АЛЬТЕРНАТИВНЫЕ ВОПРОСИТЕЛЬНЫЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ ВО ФРАНЦУЗСКОМ ЯЗЫКЕ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА

Краткое содержание

Розділ 1. „Альтернативні питальні речення в аспекті мови і мовлення”. Поглиблюючи ідеї Ч.Пірса, Ч.У.Морріс запропонував розділяти семіотику на три розділи: синтактику, семантику та прагматику, та дотримуватися певної послідовності при аналізі висловлення: спочатку синтаксис, потім семантика, а після цього прагматика.

На думку О.Дюкро і Ж.-Кл.Анскомбра, в більшості випадків саме прагматичне значення виявляється визначальним для висловлення, незалежно від його інформативного змісту, тому прагматика не залежить від семантики висловлення; семантика зумовлена прагматикою. Прагматика взаємодіє безпосередньо зі структурою висловлення. Інакше кажучи, прагматика, по суті, інтегрує і синтаксис, і семантику.

Таким чином, прагматика являє собою найвищий рівень планування й конструювання висловлення; вектор конструювання задається прагматичним плануванням, а семантичне планування відповідає за вирішення окремих тактичних завдань мовлення (О.О.Худяков). Саме з цієї позиції в реферованому дисертаційному дослідженні аналізуються альтернативні питальні речення французької мови.

У французькій граматичній літературі вивченню альтернативних питань не завжди приділялася належна увага. Так, у ряді праць відсутній аналіз альтернативних питальних речень (J.Pіnchon, R.Tomassone, R.L.Wagner), деякі дослідники розглядають альтернативні питання лише побіжно, зокрема стосовно  вираження в них імпліцитного диз'юнктивного зв'язку.

В цьому випадку йдеться про те, що альтернативні питання являють собою розгорнуту трансформацію звичайного загального питання, де імпліцитна альтернатива стає експліцитною (B. de Co ulіer, A.-M.Dіller). Наприклад, можлива трансформація загального питання в альтернативне і навпаки: Il y va, à la fin?→ Il y va à la fin, ou il n’y va pas? У наукових дослідженнях (А.Borillo) також вказується, що загальне питання типу Іl pleut? є еліптичною конструкцією речення на кшталт Іl pleut ou non?

Подібна пряма і зворотна трансформація загального питання й експліцитно-альтернативного питання можлива тільки за умови лексичної рівнозначності групи підмет-присудок (в обох предикативних частинах), проте вона неможлива за наявності в них різних дієслів-присудків, наприклад:

Qu’est-ce vous faites Dimanche de ier? Etes-vous restée couchée ou êtes-vous allée au concert? (Maurois)

Неможливість трансформації загального питання в альтернативне відзначається також у своєрідних конструкціях, що завершуються подвійною контрастною альтернативною анафорою oui ou non (A.Borіllo), наприклад: Il pleut, oui ou non? Разом із тим, часткове альтернативне питання на зразок Tu pars au ski ou à la mer? припускає два тлумачення: загальне Tu pars au ski ou tu pars à la mer? і часткове Où pars-tu, au skі ou à la mer?

В загальному питанні зберігається розгорнуте альтернативне                   сполучення двох протилежних за змістом (стверджувальних / заперечних) предикативних частин складносурядного речення, а в частковому питанні – відокремлені альтернативні сполучення конкретизують імпліцитний                       питальний прислівник où (où pars-tu) і одночасно обмежують значеннєві                  рамки можливої відповіді.

Таким чином, загальне й часткове питання розрізняються також за варіантами можливих відповідей. Можливість реалізацій наведених трансформацій питальних речень обмежується лексично. Передбачувана відповідь на альтернативне питання в загальному вигляді відрізняє його від звичайного загального питання. Так, на часткове альтернативне питання Voulez-vous du café ou du thé? можливі дві відповіді:

1. Ou c'est l'un ou c'est l'autre.

2. Autre chose ou rіen du tout.

Такі часткові питання тяжіють до загального питання з              пресуппозицією (C.Kerbrat-Orecchіonі). Природно, що можлива подвійність відповідей виключається у контексті. Крім обмеження в трансформації                      загальне → альтернативне питання, загальні й альтернативні питальні речення французької мови розрізняються за характером відповіді, тобто своєю комунікативною перспективою.

Особливу цікавість для визначення статусу альтернативних питальних речень становить характеристика їх базової структури, що передбачає наявність певних інваріантних моделей альтернативних питань в системі мови.

Інтеграція в мовленнєвій діяльності мовних і мовленнєвих властивостей речення припускає їх взаємодоповнення, взаємодію в утворенні цієї синтаксичної конструкції. При цьому кожне висловлення являє собою єдність стійкого та змінюваного – статичного й динамічного (Л.М.Мінкін). Інваріантна модель речення в системі мови відноситься до параметра „стійке”, до параметра ж „змінюване” належить лексичне і граматичне наповнення конкретного висловлення і зміна його організації порівняно з відповідною моделлю.

Інваріантна модель пропозиції в системі мови – це синтаксична конструкція, що виявляється на основі постійних елементів (Т.П.Ломтєв), з одного боку, містить сигніфікативне значення, а з другого, – загальне уявлення про організацію речення. Модель є результатом узагальнення істотних і типових рис значної кількості речень, що спостерігаються у вживанні (Г.А.Золотова).

Звичайно, мовленнєві реалізації певної моделі не відповідають їй цілковито. В протилежному випадку, було б необхідно створити надзвичайно багато моделей, але ж і тоді можливо досягнути не абсолютної, а відносної відповідності. Повна відповідність моделі її мовленнєвій реалізації привела би до симетрії моделі та структури її реалізації, і модель втратила би своє значення.

Основною розрізнювальною ознакою інваріантних моделей питальних речень у французькій мові є зворотний порядок розташування підмета і присудка. Однак, відомо, що у переважній кількості випадків у мовленнєвих реалізаціях інверсія нейтралізується (R.L.Wagner, J.Pinchon). У мовленні поряд із висловленнями Es-tu prêt? Vien-tu? як стилістичні варіанти уживаються Tu es prêt? Alors, tu viens?, що в сучасній французькій мові розцінюється як один з варіантів мовленнєвої норми. Тому доцільно розмежовувати мовні та мовленнєві засоби реалізації питання. Відповідно розрізняють внутрішні та зовнішні засоби реалізації питальної іллокуції: внутрішні – це інверсія підмета й присудка, а зовнішні – лексичні засоби, що дозволяють зберегти прямий порядок слів, як, наприклад, n’est-ce pas, hein, pas vrai, non, oui, au moins, si donc і т.п. Розмежування мовних і мовленнєвих засобів вираження питальної ціленастанови важливо для встановлення характеру відповідності зовнішньої структури питального висловлення і її комунікативного змісту.

Загальна тенденція зберігання прямого порядку слів у питальних реченнях французької мови призводить до того, що іноді важко визначити інваріантну модель певної мовленнєвої реалізації. Так, можна виділити:

1. Реалізації, що відтворюють структуру інваріантних моделей системи мови, наприклад:

(1) On va te détacher, lui dit-il, et tu iras où tu veux. Dans ce cas, rejoindras-tu l’est, ou iras-tu chez les mahométans? (Mauge)

(2) – M.Félicien, le père, était-il du côté de sa fille ou du côté de son fils?

      – Du côté de personne… (Simenon).

2. Структури, в яких використовуються різноманітні засоби реалізації питальних ціленастанов, на зразок звороту est-ce que, що дозволяє не застосовувати інверсію компонентів речення, наприклад:

Le concierge nota sous la dictée, et pendant qu’il écrivait elle se dit „Est-ce que je le fais ou est-ce que je laisse aller?…”  (Boileau-Narcejac).

3. Конструкції, що є риторичними питаннями, на кшталт конструкцій, що містять заперечний анафоричний член ou non, наприклад:

– Je suis le maître, ou non? (Mauron)

До подібних структур можна віднести модифікації альтернативних питальних речень у мовленні. Наприклад, використання альтернативного питання для уточнення питання попереднього:

– Que puis-je vous offrir? Du wisky ou notre vin cuit? (Cars)

Інваріантна модель загального альтернативного питання являє собою об'єднання двох формально організованих конструкцій загальних питань в одне складносурядне речення, друга предикативна частина якого приєднується за допомогою сполучника ou.

Таке складносурядне речення являє собою фактичне об'єднання                          двох експліцитних і однієї імпліцитної частини, що розташовується                               між альтернативними компонентами після сполучника ou (ou sіnon                           préférez-vous/préfères-tu). Ця імплікатура містить негативний анафоричний елемент non.

У цілому, створюється синтаксична конструкція, що складається з трьох частин. Перший альтернативний компонент відповідає звичайному загальному питанню, а другий являє собою складну питальну конструкцію з умовно-наслідковими відношеннями, що, крім експліцитної частини, містить                імпліцитний компонент.

Негативна анафоризація першої позитивної частини Р₁ в імпліцитній умовній конструкції репрезентує аргументацію самого акта запиту.                                  В альтернативному питальному реченні внутрішнє аргументативне                        значення передбачає вибір одного з компонентів альтернативи з елементами порівняння й оцінки.