Організація і методика аудиту та аналізу нематеріальних активів як форм контролю

Краткое содержание

В умовах ринку господарюючі суб’єкти вступають в договірні відносини щодо використання майна, грошових коштів, здійснення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна бути підкріплена можливістю для всіх учасників угод одержати і використовувати фінансову інформацію, достовірність якої підтверджена незалежним аудитом. Аудит виступає як форма контролю та дозволяє усунути виявлені недоліки і порушення, виправити помилки на підприємстві та зменшити ризик користувачів публічної інформації.

Питанню аудиту нематеріальних активів присвячені праці таких вчених як:  Адамс Р., Білуха М.Т., Гончарук А.Я., Давидов Г.М., Дорош Н.І., Загородній А.Г., Кулаковська Л.П., Петрик О.А., Піча Ю.В.,  Савченко В.Я., Труш В.Є. [2,13,34,36,39,42,81,108,137,102].

Проведення аудиту регламентується чинним законодавством, зокрема Законом України "Про аудиторську діяльність", а основною передумовою його здійснення є взаємна зацікавленість власників (акціонерів), держави в особі її контролюючих органів і самого аудитора в забезпеченні реальності й достовірності фінансової звітності.

Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність", аудит — це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимог законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів [43].

Слід зазначити, що аудиту і ревізії господарської діяльності підприємства притаманна наявність загальних рис і елементів у їх організації та методиці здійснення. Проте існують принципові відмінності стосовно мети, поставлених завдань, видів контрольної інформації, реалізації результатів перевірки тощо. А тому ототожнення аудиту з ревізією є неправомірним.