ФАКТОРЫ РИСКА РАЗВИТИЯ И МЕТОДЫ ПРОФИЛАКТИКИ РЕЦИДИВОВ РАКА ЭНДОМЕТРИЯ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Матеріалом для дослідження були дані історії хвороби 425 хворих на РЕ стадії T1b-cN0-1M0, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні онкогінекології Національного інституту раку з 1990 до 2008 року.

Для з’ясування впливу факторів прогнозу виникнення РРЕ, проаналізовано дані історії хвороби 388 хворих, радикально пролікованих з приводу РЕ в Національному інституті раку за період з 1990 до 2004 року. Досліджували частоту виникнення рецидивів залежно від віку, гістологічної будови і ступеня диференціювання пухлини, глибини інвазії пухлиною клітин міометрія, локалізації пухлини в порожнині матки, стану реґіонарних лімфатичних вузлів, а також об’єму хірургічного втручання і методів лікування хворих на РЕ. Отримані результати дозволили скласти базу даних для розробки нової багатофакторної системи прогнозуваня виникнення РРЕ.

Основний контингент хворих – це жінки середнього і похилого віку від 43 до 81 року. Середній вік пацієнток склав 64±5,2 року.

Визначення стадії захворювання проводили на підставі морфологічного дослідження хірургічного матеріалу. При оцінці глибини інвазії пухлини в міометрій було встановлено, що у більшості хворих – 273 (70±4,5%) пухлина мала інвазію менше ½ товщини (T1b) і в 115 (30±4,5%) – більше ½ товщини (T1c) міометрія.

Діагноз РЕ був підтверджений за даними гістологічного дослідження. Так, у 360 (92,7±2,5%) хворих визначена аденокарцинома різного ступеня диференціювання: G1 – у 66 (17,1±3,7%), G2 – у 242 (62,3±4,8%) і G3 – у 52 (13,4±3,3%); залозисто-плоскоклітинний рак був виявлений у 28 (7,2±2,5%) пацієнток.

При оцінці локалізації пухлини в порожнині матки встановлено ураження всієї порожнини матки без переходу на цервікальний канал у 114 (29,4±4,5%) пацієнток, локалізацію в ділянці маткових кутів – у 145 (37,3±4,8%), у 129 (33,2±4,8%) хворих пухлинний процес захоплював дно і маткові кути.

Хірургічне лікування в об’ємі пангістеректомії І типу проведене у 144 (37,1±4,8%) хворих, пангістеректомія ІІ типу виконана у 244 (62,9±4,8%) хворих на РЕ.

Хірургічне лікування проведено у 148 (38,2±4,8%) хворих, а комбіноване лікування (операція + післяопераційна променева терапія (ПТ) – у 240 (61,8±4,8%) хворих на РЕ.

Були застосовані 4 варіанти лікування:

I – хірургічний (пангістеректомія І типу) – у 81 (20,8±4,0%) пацієнтки;

II – хірургічний ( пангістеректомія ІІ типу) – 67 (17,2±3,7%) пацієнток;

III – комбінований (пангістеректомія І типу + ПТ) – 63 (16,2±3,6%) пацієнток;

IV – комбінований (пангиістеректомія ІІ типу + ПТ) – 177 (45,6±4,9%) пацієнток.

Променева терапія призначалась та проводилась за сучасними загальноприйнятими методиками згідно з національними та міжнародними стандартами.

Наявність метастазів у реґіонарних лімфатичних вузлах також є вагомим прогностичним фактором, що дозволяє прогнозувати подальший перебіг захворювання. У нашому дослідженні ми спостерігали 16 (6,5±3,1%) хворих на РЕ з метастатичним ураженням реґіонарних лімфатичних вузлів. Для оцінки даного фактора вивчали історії хвороби 244 хворих на РЕ, яким виконана пангістеректомія ІІ типу.

Для з’ясування значення ад’ювантної поліхіміотерапії (ПХТ) у профілактиці розвитку РРЕ у хворих групи високого ризику, проаналізовані історії хвороби 37 хворих на РЕ (основна група А), які перебували на лікуванні в Національному інституті раку з 2004 до 2008 року, та в яких за результатами багатофакторного дисперсійного аналізу значення „К” було більше 50%. Контрольну групу складали 96 пацієнток (група Б) з високим ризиком виникнення РРЕ, яким не проводилась ад’ювантна поліхіміотерапія.