ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПІСЛЯТРАВМАТИЧНИХ ГЕМАТОМ М’ЯКИХ ТКАНИН НИЖНІХ КІНЦІВОК

Краткое содержание

Матеріал та методи досліджень.

Робота базується на вивченні матеріалів обстеження та лікування 109 хворих з післятравматичними гематомами нижніх кінцівок. Всі пацієнти знаходились під спостереженням в клініці ушкоджень Головного військового клінічного госпіталю МО України, клініці амбулаторно–поліклінічної допомоги Головного військового клінічного госпіталю Міністерства Оборони України, травматологічному відділенні Ірпінського військового госпіталю та дорожньої клінічної лікарні № 1 ст. Київ у період з 1998 по 2007 роки. При виконанні роботи проведено комплекс клінічних, біохімічних, рентгенологічних, ультрасонографічних, магнітно-резонансно-томографічних, радіонуклідних, ендовідеоскопічних, патоморфологічних досліджень та вимірювання підфасціального тиску. Отримані результати статистично оброблені.

На першому етапі дослідження, за допомогою ретроспективного статистичного аналізу архівного матеріалу (історії хвороби та рентгенограми 112 хворих), а також матеріалів обстеження та лікування хворих, що склали дослідні клінічні групи (109 хворих), нами визначено основні причини їх виникнення, вікову та топографо-анатомічну поширеність післятравматичних гематом нижніх кінцівок, а також клініко-нозологічну структуру ускладнень при даній патології. При проведенні клінічного дослідження всі хворі були розподілені на дві клінічні групи. Основна група спостереження налічувала 48 осіб, що лікувалися за допомогою запропонованого нами малоінвазивного (ендоскопічного) методу в комплексі з курсом розробленого консервативного лікування. Контрольна група складалася з 61 хворого, яким виконувалось видалення гематом за загальноприйнятими методами в комплексі з курсом ідентичного консервативного лікування. Усі хворі були чоловічої статі (військовослужбовці) та переважно молодого віку – 61% (18 - 29 років). Середній вік пацієнтів – 20,5±2,3 роки. Консервативне лікування передусім було направлене на попередження розвитку таких поширених ускладнень як запалення, осифікація та стійкі контрактури. Воно включало два курси гамма-терапії, що призначалися через 2 та 6 тижнів після оперативного втручання та включали виконання 4 сеансів 2 рази на тиждень в однократній дозі 0,4 Грей (сумарна курсова поглинута доза – 1,6 Грей). Крім того, до консервативного лікування входив комплекс реабілітаційних та фізіотерапевтичних заходів (лікувальна фізкультура, масаж, магнітотерапія, ультрафонофорез).

В подальшому, згідно поставлених завдань, встановлювалася діагностична цінність інструментальних методів дослідження хворих з післятравматичними гематомами нижніх кінцівок, а також за допомогою ряду математично-статистичних методик вивчався вплив окремих методів лікування та результати лікування хворих основної та контрольної груп. Для статистичного аналізу даних нами використано методи варіаційної статистики з розрахунком частотного розподілу параметрів, їх середніх значень та похибок у цілому та за групами з подальшою оцінкою вірогідності результатів. Достовірність різниці оцінювали за критеріями Стьюдента та Хі-квадрат. Статистичну значимість оцінювали при прийнятих рівнях похибки першого роду (α) не вище 5% та рівня похибки другого роду (β) на рівні 10%.