ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності України, прийняття чинної Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та низки інших законів розпочались радикальні процеси демократизації суспільства та децентралізації влади. Одним із пріоритетних напрямків процесу демократизації нашого суспільства є визнання і гарантування місцевого самоврядування в Україні, що нині стало реальністю. Важливим елементом системи місцевого самоврядування є представницькі органи – ради, в діяльності яких все більшу роль відіграють постійні комісії, зокрема, з питань місцевого бюджету, сільського господарства, освіти та інші, стаючи рушійною силою місцевого самоврядування.

Інститут постійних комісій в системі місцевого самоврядування займає особливе місце. Комісії як один із центральних інститутів муніципального права зумовлюють розв‘язання основоположних питань, пов‘язаних з необхідністю з‘ясування  їх місця, ролі та значення не лише в напрямку визначення потенційних можливостей ради, але й їх дієвої та безпосередньої участі у розв‘язанні муніципальних проблем на рівні тієї чи іншої територіальної громади в цілому.

Теоретичне дослідження інституту постійних комісій представницьких органів місцевого самоврядування в Україні є актуальним, що значною мірою опосередковується складністю та неоднозначністю процесів децентралізації в сучасних умовах. З однієї сторони, із введенням конституційних змін, пов‘язаних з реалізацією політичної реформи, відчутно зростає роль органів місцевого самоврядування, в тому числі постійних комісій рад, щодо здійснення ними  цілого спектру управлінських функцій в муніципальній сфері.

З іншої сторони, на жаль, можна спостерігати прояви муніципальної кризи, опосередкованої недостатнім фінансовим забезпеченням для дієвої реалізації самоврядними органами наданим їм чинним законодавством функцій та повноважень, що в кінцевому результаті може призвести до прийняття декларативних рішень чи делегування значної частини своїх повноважень державним адміністраціям.

Проблема успішної реалізації функцій та повноважень постійними комісіями, безперечно, має виключно важливе значення як для науки муніципального права, так і для самоврядно-управлінської діяльності в цілому. Постійні комісії, як органи влади на місцях, покликані всією своєю діяльністю забезпечувати права і свободи територіальних громад, виражати волю та бути безпосереднім представником їх інтересів в процесі здійснення муніципальної влади. Це зумовлює реальну необхідність дієвого усвідомлення існуючих проблем в сфері здійснення комісіями самоврядної управлінської діяльності, теоретичного переосмислення та узагальнення науково-правових положень досліджуваного інституту муніципального права, виявлення як позитивних, так і негативних чинників, що мають місце в процесі реалізації комісіями їх функцій та повноважень.  

Зауважимо, що в науці муніципального права проблемам теорії представницьких органів місцевого самоврядування приділяється значна увага. Незважаючи на досить активну діяльність науковців щодо пошуку оптимальних шляхів ефективного реформування муніципальних інститутів місцевого самоврядування в незалежній Україні, проблема ефективної організації та функціональної діяльності інституту постійних комісій досліджено ще недостатньо. Цілий ряд проблем постійних комісій, як органів місцевого самоврядування України, на жаль, залишаються поза увагою науковців. Зокрема, в сучасній юридичній науці не отримали належного висвітлення проблеми ефективної організації діяльності постійних комісій рад, порядок їх формування та визначення їх правового статусу тощо.

Важливість ретельного вивчення даного питання зумовлюється необхідністю глибокого та критичного переосмислення підходів, вироблених науковцями радянської доби, щодо розуміння ролі та сутнісного значення постійних комісій рад як органів влади на місцях. Водночас доцільно виокремити позитивні надбання науково-практичного змісту, що були вироблені  теоретиками та життям в процесі історичного розвитку даного правового інституту.

Відомо, що дієвий та неупереджений аналіз напрацювань минулого є ефективним чинником розуміння сучасних проблем, що створює об‘єктивні підстави визначення пріоритетних підходів з метою пошуку найоптимальнішої інноваційної моделі місцевого самоврядування, в якій  гідне місце  зайняли б постійні комісії представницьких органів. Тому ефективне реформування місцевого самоврядування повинно здійснюватись з урахуванням наукового пошуку нових підходів щодо організаційно-функціональних принципів, методів організації та діяльності усіх його управлінських інститутів, серед яких інститут постійних комісій займає одне із чільних місць. Такий стан справи значною мірою актуалізує необхідність наукового обґрунтування даної проблеми. Це зумовлює вибір теми дисертаційного дослідження, її структуру та зміст.

В процесі дослідження обраної теми автор звертався до тих теоретичних надбань, що містяться в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців-конституціоналістів, фахівців загальнотеоретичних правових наук. В цілому науково-теоретичну основу виконання даного дисертаційного дослідження склали наукові праці в галузі теорії та історії держави і права, теорії управління, державного будівництва та місцевого самоврядування, конституційного, муніципального та адміністративного права.

Різні загальнотеоретичні аспекти організації та функціонування даного правового інституту, прямо чи опосередковано, досліджували у своїх наукових працях представники вітчизняної та зарубіжної правової науки радянського та сучасного періодів: В.Б.Авер‘янов, С.С.Алексеев, О.М.Анохін, Г.В.Атаманчук, М.О.Баймуратов, В.П.Безобразов, В.Е.Бражник, М.П.Воронов, А.З.Георгіца, Л.А.Григорян, А.А.Карп, М.І.Корнієнко, А.М.Колодій, Є.І.Колюшін, В.В.Копейчиков, В.В.Кравченко, В.С.Куйбіда,  О.Е.Кутафін, Н.Р.Нижник,  Б.М.Свирський, О.Ф.Скакун, Е.В.Спіріна, Ю.І.Обрядін, В.А.Пертцик, В.Ф.Погорілко, М.В.Пітцик, Ю.В.Тодорський, Г.А.Тютюнник, О.Ф.Фрицький, І.М.Чехарін, В.А.Юсупов  та інші.

Вагомим підґрунтям, сформульованих в дисертаційному дослідженні теоретичних висновків та узагальнень, стали загальні положення, які розробляли у своїх працях провідні вітчизняні вчені. Насамперед, це стосується проблем правового статусу постійних комісій, їх місця та ролі в системі місцевого самоврядування, наданих їм функцій та повноважень та інших аспектів організації та діяльності постійних комісій. Зокрема, особлива увага приділялась науковим здобуткам таких вчених, як-от: Г.В.Атаманчука, М.П.Воронова, А.З.Георгіци, В.С.Куйбіди, В.А.Кулаківського, М.І Корнієнка, А.М.Колодія, В.В.Копейчикова, В.В.Кравченка, Б.М.Свирського, В.Ф.Погорілка, М.В.Пітцика, О.Ф.Фрицького та багатьох інших.

Водночас дисертаційне дослідження здійснювалось на основі врахування теоретичних надбань зарубіжних авторів: А.Токвіля,  Д.Гарнера, Дж.Кноррінга та інших.

Окрім наукових джерел основу дисертації складає профільний нормативний матеріал. Нормативно-правову базу наукової роботи становлять Конституція України, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі Регламенти рад та Положення про постійні комісії, нормативно-правові акти інших держав. В ході написання наукової роботи аналізувались поряд із діючими актами – недіючі акти, тобто ті, що становили об‘єктивну цінність в процесі дослідження тих чи інших проблемних аспектів даного муніципального інституту.

  Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Інституту повітряного і космічного права Національного Авіаційного Університету “Гармонізація міжнародного європейського та вітчизняного законодавства”, плану науково-дослідницької роботи кафедри конституційного і адміністративного права Інституту повітряного і космічного права Національного Авіаційного Університету “Проблеми реформування державного управління та місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0106U002961).