Методи нарахування та облік амортизації нематеріальних активів

Краткое содержание

Усі види  необоротних активів, за винятком землі, мають обмежений термін існування, пов’язаний з їх фізичним та моральним старінням — зносом. Фізичний знос — це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей —– споживчої вартості — в процесі їх експлуатації, тобто суто матеріальний знос. Моральний знос — це передчасне старіння, знецінення активів (ще до закінчення строку фізичної служби) унаслідок створення нових, більш прогресивних ресурсів. Моральне старіння є наслідком змін та удосконалень виробничого процесу, змін у ринковому попиті на товари чи послуги, що виробляються за допомогою даних активів.

Знос нематеріальних активів має відмінності в тому, що він відбувається у часі, а не в просторі, як для решти необоротних активів, тобто проявляється тільки в моральному старінні, наприклад, знецінення знань у результаті науково-технічного прогресу.

Цьому питанню присвячено праці таких вчених, як: Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Грабова Н.М., Партін Г.О., Пушкар М.С., Сєрікова Т.М.,   Сопко В.В., Усач Б.Ф., Чижевська Л.В.  [19,35,105,132,140,142,16]

Оскільки нематеріальні активи є необоротними активами, що приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох років, необхідно розподіляти вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.

          Вартісне вираження зносу активів представляє собою амортизацію. Амортизація — це об’єктивний економічний процес поступового перенесення вартості активів по мірі їх зносу на вироблюваний за їх допомогою продукт або на послуги [35, с.158]. У кожній одиниці нового продукту втілюється частина вартості використаних активів пропорційно їх зносу. Тому амортизаційні відрахування мають бути складовою частиною витрат підприємства і собівартості продукції.

          Згідно П(С)БО 7 „Основні засоби”, амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [123]. У цьому визначенні допущено неточність: дослідження економічної сутності категорії амортизації свідчить, що не вартість об’єкта амортизується, а сам об’єкт, і власне він переносить свою вартість на новостворений продукт.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати на просте відтворення — заміщення зношених активів на аналогічні у попередніх обсягах та якості. Під час нарахування амортизації здійснюється накопичення фінансових ресурсів в розмірі частково перенесеної вартості активів на готову продукцію для наступного поновлення.

У світовій практиці відсутня єдина думка про те, чи повинна нараховуватися амортизація на нематеріальні активи. Це питання в різних країнах вирішується по-різному. Основний доказ проти нарахування амортизації наступний: якщо вартість неосяжних активів не знижується через деякий час, значить, вона постійно підтримується за рахунок відповідних витрат. Це твердження відноситься в першу чергу до таких нематеріальних активів, як товарні знаки, ціна фірми, „ноу-хау”, гудвіл тощо.

Не можна погодитися з думкою, що підприємства здійснюють додаткові витрати безпосередньо на підтримку вартості товарної марки або ціни фірми. Витрати здійснюються на підтримку якості продукції, і як наслідок цього — ріст вартості нематеріального активу—„торгова марка”. Якщо буде якісна, конкурентоздатна продукція то і ціна фірми підвищиться, і торгова марка буде цінитися.