Амортизаційна політика як складова облікової політики підприємства

Краткое содержание

У сучасних умовах господарювання для великих підприємств досить гострою є проблема, пов’язана з амортизацією необоротних активів та формування облікової політики. Важлива роль у цій роботі відводиться питанню ефективного використання основних засобів, а вирішення його багато в чому залежить від рівня досконалості амортизаційної системи. Втім, амортизаційна практика, що склалася, не повністю відповідає можливостям корпоративної стратегії й може стати стримуючим чинником економічного розвитку країни.

Існує багато поглядів на проблему формування амортизаційної політики. З точки зору бухгалтерського обліку, амортизаційна політика – це складова облікової політики підприємства, сутність якої полягає у виборі підприємством однієї із кількох існуючих альтернатив нарахування амортизації [166]. Вибір здійснюється з метою більш ефективного формування джерел фінансування процесу відтворення основних засобів, контролю їх оновлення, сприяння підтримці обсягів та ефективності інвестиційної діяльності.

Невиправданим є «законодавчий» підхід авторів, які вважають, що амортизаційна політика – це цілеспрямована діяльність підприємства по відбору і використанню одного із можливих («законодавчо установлених») методів амортизації з метою максимізації обсягів власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду [6, с. 34-40]. Окремі науковці визначають амортизаційну політику як сукупність методів управління порядком нарахування і використання амортизації, з урахуванням загальної амортизаційної політики держави [230].

Такий «законно-державний» підхід науковців призвів до того, що нині формування амортизаційної політики держава повністю поклала на податкові органи, можливо, з цієї причини життєвий цикл засобів праці та чинники, що його характеризують, – показники якості, фізичний і моральний знос, ліквідаційна вартість – не враховуються при розробці норм амортизації. Невипадково, окремі економісти скептично ставляться до можливості реалізації науково обґрунтованих пропозицій з реформування економіки. «Підприємства, – на їх думку, –виступають лише виконавцями вказівок держави. Вони нараховують амортизацію так, як вирішить уряд». Вони вважають, що протиріччя включення морального зносу до норм має вирішити сама держава [42, с. 102].