ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСОБИСТИХ ГОСПОДАРСТВ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методичні основи територіальної організації особистих господарств населення” визначається суспільно-географічна сутність особистих господарств населення, їх роль в сучасному АПК України та регіонів, розробляються основи методики дослідження особистих господарств населення

Сучасний етап розвитку аграрного сектора економіки України відрізняється рядом важливих моментів. В результаті реформування аграрної сфери економіки відбуваються значні зміни не тільки у соціально-економічних умовах функціонування та розвитку ОГН, але і у їх територіальній організації та спеціалізації. Замість колективних і переважної більшості державних сільськогосподарських підприємств тепер функціонують нові сільськогосподарські підприємства (включаючи селянські (фермерські) господарства), які ґрунтуються на приватній власності на землю та інші засоби виробництва. Разом з тим,, дедалі більше розширюється сектор ОГН у результаті приєднання багатьма з них до наявних у них земельних ділянок належних їх членам земельних часток (паїв). Відповідно, особисті господарства починають відігравати все більшу роль у сучасній територіальній організації суспільства.

Ми підтримуємо думку Комліченко О.О., яка визначає ОГН як господарства, що мають сільськогосподарський виробничий профіль і використовують для цього землю як виробничий ресурс або просторову базу для розміщення виробництва, в яких робітник і підприємець поєднані в одній особі. Разом з тим ми акцентуємо, що ОГН є елементарними ланками суспільства, функціональні зв’язки яких повністю відповідають відношенням і зв’язкам класичної тріади “природа (П) – населення (Н) – господарство (Г)”.  Вважаємо, що генералізовані типи суспільно-географічних відношень і зв’язків, які виникають з розвитком і функціонуванням особистих господарств, такі:

1)     “П - Н”: під впливом природних умов і ресурсів сформувалась первинна сітка сільських поселень, які є осередками основного масиву ОГН;

2)     “Н - П”: людина виступає носієм певних традиційних навичок та засобів у веденні сільського господарства, а отже визначає напрямки і способи використання природи у сільськогосподарському виробництві ОГН;

3)     “П - Г”: природні умови і фактори певною мірою детермінують господарську спеціалізацію ОГН і визначають їх ефективність;

4)     “Г - П”: господарська діяльність в ОГН виступає основним фактором перетворення природних екосистем на агроландшафти та визначає ступінь їх антропогенної трансформованості;

5)     “Н - Г”: члени ОГН виступають головними організаторами виробництва, є основною робочою силою і, одночасно, споживачем більшої частини продукції ОГН. Крім того, трудові ресурси ОГН, зокрема забезпеченість ними, здійснює значний вплив на спеціалізацію ОГН: висока забезпеченість трудовими ресурсами дозволяє розвивати більш праце місткі галузі сільського господарства;

6)     “Г - Н”: результати діяльності ОГН є основою продовольчого забезпечення членів особистих господарств і додаткового доходу, створюючи умови існування і відтворення населення.

Територіальна організація ОГН значною мірою зумовлена такими специфічими рисами їх розвитку:

-   відносно висока територіальна концентрація виробничих та інфраструктурних ланок сільськогосподарського призначення: рослинницької, тваринницької і реальна міжгалузева та внутрішньогалузева кооперація;

-   комплексне використання основної і побічної сільськогосподарської продукції, відходів;

-   досить економічне ведення всього агровідтворювального виробничого циклу.

Необхідно констатувати, що для ОГН характерні деякі негативні прояви функціонування, в тому числі соціальні: завищена витрата робочої сили в розрахунку на одиницю виробленої продукції в цілому, в тому числі праці членів сімей підліткового віку, слабка технічна озброєність праці тощо.

Разом з тим вважаємо, що хоча ОГН і не можуть вважатися стратегічним напрямом для створення цивілізованого сільського господарства, проте вони є ланкою аграрного сектору економіки, що виявила в період реформування певні позитивні риси:

1)ОГН – фактично єдина його ланка, яка не лише не зменшила обсягів виробництва, а як правило, збільшила. Особисті господарства населення України тепер виробляють близько 60% сільськогосподарської продукції.

2)Завдяки використанню резервів ОГН змогли вижити селяни багатьох господарств і навіть цілих регіонів країни, коли державні і кооперативні підприємства практично припинили видачу заробітної і натуральної платні трудівникам (1995-1999 роки).

3)ОГН на теперішній час є реальним сектором аграрної економіки, який найбільш готовий до поглиблення спеціалізації щодо виробництва високоякісної, екологічно чистої продукції.