СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ПОЛІТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ РЕҐІОНУ (НА МАТЕРІАЛАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито його об'єкт, предмет, мету та завдання. Висвітлюється наукова новизна та практичне значення результатів дослідження суспільно-географічних аспектів політичної поведінки населення реґіону.

У першому розділі – «Науково-теоретичні та методичні основи дослідження політичної поведінки населення реґіону» – обґрунтовано теоретичні та методичні засади дослідження, розглянуто головні концепції та підходи до вивчення політичної поведінки населення.

Погоджуючись із більшістю вчених у галузі суспільних наук, автор вважає, що політичну поведінку населення не слід ототожнювати із політичною діяльністю. Відмінність між цими категоріями  полягає у функціональних особливостях процесів, які вони описують. У той час, як політична діяльність спрямована на досягнення певної цілі із використанням доступних засобів і є «суб'єкт-об'єктним» процесом, політична поведінка є взаємодією суб'єкта із середовищем, у тому числі і з іншими суб'єктами, вона не обов'язково має конкретну ціль, а часто визначається конкретною ситуацією.

Виходячи із цього, а також із специфіки предмету дослідження, автор пропонує розглядати політичну поведінку у двох аспектах: як взаємодію населення певної терито­рії із середовищем (у широкому розумінні), яка проходить у рамках політичної сфери сус­пільства і є рушійною силою її територіальної організації; як специфічну політичну функцію території.

Виділено ряд форм політичної поведінки населення, серед яких основними є електо­ральна поведінка, участь у політичних партіях та участь у масових акціях протесту (підтримки). Саме на прикладі вищеназваних трьох форм політичної поведінки населення і проаналізована політична поведінка населення реґіону у цьому дослідженні.

Електоральна поведінка здійснюється шляхом участі громадян у виборчих процесах, основним і найбільш масовим з яких є голосування в день проведення виборів або референдуму. Електоральна поведінка найбільш повно відображає електоральні орієнтації та електоральну активність населення, оскільки фактично є масштабним соціологічним дослідженням, обсяг вибіркової сукупності якого дуже близький до генеральної сукупності, якою в Україні у випадку загальнодержавних голосувань є всі дорослі громадяни (за винятком осіб, визнаних недієздатними).

Партійна участь є другою за значенням формою політичної поведінки. У широкому розумінні ця форма політичної поведінки полягає в участі населення у громадських об'єднаннях соціально-політичного характеру. Однак у зв'язку із складністю розмежування політичних, соціально-економічних, культурних та ін. функцій громадських організацій, пропонуємо розглядати партійну участь у вузькому розумінні, як членство у офіційно зареєстрованих політичних партіях, які, як правило, беруть участь у виборчому процесі.

Аналіз інших форм політичної поведінки автор вважає за доцільне провести на прикладі участі у масових акціях протесту або підтримки. Ця форма політичної поведінки не передбачає обмеження контингенту учасників за будь-якими критеріями, з одного боку є стихійною і неконтрольованою, а з іншого – перебуває у тісному взаємозв'язку як із електоральною поведінкою, так і з партійною участю і характеризується чіткою територіальною концентрацією.

Кожну із форм політичної поведінки запропоновано оцінювати за двома типами показників – показниками активності та показниками орієнтацій.

З метою комплексного суспільно-географічного дослідження політичної поведінки населення автор пропонує розглядати такі форми територіальної організації політичної поведінки як політико-географічний пункт, центр, ядро (макроядро), вузол, субрайон.

Політико-географічний пункт є елементарною формою територіальної організації по­літичної поведінки населення, мінімально можливим носієм політич­них відмінностей, який характеризу­ється відносною однорідністю впливу локальних чинників політичної поведінки населення і, як наслідок, йому притаманна висока електоральна і партійна однорідність (як правило, у Львівській області цій характеристиці найкраще відповідають неве­ликі сільські поселення або мікрорайони (квартали) у міських поселеннях).

Політико-географічні пункти, для яких характерна достатня різноманітність політичної поведінки населення, тобто функціонування у його межах як мінімум двох основ­них форм політичної поведінки (електоральної поведінки та участі населення у політичних партіях), автор пропонує називати центрами політичної поведінки. Такими центрами у реґіоні є, як правило, великі села, селища міського типу та міста. Центри політичної поведінки відрізняються один від одного розмірами та ступенем впливу на політичну по­ведінку населення навколишньої території.

Центри політичної поведінки із наявністю усіх трьох основних форм політичної поведінки та, як правило, великим електоральним потенціалом автор пропонує називати ядрами політичної поведінки. Найбільші ядра політичної поведінки, електоральний потенціал яких помітно виділяється на фоні реґіону, названі макроядрами політичної поведінки.

Територіальне поєднання близьких за розмірами та ступенем впливу і вза­ємозв'язаних центрів ПП формує вузол політичної поведінки.

Територіальне поєднання політико-географічних пунктів, центрів, вузлів та ядер політичної поведінки, яке характеризується специфі­чними рисами політичної поведінки населення та спільними особливостями впливу реґіональних чинників утворює субрайон політичної поведінки. Відпові­дно, поєднання субрайонів утворює район політичної поведінки населення, а поєднання районів – територіально-політичну систему держави.

У дослідженні політичної поведінки населення застосовано більшість загальнонаукових та спеціальних методів суспільної географії, серед яких окремо варто виділити картографічні, статистичні та соціологічні методи. Зокрема, створено серію карт чинників та територіальної організації основних форм політичної поведінки населення; застосо­вано кореляційний і факторний аналізи для вивчення чинників та територіаль­ної структури політичної поведінки, використано методику кластерного аналізу для проведення типології адміністративно-територіальних одиниць реґіону як основи для виділення субрайонів політичної поведінки населення Львівської області; проведено соціологічне опитування анкетним методом для отримання додаткової інформації про ті аспекти політичної поведінки насе­лення, які не охоплені існуючою статистикою, та вивчення чинників політичної поведінки; про­ведено контент-аналіз періодичних видань для виявлення взаємозв'язків між їх політичними орієнтаціями та реальними політичними орієнтаціями населення відповідної території.