ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ АНГІОСПАЗМУ ТА НАБРЯКУ МОЗКУ ПРИ РОЗРИВІ ІНТРАКРАНІАЛЬНИХ АНЕВРИЗМ ШЛЯХОМ ВНУТРІШНЬОАРТЕРІАЛЬНОГО ВВЕДЕННЯ ВАЗОАКТИВНИХ ПРЕПАРАТІВ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. У розділі обґрунтовано вибір об’єктів та методів дослідження. Об’єктами дослідження біли ангіоспазм, ішемія та набряк мозку у хворих із розривом внутрішньочерепних аневризм та розвитком спонтанного крововиливу. Критерії включення пацієнтів: анамнез захворювання, наявність АА, ознак крововиливу, ангіоспазму та його наслідків за даними інструментальних методів дослідження, враховувалися також строки госпіталізації, клінічний стан хворих та локалізація АА. Зазначеним критеріям відповідали 160 хворих. Усіх пацієнтів було розподілено на чотири групи по
40 осіб у кожній:

1.   Перша (контрольна) – де використовувалася стандартна 3-Н терапія та ендоваскулярна оклюзія АА.

2.   Друга група – із додаванням до основної схеми лікування внутрішньоартеріального введення папаверину.

3.   Третя група – із додаванням до основної схеми лікування внутрішньоартеріального введення лідокаїну.

4.   Четверта група – із додаванням до основної схеми лікування внутрішньоартеріального введення німотопу.

Методами, які ми використовували для клініко-лабораторного та інструментального дослідження, були: оцінка неврологічного стану хворих (шкала Hunt-Hess та WFNS, супутня патологія, наявність компенсаторної гіпертензії та гіпертермії), югулярна оксиметрія (SjvO₂), аксіальна комп’ютерна томографія (АКТ), церебральна ангіографія (ЦАГ), транскраніальна ультразвукова доплерографія (ТКУЗДГ), однофотонна емісійна комп’ютерна томографія (ОФЕКТ).

Оцінка регресу ангіоспазму після ПВФІ проводила за ступенями регресу
A-D. Результати загального курсу лікування оцінювалися за шкалою наслідків Глазго-Питтсбурга: ступінь функціонального стану мозку (СФСМ) та ступінь загального стану організму (СЗСО).

Карта обстеження хворих включала 15 основних параметрів, які було оброблено за допомогою статистичної комп’ютерної програми «STATISTICA 6.0» (StatSoft. Ink., 2001) та методики О.П. Мінцера (оцінка різниці статистичних сукупностей). Для оцінки якісних показників використовували критерій
χ² Пірсона.