ХИРУРГИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ С ПОССЛЕДСТВИЯМИ ТРАВМ ПАЛЬЦЕВ КИСТИ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилися 108 хворих з наслідками травм кісток і суглобів пальців кисті, в тому числі 88 (81,5 %) чоловіків і 20 (18,5 %) жінок. Більшість постраждалих 43 (39,8 %) звернулися в клініку в строк до 6 місяців з моменту отримання травми, причому в терміни понад 1 рік звернулися хворі з поліструктурними пошкодженнями кисті. Серед постраждалих 85,2 % (92 пацієнти) склали особи працездатного віку до 50 років.

У групі спостережень 39 (36,1 %) хворим була встановлена група інвалідності, при цьому 37 (34,3 %) потерпілим інвалідність визначалася на період медичної реабілітації, раціонального працевлаштування і перенавчання.

За характером патології хворі розподілені на 3 клінічні групи. До I групи увійшли 35 (32,4 %) осіб із застарілими пошкодженнями сухожиль і капсульно-зв'язкового апарату суглобів пальців кисті, до II групи – 34 (31,5 %) постраждалих з наслідками пошкоджень кісток і суглобів пальців кисті, до III групи – 39 (36,1 %) осіб із застарілими поліструктурними пошкодженнями.

Першу групу спостережень склали 20 хворих з післятравматичними рубцюватими трансформаціями стабілізуючих структур ПФ і міжфалангових (МФ) суглобів пальців, 11 пацієнтів з  динамічною нестабільністю ПФ суглобів першого і другого пальців, 4 пацієнти із застарілими вивихами в ПФ суглобах.

У другій групі спостерігалися 15 пацієнтів з наслідками внутрішньо-суглобових пошкоджень і порушенням конгруентності суглобових поверхонь ПФ і МФ суглобів, 6 пацієнтів з дефектами суглобових поверхонь проксимальних міжфалангових (ПМФ), 4 пацієнти з переломами фаланг пальців, що сповільнено зростаються, 9 пацієнтів з неправильно консолідованими переломами п'ясткових кісток і фаланг пальців.

До третьої групи увійшли 18 хворих з поліструктурними пошкодженнями кісток і суглобів, в тому числі з хибними суглобами п'ясткових кісток і фаланг пальців, 7 хворих з грубими рубцюватими змінами шкіри в поєднанні з ампутаційними дефектами пальців, 9 – з анкілозами суглобів у функціонально невигідному положенні, 5 – з дефектами шкіряних покровів кисті і передпліччя.

Для об'єктивізації ефективності запропонованих методик хірургічного лікування нами використані клінічні і рентгенологічні методи дослідження. Оцінку стану кровообігу кисті проводили за допомогою методу реовазографії із застосуванням реографа 4РГ-2М. При якісному аналізі враховували регулярність, форму і конфігурацію хвиль, крутизну анакроти, характер вершини, наявність і розташування дикротичних хвиль. В процесі дослідження використовувалася капіляроскопія, яку виконували на нігтьовому валу пальців з використанням капіляроскопа – модифікованого мікроскопа М-70А із збільшенням  у 30-70 разів.

 Дослідження біомеханічних характеристик ПФ суглоба проведено із застосуванням математичного моделювання і механічного експерименту. Механічний експеримент проведений на 10 препаратах п'ясткових кісток в трьох серіях дослідів. У випробувальній машині FPZ 100/1 створювалося задане статичне навантаження на головки імплантованих протезів, направлене уздовж подовжньої осі п'ясткової кістки, вимірювалося переміщення ендопротезів під навантаженням. Для визначення характеру розподілу навантаження на сегменти кісток, що складають ПФ суглоб, розглянуто задачі створення програмно-орієнтованого комплексу, призначеного для оцінки напружено - деформованого стану (НДС) за допомогою методу кінцевих елементів. В процесі комп'ютерного моделювання виявлено особливості  контактної взаємодії поверхонь ендопротезу ПФ суглоба залежно від величини кута нахилу ніжок п'ясткового і фалангеального компонентів ендопротезу.

Статистичну обробку даних проводили з використанням методів біостатистики за допомогою пакетів прикладних програм Excel 2003 (Microsoft) і Statisticа 6.0 for Windows (StatSoft Inc.). Достовірність відмінностей середніх величин оцінювали з використанням критеріїв Стьюдента, Манна-Уітні, Вілкоксона; відносних показників – критерію згоди Хі-квадрат (c²).

Результати дослідження та їх обговорення. При проведенні математичного моделювання навантажень встановлено, що максимальне навантаження, при якому зберігається стабільність ПФ суглоба, склало 270 Н. При цьому середнє значення навантаження, при якому відбувається дестабілізація протезу, склало 1,25 кН. В умовах осьового навантаження ендопротез зберігає свою стабільність.

Нами вивчено НДС на математичних моделях, що імітують деформації і корекцію деформації з фіксацією спицею або гвинтом, заміщення дефекту контактної поверхні ендопротезом. У всіх розрахункових випадках вважалося, що до дистальної фаланги пальця докладене зусилля 10 Н.