому для реалізації поставлених завдань доцільне застосування системного підходу до вивчення процесів, що відбуваються у лісових насадженнях.

У розділі наведено основні методичні та методологічні засади моделювання росту насаджень. Д.Манро (1973) виділяє три основні їх принципи.

Так, перший принцип полягає в тому, що основною одиницею моделювання є окреме дерево. Для розробки моделі росту насадження необхідні дані таксації частин деревного стовбура, вимірів крони, оцінки біологічної конкуренції деревостанів та їх просторового розміщення на площі.

Другий принцип – основною одиницею моделювання також буде окреме дерево, але змінними моделі будуть таксаційні ознаки дерев без врахування їх просторового розміщення та даних таксації частин деревного стовбура.

Третій принцип моделювання – основною одиницею моделювання є деревостан і моделі будуються для сукупності насаджень за їх середніми таксаційними показниками. Наші дослідження ґрунтуватимуться саме на останньому підході.

Моделі, які застосовують при цьому принципі моделювання широко використовуються в різних країнах у вигляді таблиць ходу росту (Антанайтіс В.В., 1977; Свалов М.М., 1978). Таблиці ходу росту та продуктивності деревостанів набули широкого застосування в країнах колишнього Радянського Союзу. У своїй роботі М.М.Свалов (1979) провів детальний огляд та аналіз методів складання таблиць ходу росту та продуктивності насаджень (описано 12 методів). Крім того, розробив новий метод складання цих таблиць, який включає випадковий відбір вихідних даних, класифікацію насаджень за верхньою висотою та віком деревостанів, моделювання рівнів повноти та продуктивності деревостанів. Професором М.В.Третьяковим (1927) була запропонована ідея виділення типів росту, яка знайшла підтримку і була розвинена у працях К.Є.Нікітіна (1966) та М.В.Давідова (1968, 1977).

Професор В.В.Загрєєв (1978) розробив таблиці ходу росту для соснових насаджень, базуючись на вивченні загальних закономірностей та географічних особливостей росту насаджень, а також вивченні закономірностей та зв’язку окремих таксаційних показників між собою та умовами місцезростання. Дані цих загальних таблиць відображають типові лінії ходу росту насаджень за класами бонітету.

Радянські вчені-лісівники використовували біофізичний підхід до теорії росту лісу та математичні методи для оцінки біологічних закономірностей росту деревостанів. Моделюванням росту насаджень на ЕОМ займались К.Є.Нікітін (1966, 1972, 1973, 1978), А.З.Швиденко (1977, 1978, 1979, 1981, 1983), В.В.Антанайтіс (1969, 1976), М.М.Свалов (1978), В.В.Загрєєв (1978), П.І.Лакида (1986), М.В.Давідов (1974, 1977) та багато інших вчених. Для дубових насаджень вперше таблиці ходу росту були складені професором Б.А.Шустовим (Анучин М.П., 1982).

Наведено аналіз літературних джерел, що стосується групування дослідного матеріалу. При використанні комбінованих методів складання таблиць продуктивності насаджень надають перевагу в основному бонітету, як класифікаційній основі. Це зокрема, А.М.Поляков (1959), В.В.Загрєєв, М.М.Гусєв, М.Я.Саліков  тощо. Ф.П.Моісєєнко (1965) групував матеріал як за бонітетами, так і за типами лісу, але в остаточному результаті перевагу надав саме класу бонітету. Такого ж самого висновку дійшли І.М.Науменко (1927), А.Д.Дударєв (1960), В.І.Льовін (1962), М.В.Давідов (1968, 1987) та інші. 

Розділ 2. Характеристика регіону досліджень та дослідного матеріалу. У розділі наведено інформацію про регіон досліджень з характеристикою фізико-географічних умов. Описано основні біологічні та лісівничі властивості досліджуваної деревної породи – дуба звичайного. Проведено аналіз основних таксаційних показників лісового фонду досліджуваного регіону, а також продуктивності модальних штучних насаджень дуба звичайного. Також наведено основні положення методики збору та обробки дослідного матеріалу та його характеристику.

Для лісів лісостепової зони не характерне суцільне поширення по всій території. Частіше лісові насадження представлені у вигляді масивів, що межують із степовими територіями регіону, які за площею переважають лісові (Генсірук С.А., 1995). Площі земель лісового фонду та загальний запас деревостанів станом на 1.01.1996 року наведено в табл. 1.

У сучасних умовах технологія ведення безперервної системи лісовпорядкування базується на повидільному банку даних “Лісовий фонд України”, який почали формувати у 1990 році. Складовою частиною цього банку є інформаційна база повидільної таксаційної характеристики земельних ділянок (виділів) лісового фонду (Швець М.І., 1997).

Для наших досліджень виробничим об’єднанням “Укрдержліспроект” надано частину повидільної бази даних насаджень станом на 1.01.1996 року обсягом 38515 виділів, де головною породою є дуб звичайний, створених штучним шляхом, для восьми областей лісостепової зони України: Вінницької, Київської, Тернопільської, Хмельницької, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської.