СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ РЕҐІОНУ (НА МАТЕРІАЛАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито його об’єкт, предмет, мету і завдання. Висвітлено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження суспільно-географічних аспектів якості життя населення регіону.

У першому розділі – “Науково-теоретичні та методичні основи дослідження якості життя населення регіону” – розглянуто головні підходи та концепції наукових досліджень якості життя населення, розкрито його поняттєво-термінологічну систему, запропоновано критерії оцінювання якості життя населення на регіональному рівні.

Дослідження проблеми якості життя населення (ЯЖН) започатковано вченими-економістами ще у ХVІІІ-ХІХ ст. Праці В. Петті, Ф. Кене, А. Сміта, Дж. М. Кейнса й А. Маршалла стосувалися головно аналізу причин бідності та походження багатства. В українській економічній науці питання ЯЖН розглядали М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, С. Подолинський, В. Навроцький. Еволюція поглядів на ЯЖН спричинила до спроб оцінювання благополуччя населення окремих країн і регіонів: до уваги брали не тільки економічні, а й соціальні та демографічні показники.

У 1990 р. ООН запропоновано нову концепцію вимірювання економічного розвитку – концепцію розвитку людського потенціалу. Програма розвитку ООН щорічно публікує агрегований показник – індекс людського розвитку, який відображає стан здоров’я населення, рівень освіти дорослих, рівень життя.

У радянський період дослідження концентрувалися на аспектах рівня, а не якості життя населення. Головну увагу у дослідженні рівня життя приділяли сфері споживання матеріальних благ і послуг без урахування умов життя, праці та зайнятості, побуту й дозвілля, здоров’я, освіти, стану довкілля, що знаходить своє повніше відображення в категорії “якість життя”.

У сучасній вітчизняній літературі проблемами дослідження якості та рівня життя населення, людського розвитку в останнє десятиліття займалися: вчені-географи Шевчук Л.Т., Нємець Л.М., Лісовський С.А., Ляшенко Д.О., Лебідь Н.П., Гукалова І.В.; економісти Садова У.Я., Ноздріна Л.В., Артеменко В.Б., Котенко Т.М., Узунов Ф.В., Тридід С.О., Лисенко С.М., Черенько Л.М., Проніна І.І., Шишкін В.С., Татаревська М.С.; соціологи Толстих Н.В., Харченко Н.М., Плахова О.М.

Характеризуючи сутність категорії “якість життя” як об’єкта суспільної географії, необхідно виокремити певні її особливості.

Якість життя є надзвичайно широким і багатогранним поняттям. Це, передусім, соціологічна категорія, що охоплює сфери суспільства загалом, оскільки усі вони впливають на життя людей та його якість.

Якість життя населення можна розглядати у двох аспектах: об’єктивному та суб’єктивному. Критеріями об’єктивної оцінки якості життя вважають наукові нормативи потреб та інтересів людей, які дають змогу об’єктивно оцінити ступінь задоволення цих потреб та інтересів. З іншого боку, потреби та інтереси людей індивідуальні, отож ступінь їхнього задоволення можуть визначити тільки самі суб’єкти. Вони не фіксуються жодними статистичними величинами, практично існують лише у свідомості людей і, відповідно, в їхніх особистих думках та оцінках. Отже, оцінка якості життя населення може проявлятися у двох формах: як ступінь задоволення науково обґрунтованих потреб та інтересів; як задоволеність якістю життя власне людьми. В нашому дослідженні якість життя населення розглянуто з об’єктивних позицій. Індивідуальні судження, особисте оцінювання, задоволеність якістю життя самими людьми та інші суб’єктивні аспекти можуть бути основою для окремого дослідження соціальної географії.

Якість життя – категорія відносна, оскільки залежить не тільки від рівня реальних доходів, обсягів фактичного споживання населенням матеріальних і духовних благ та послуг, рівня соціальної захищеності, комфортності умов проживання, політичних свобод тощо, а й від рівня розвиненості потреб суспільства у різноманітних життєвих благах та можливостях. Ця категорія формується та змінюється під впливом соціально-економічних процесів, перетворення навколишнього середовища, політичних подій та інших чинників.

Водночас “якість життя” – багаторівнева категорія. В її структурі можна виокремити три базових рівня: інтегрований, соціально-диференційований та індивідуальний (або сімейний). Іншими словами, ця категорія може характеризувати, відповідно, якість життя населення країни, певних соціальних груп чи окремих верств населення, або якість життя конкретно взятої особи чи сім’ї.

Аналіз підходів до розуміння змісту категорії “якість життя” та її місце серед інших суміжних понять підводить до розуміння необхідності відходу від вузького тлумачення цієї категорії з економічних позицій. Якість життя є інтегральною характеристикою розвитку суспільства загалом та окремо взятої людини, охоплюючи весь вимір суспільного буття. Тому оцінювання якості життя населення необхідно здійснювати з урахуванням сукупної дії геопросторово організованих чинників із побудовою такої компонентної структури цієї категорії, яка враховуватиме найрепрезентативніші характеристики з усієї системи геосфер “суспільство-природа”. Це можливо з позиції суспільно-географічного підходу, вироблення якого має стати одним із пріоритетних завдань суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.

Саму якість життя населення у суспільній географії необхідно трактувати як можливість людей під дією низки геопросторово організованих чинників задовольняти власні потреби та інтереси (фізичні, економічні, соціальні, екологічні, духовні) в умовах сталого розвитку.

Підбір критеріїв оцінювання ЯЖН залежить від мети і масштабів (рівнів) дослідження, традицій і предметного поля діяльності конкретної науки та її методичного апарату. Тому для суспільної географії особливо важливим є розкриття регіональних закономірностей формування якості життя населення з урахуванням показників економічного, соціального, екологічного та духовного розвитку територіальних спільнот людей і регіонів загалом. Виходячи з цих міркувань, якість життя територіальної спільноти людей – це її (спільноти) здатність за специфічних умов і чинників задовольняти власні потреби та інтереси, забезпечувати високий рівень здоров’я, відтворення процесів життєдіяльності та стійкий розвиток. Іншими словами, це – можливість людей прожити довге здорове життя, завдяки унікальному у кожній країні доступу до ресурсів людського розвитку, забезпечити життя майбутніх поколінь, зберігши і примноживши ці ресурси.

У суспільній географії поняттям „якість життя населення” охоплено масові сучасні риси умов життя, праці і побуту в країні (чи її регіонах), а також основні характеристики стану самого населення. Якщо йдеться про регіони та країни, про територіальні спільноти людей, то варто пам’ятати, що це – спільності за місцем проживання, де внаслідок об’єднання за характером спільних особливостей розселення, виробничої та соціальної діяльності, праці та відпочинку, існують деякі об’єктивні умови для реалізації потреб населення. Суспільна географія покликана вивчати цю своєрідну територіальну проекцію соціальних форм розвитку економіки, яку розглядають нерозривно з процесами регіонального природокористування та особливостями духовного розвитку, а сьогодні ще й у зв’язку з трансформаційними змінами в економіці, впливом глобалізації. Вивчають проблеми, які найменшою мірою зумовлені індивідуальними особливостями, проте прямо чи опосередковано пов’язані з умовами життя в регіоні чи країні.

Опираючись на наведені аргументи, вивчення якості життя потрібно представити як суспільно-географічну проблему. Тому об’єктивним, на нашу думку, є формування нової суспільно-географічної дисципліни – географії якості життя населення.

Об’єктом її вивчення можна вважати власне якість життя у найширшому її розумінні, як категорію, що охоплює весь вимір суспільного буття. Предметом географії якості життя можна визначити геопросторову організацію умов і чинників, що впливають на конкретні складові цієї категорії, територіальні відмінності у якості життя населення окремих регіонів різного рангу.