ОСВІТНІЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методичні засади суспільно-географічного дослідження освітнього комплексу” розглянуто розвиток теоретичних основ географії освіти, розкрито сутність та структуру ОК, обґрунтовано поняттєво-термінологічний апарат дослідження територіальної організації ОК держави, поглиблено методичні основи суспільно-географічного дослідження ОК.

В процесі дослідження проаналізовано становлення і розвиток географії освіти, запропоновано періодизацію її розвитку та виділено напрями суспільно-географічних досліджень освіти. Виявлено чотири періоди розвитку географії освіти: 1) виникнення досліджень освіти в контексті появи теоретичних основ сфери обслуговування (30-ті роки ХХ ст.); 2) виникнення географії освіти як напрямку географії сфери обслуговування (60-80-ті роки); 3) становлення теоретичних основ географії освіти (80-ті роки); 4) виникнення синтетичних розділів географії освіти (комплексна територіальна оцінка рівня освіти населення, дослідження регіональних ОК) – (90-ті роки – початок ХХІ ст.).

Виникнення і розвиток географії освіти пов’язаний із змінами постулатів теорії економічного зростання, зокрема: з розвитком теорії людського капіталу, концепцій людського і збалансованого розвитку. Економічне зростання країни можливе лише за умов високих показників грамотності населення (що є підґрунтям для формування висококваліфікованих кадрів), а людський розвиток здійснюється завдяки можливості здобуття якісної освіти незалежно від місць проживання населення. Саме географія освіти покликана знайти і науково обґрунтувати механізми ефективного забезпечення економіки кваліфікованими кадрами та пом’якшити територіальні диспропорції у наданні освітніх послуг населенню.

Виділено чотири напрями суспільно-географічних досліджень сфери освіти: 1) дослідження в контексті теорії центральних місць – аналіз НЗ як центру обслуговування і оцінка зони реалізації освітніх послуг; 2) виявлення закономірностей розміщення НЗ у відповідності до розміщення господарства і розселення населення та окреслення напрямів оптимізації територіальної організації ОК; 3) аналіз освітньо-виробничих комплексів і розміщення НЗ як чинника містоформування; 4) визначення рівня освіти населення в регіонах країни.