КЛИНИКА, ДИАГНОСТИКА, ЛЕЧЕНИЕ ОРУЖЕЙНО-ВЗРЫВНЫХ РАНЕНИЙ ПОЗВОНОЧНИКА И СПИННОГО МОЗГА В ПРОМЕЖУТОЧНОМ И ПОЗДНЕМ ПЕРИОДАХ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Дослідження грунтується на результатах комплексного обстеження і лікування 120 потерпілих зі збройово-вибуховими ушкодженнями хребта та спинного мозку, які одержали поранення з різних видів вогнепальної зброї або в результаті спрацювання вибухових пристроїв.

У досліджуваній групі було 99 (82,5%) пацієнтів чоловічої статі і 21 (17,5%) — жіночої. Вік хворих від 6 до 63 років. Серед потерпілих переважали чоловіки молодого віку: від 21 до 44 років — 78 (65%) осіб. Проте, майже 17,5% потерпілих складали жінки.

Значна кількість потерпілих була у віці 15–20 років — 32 (26,7%) пацієнтів. Серед спінальних хворих було 5 (4,2%) дітей.

Основними причинами збройово-вибухових поранень хребта та спинного мозку у мирний час стали: озброєні напади — у 63 (52,5%) хворих, участь у локальних військових конфліктах — у 44 (36,7%), поранення, одержані при необережному поводженні зі зброєю — у 12 (10%), при суїцидальних спробах — у 1 (0,8%).

            Найбільш часто (у 65% випадках) застосовувалася табельна зброя: у 34,2% — пістолети різних марок, 30,8% — автомати; мисливські рушниці використовувалися в 12,5%, саморобна зброя — у 5%.

Високоуражуючі особливості сучасної вогнепальної зброї сприяли збільшенню кількості поєднаних спінальних поранень, які відзначені у 75 (62,5%) потерпілих. Ізольовані поранення спостерігалися у 33 (27,5%) пацієнтів; множинні вогнепальні пошкодження — у 12 (10%), і найчастіше були спричинені осколками.

Більшість пошкоджень хребта припадає на грудний відділ — у 73 (60,8%) потерпілих, шийний — у 24 (20%), попереково-крижовий — у 23 (19,2%).

Результати та їх обговорення. У всіх хворих застосовувалося комплексне клінічне обстеження: спондилографія, комп'ютерна томографія (КТ), магніторезонансна томографія (МРТ), мієлографія, які давали можливість виявити ступінь, характер, рівень пошкодження хребта і спинного мозку та в кожному конкретному випадку визначити тактику лікування, а також прогнозувати його результати.

Найбільш поширеним і високоінформативним додатковим діагностичним методом при збройово-вибухових пораненнях хребта мирного часу є рентгенографія.

За допомогою рентгенографії хребта виявляли деформацію хребтового каналу, наявність кісткових пошкоджень, уточнювали розташування в хребтовому каналі та паравертебрально кісткових і металевих фрагментів. Рентгенографія у проміжному і пізньому періодах була виконана 120 потерпілим. Найбільш частими рентгенологічними змінами в місці пошкодження були остеопороз тіл і дужок хребців, зміна осі хребтового стовпа у вигляді кіфозу або сколіозу. У 8 (9,6%) осіб виявлено ознаки пошкодження міжхребцевих дисків. Ознаки остеохондрозу характерні майже для всіх поранених з пошкодженням хребта.

З сучасних методів рентгенологічного дослідження оптимальною є КТ хребта, яка дозволяє отримати вичерпну інформацію про характер кістково-травматичних пошкоджень. КТ хребта в поєднанні з мієлографією з застосуванням водорозчинних контрастних речовин дозволяє діагностувати ті форми здавлення спинного мозку, які не виявляються при дослідженні традиційними методами. Недоліком КТ у хворих з вогнепальними пораненнями хребта були артефакти від металевих осколків.

КТ виконано 56 потерпілим зі збройово-вибуховими пораненнями хребта.

За допомогою МРТ було обстежено 31 хворого, що дозволило уточнити локалізацію та характер пошкодження спинного мозку; у 20 потерпілих було виявлено посттравматичні кісти, у 26 — посттравматичні і післяопераційні рубцеві зміни, які деформували субарахноїдальний простір спинного мозку, у 10 пацієнтів на МР-томограмах визначалися атрофічні зміни спинного мозку.

Використання МРТ в діагностиці збройово-вибухових поранень хребта і спинного мозку було обмежене наявністю металевих чужорідних тіл поблизу хребта.

Клінічні особливості збройово-вибухових поранень хребта і спинного мозку мирного часу визначалися тяжкістю пошкодження, яке багато в чому залежало від виду застосованої зброї та уражуючих снарядів.

            У наших спостереженнях глибокі неврологічні розлади, які проявлялися синдромом повного порушення провідності спинного мозку, були виявлені у 70% потерпілих. У більшості випадків збройово-вибухові поранення хребта і спинного мозку були проникаючими — у 99 (82,5%) хворих, у 21 (17,5%) — непроникаючими.

Непроникаючі поранення виникали при застосуванні таких видів зброї: автомата — у 13% випадків, пістолета — у 9,6%, мінно-вибухових пристроїв — у 44,4%. Неврологічні порушення при непроникаючих пораненнях хребта мали широкий діапазон проявів — від часткових розладів до синдрому повного порушення провідності. Переважали часткові провідникові порушення, які відзначалися у 15 (71,5%) потерпілих; клінічні прояви синдрому повного порушення провідності спинного мозку виявлені у 6 (28,5%).

            Проникаючі поранення хребта і спинного мозку склали найбільш численну групу потерпілих з тяжкими клінічними проявами і несприятливим прогнозом.

Проникаючі поранення хребта та спинного мозку найчастіше виникали при пораненнях кулями з високою кінетичною енергією і призводили до грубих неврологічних порушень. Найчастіше проникаючі поранення мали місце при пострілах з пістолета (90,3%), автомата (86,9%), рушниці (80%), самопалу (75%), при вибухових ураженнях (69,2%).

            Клінічна картина у хворих з проникаючими пораненнями хребта складалася з симптомів і синдромів повного або часткового пошкодження спинного мозку. Синдром повного порушення провідності спинного мозку при проникаючих пораненнях хребта спостерігався у 72,2% пацієнтів; часткового порушення провідності — у 27,8%.