УДОСКОНАЛЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ОДЕРЖАННЯ ВАКЦИННИХ ШТАМІВ МІКОБАКТЕРІЙІ

Краткое содержание

Досліждення Дослідження проводили протягом 1985-1998 рр. у лабораторії вивчення туберкульозу Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини, а з 1998 по 2001 рр. - на кафедрі епізоотології Харківської державної зооветеринарної академії, в обласних лабораторіях ветеринарної медицини, а також у благополучних та неблагополучних щодо туберкульозу господарствах Дніпропетровської, Запорізької, Луганської та Харківської областей України.

Епізоотичну ситуацію щодо туберкульзу туберкульозу великої рогатої худоби вивчали методом епізоотологічного обстеження, а також шляхом аналізу статистичних даних щодо туберкульозу зі звітів відділів управлінь ветеринарної медицини областей, районних станцій боротьби з хворобами тварин та обласних лабораторій ветеринарної медицини.

Алергічним методом досліджено на туберкульоз 18896,8 тис. тварин. На м'ясокомбінатах Харківської області з 1982 по 1998 рік післязабійному огляду піддано 98496 гол. великої рогатої худоби, реагуючої на туберкулін; з них 30417 гол., що надійшли з 159 благополучних господарств, та 68079 тварини з 235 господарств, неблагополучних щодо туберкульозу.

Гістологічно матеріал досліджували від 15 експериментально заражених морських свинок. Вивчення гістозрізів та оцінку виявлених при дослідженні змін проводили під керівництвом та за участю завідувача лабораторії патоморфології ІЕКВМ, академіка УААН Г.А.Краснікова. Порівняльне вивчення ефективності туберкуліну для ссавців (ППД) у дозах 10 тис. та 5 тис. МО при алергічній діагностиці туберкульозу проводили на 45211 тваринах 16-ти благополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби господарств. Вивчення діагностичної цінності симультанної алергічної проби з використанням туберкуліну для ссавців (ППД) та комплексного алергену з атипових мікобактерій (КАМ) проводили на 9641 тварині з 21 господарства, благополучного щодо туберкульозу, користуючись "Настановою щодо проведення симультанної алергічної проби з використанням туберкуліну та комплексного алергену з атипових мікобактерій при діагностиці туберкульозу у тварин", затвердженою ГУВМСГ СРСР від 4.06.1980р.

Оцінку специфічності внутрішкірної туберкулінової проби у підхвістній підхвісній складці дорослої великої рогатої худоби проводили на 474 тваринах з трьох неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Порівняльне вивчення ефективності внутрішкірної туберкулінової проби у телят в дільниці  шиї, лопатки та підхвістної підхвісної складки проводили на 257 тваринах з 4 неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Експериментальні дослідження для вивчення впливу туберкуліну для ссавців та комплексного алергену з атипових мікобактерій, введених в епідуральний простір, на організм тварин, щеплених атиповими мікобактеріями та вакциною БЦЖ з ад'ювантом, проводили на 23 клінічно здорових телятах віком 5-6 місяців, які не реагували на туберкулін. Вивчення ефектиності ефективності епідурального тесту для відбору тварин при діагностичному забої проводили на 23 тваринах, у тому числі на 20 головах, реагуючих на туберкулін з неблагополучного щодо туберкульозу господарства та на 3-х головах з негативною реакцією на туберкулін для ссавців.

Вивчення можливості використання  для відтворення стада теличок від корів, реагуючих на туберкулін, проводили на 53 тваринах у господарстві "Ударник"Запорізької області.

Бактеріологічним методом досліджували матеріал від 436 тварин, згідно з "Настанови з діагностики туберкульозу тварин" (М., 1986).

Усього вивчено 1282 культури мікобактерій, у тому числі 561 культура збудника туберкульозу бичого виду, 55 - людського виду, 29 - пташиного та 637 атипових мікобактерій. З них 1070 культур виділено Харківською обласною лабораторією ветеринарної медицини, 143 - у лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ, 55 - отримані з Харківського обласного тубдиспансеру та 14 з Луганської обласної лабораторії ветеринарної медицини.

Для визначення групової та видової принадлежності приналежності за Раніоном (1959) у 46 культур атипових мікобактерій вивчали:

-        швидкість і характер росту на середовищі Левенштейна-Ієнсена у субкультурах при температурах 25, 37 та 45⁰С, а також тінкторіальні властивості мікобактерій, морфологію та колір колоній;

-        фотохромогенність за методом S.Yachida et al. (1973);

-        каталазну активність та її термостабільність за методом G.Kubica et al. (1960, 1967);

-        реакцію гідролізу Твін-80 за методом L.Wayne (1968);

-        чутливість до 0,1% синтайоду за методом Ю.Я.Кассіча, В.А.Кочмарського та співавторів (1991);

-        редукцію нітратів за методом M.Tsukamura (1961) в модифікації Т.Б.Ільїної та співавторів (1972);

-        стійкість до 5% хлористого натрію за методом D.Kestle et al. (1967);

-        редукцію телуриту за методом J.Kilbu et al. (1969).

Для вивчення сенсибілізуючих та патогенних властивостей атипових мікобактерій використовували культури першої генерації. Кожною культурою заражали підшкірно 3-4 морських свинок та внутрішньовенно 2 кроликів у дозі 1мг1 мг/см³ стерильного фізіологічного розчину.

У деяких випадках для досліду використовували одночасно курей та кроликів, заражаючи їх внутрішньовенно культурою у дозах 1 та 0,1мг/см³ фізрозчину. В експериментах щодо ідентифікації культур мікобактерій для контролю використовували референтні штами: Н₃₇R_V , Vallee, M.avium та атипові M.kansasii, M.scrofulaceum, M.gordonae, М.intracellulare, М.triviale,  M.xenopi, M.nonchromogenicum, M.fortuitum, M.smegmatis, M.phlei, M.vaccae, M.thamnofeus та M.die hoferi.

Резистентність до тубазиду, ПАСК та стрептоміцину вивчали у 132 культур, з них у 33 культур людського виду, 16 - бичого, 6 - пташиного та 77 культур атипових мікобактерій.

Для атенуації патогенних властивостей використовували препарат ектeрицид, запропонований І.Л.Диким (1982), у 6 епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду.

Контроль за зниженням патогенних властивостей у пасированих культур здійснювали за допомогою каталазної та пероксидазної проб за методом Г.М.Першина та співавторів (1958). Вивчення дегідрогеназної активності проводили за методом H.Blоch (1950). Ефект атенуації вивчали також за утворенням корд-фактора у пасированих культур та на лабораторних тваринах.

Бактерицидні властивості препаратів, що застосовуються для знезараження збудника туберкульозу у зовнішньому середовищі вивчали за "Методичними вказівками про порядок випробування нових дезинфекційних засобів для ветеринарної практики", затвердженими 7.01.87 р. Державним агропромисловим комітетом СРСР.

Усього в дослідах з із вивчення патогенних та сенсибілізуючих властивостей у культур мікобактерій використали 336 морських свинок, 77 кролів та 10 курей.

Отриманий цифровий матеріал піддавали статистичній обробці загальноприйнятими методами, викладенними викладеними у працях І.П.Ашмаріна та свпівробітників (1962) та П.Ф.Рокитського (1973).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення розповсюдження туберкульозу великої рогатої худоби у господарствах Харківської області. Результати вивчення матеріалів державної звітності в 1965-1998рр1965-1998 рр. в Харківській області показали, що з 1965 по 1970 рік було зареєстровано від 78 до 274 пунктів, неблагополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби. При цьому розповсюдження інфекції та важкість туберкульзного туберкульозного процесу багато в чому залежила залежали від умов годування, утримання та догляду за тваринами. У більшості господарств не практикувалось літньо-табірне утримання тварин, що знижувало їх резистентність до туберкульозу та не давало можливості проводити ефективну дезинфекцію тваринницьких приміщень. Найбільш небезпечними у поширенні туберкульозної інфекції серед тварин були ферми-ізолятори, які не забеспечували забезпечували надійну ізоляцію хворої на туберкульоз великої рогатої худоби та ще й несвоєчасна її здача на забій.

За цей період туберкульозом захворіло 53098 голів. В господарствах області щороку перетримували від 3,7% до 38,7% хворих на туберкульоз тварин. Незважаючи на таку складну епізоотичну ситуацію, було оздоровлено 263 господарства, неблагополучних щодо туберкульозу. Однак оздоровлення більшості господарств з тих чи інших причин затримувалося і щорічно реєструвалися нові неблагополучні господарства. Усього в області було зареєстровано 711 пунктів, неблагополучних щодо туберкульозу.

Узагальнюючи систему профілактики та боротьби з туберкульозом у період з 1965 по 1970 рік слід зазначити, що виконання протитуберкульозних заходів було пов'язане з цілою низкою адміністративних та господарских труднощів. У ряді неблагополучних господарств невдавалося не вдавалося організувати туберкульозні ізолятори, які відповідали б необхідним вимогам, і через це вони нерідко ставали осередками розповсюдження інфекції.

У 1974 - 1976 рр. спостерігалося значне збільшення кількості неблагополучних пунктів (494), і було виявлено 1,24% хворих на туберкульоз тварин від загальної кількості досліджених. Це було пов'язано з переміщенням великої кількості тварин в області при створенні спеціалізованих господарств для вирощування молоднякуа та нетелів.

У період з 1983 по 1987 рік в області було зареєстровано 21 неблагополучне щодо туберкульозу господарство. При цьому звертає на себе увагу те, що кожного року число тварин, які реагували на туберкулін, збільшувалось від 1483 до 5714 голів, а кількість неблагополучних пунктів залишалася на одному рівні (4 - 5). Отже протитуберкульозні заходи, які здійснювались у господарствах області не впливали на причину, яка сприяла захворюванню великої рогатої худоби туберкульозом. Протягом 1988-1993 рр. число тварин, реагуючих на туберкулін, збільшилося з 6777 до 9535 голів, а кількість неблагополучних пунктів складала відповідно 6 - 9. Однак, з 1994 по 1998 рік одночасно із збільшенням числа хворих тварин до 13525 голів, також збільшилася кількість неблагополучних щодо туберкульозу господарств (29). Результати проведених досліджень свідчать про те, що в господарствах області несвоєчасно ставили діагноз щодо туберкульозу великої рогатої худоби, а нехтування протитуберкульозними заходами сприяло розповсюдженню інфекції серед тварин. Крім того, розрив економічних зв'язків з іншими республіками призвів до того, що в багатьох господарствах з із комплексу профілактичних та оздоровчих заходів випали суттєві ланки: своєчасна та якісна дезинфекція приміщень, ветеринарно-санітарний ремонт ферми, повна заміна неблагополучного щодо туберкульозу стада здоровимих тваринами і и т.д. У зв'язку з цим зменшилася кількість оздоровлених неблагополучних пунктів. Так, з 1994 по 1998 рік вдалося оздоровити лише 73 пункти, а виявлено було 79 нових неблагополучних пунктів. Тим часом слід зазначити, що щорічно у 180 - 200 господарствах Харківської області, благополучних щодо туберкульозу, спостерігалося виділення від 5 до 9,5 тис. тварин, у яких виявляли неспецифічні реакції на туберкулін. 

Детальне вивчення з 1971 по 1998 рік повторюваності спалахів туберкульозу у 267 неблагополучних пунктах показало, що у 158 (59,2%) господарствах зареєстровано по одному спалаху, у 67 (25%) - по два, у 28 (10,4%) - по три, у 13 (4,8%) - по чотири, у 1 (0,3%) - п'ять та у 1 (0,3%) - шість.

У 198 (74,2%) господарствах туберкульозна інфекція серед великої рогатої худоби спостерігалась протягом 1-2 років, у 47 (17,9%) - 3-4 роки, у 8 (2,9%) - 5-6 років, у 5 (1,8%) - 7-8 років, у 2 (0,8%) - 9-10 років, у 1 (0,3%) - 12 років, у 3 (1,1%) - 13-14 років, у 1 (0,3%) - 16 років, у 1 (0,3%) - 18 років та у 1 (0,3%) - 26 років.

Вивченням продовженості інтервалів між спалахами туберкульозу у 161 господарстві встановлено, що у 47 (29,2%) господарствах інтервал між попередніми та наступними спалахами туберкульозу склав 1 рік, у 23 (14,4%) –2 роки, у 14 (8,7%) - 3 роки, в 11 (6,8%) - 4 роки, у 6 (3,7%) - 5 років, у 5 (3,2%) - 6 років, у 1 (0,6%) - 7 років, у 8 (4,9%) - 8 років, у 4 (2,5%) - 9 років, у 8 (4,9%) - 10 років, у 2 (1,3%) - 11 років, у 7 (4,3%) - 12 років, у 3 (1,8%) - 14 років, у 2 (1,2%) - 15 років, у 1 (0,6%) - 16 років, у 5 (3,2%) - 17 років, у 7 (4,3%) - 18 років, у 1 (0,6%) - 20 років та в 1 (0,6%) - 22 роки.

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про те, що запроваджувані заходи дозволили знизити інтенсивність перебігу епізоотичного процесу. Це сприяло зменшенню кількості неблагополучних пунктів, але не забезпечувало викорінення туберкульозу серед великої рогатої худоби, і спричиняло повторне виникнення інфекції. При цьому спостерігалася циклічність змін в інтенсивності перебігу епізоотичного процесу. Поява туберкульозу в одних і тих же господарствах дає підставу стверджувати про стаціонарність захворювання, а періодична активізація перебігу епізоотичного процесу вказує на недосконалість здійснюваних протитуберкульозних заходів. Найбільш слабкою ланкою у системі боротьби з туберкульозом є недостатньо ефективна його діагностика.

Результати післязабійного контролю за епізоотичною ситуацією щодо туберкульозу великої рогатої худоби на м'ясокомбінатах. Під час післязабійного дослідження 98496 туш тварин на м'ясокомбінатах Харківської області з 1982 по 1998 рік туберкульозні ураження знайшли у тушах та внутрішніх органах 8523 (8,9%) тварин.

В цей же період було обстежено 25755 туш тварин, характерні для туберкульозу зміни виявили у 2012 (7,7%) туш. При цьому кількість забитих тварин, що реагували на туберкулін, та кількість виявлених уражень у внутрішніх органах у різні роки були різними. Так, у 1982р. з туберкульозними ураженнями було виявлено 5,2% тварин , у 1983 р - 15,1%. У 1984-1986 рр. кількість їх зменьшиласязменшилася до 4,1%, у 1987 р. - знову збільшилася до 9,5%. У 1988р. кількість тварин з туберкульозними ураженнями зменьшиласязменшилася до 3,6%. З 1989 по 1998 рік післязабійним оглядом 72741 тварини типові щодо туберкульозу ураження виявили у 6511 (8,9%) голів. Необхідно відзначити, що збільшення кількості забитих тварин, що реагували на туберкулін,  сприяло майже втричі більше виявлених тварин з туберкульозними ураженнями. У 1989, 1990, 1992 і 1993 роках було виявлено тварин з туберкульозними ураженнями від 7,0 до 6,2%, а у 1991 р. кількість їх збільшилася до 9,6%. В 1997-1998 роках кількість тварин з туберкульозними ураженнями зменьшилоасязменшилася до 2,8%. Цьому сприяла енергетична криза, під час якої відбулося масове знищення худоби, що також явилось причиною поліпшення епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах Харківської  області.

Післязабійними дослідженнями тварин на Вовчанському, Красноградському, Куп'янському, Лозівському, Харківському та ЧугуєвськомуЧугуївському м'ясокомбінатах Харківської області у період з 1987 по 1998 рік встановлено, що серед досліджених 85232 голів характерні для тубуркульозу ураження виявили у 7305 (8,5%) тварин. Отриманні нами дані не погоджувались з даними офіційної ветеринарної звітності. Так, з 1987 по 1998 рік офіційно було зареєстровано 235 неблагополучних пунктів, а за цей же період на м'ясокомбінатах Харківської області післязабійним дослідженням туберкульоз великої рогатої худоби виявили у тварин з 380 господарств, тобто на 145 пунктів більше. Туберкульоз великої рогатої худоби щороку виявляли у 2 - 37 господарствах, які вважались благополучними. Отже, кількість тварин з туберкульозними ураженнями збільшилась у 1994-1995 рр. до 13,8%, що пов'язано з несвоєчасною діагностикою туберкульозу у благополучних господарствах та перетримкою хворих тварин у неблагополучних господарствах. Необхідно також відзначити, що за останні 12 років у Харківській області спостерігається зростання кількості благополучних щодо туберкульозу господарств, у яких під час планових алергічних досліджень виділяють тварин з внутрішньошкірними туберкуліновими реакціями, а післязабійними та бактеріологичнимибактеріологічними дослідженнями туберкульоз не підтверджується. Щороку реєструється від 192 до 274 таких господарств. Це свідчить про те, що у тварин з благополучних господарств широко розповсюджені неспецифічні туберкулінові реакції.

 При порівняльному вивченні післязабійного огляду з бактеріологічним дослідженням нами встановлено, що у 96,4% випадків діагноз туберкульоз великої рогатої худоби поставлено на підставі виявлених характерних для даної інфекції патологоанатомічних змін у внутрішніх органах і лише у 3,6% випадків у туш, у яких патзміни не були виявлені, за допомогою бактеріологічних досліджень виділили збудник туберкульозу бичого виду.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що впроваджений метод контролю за епізоотичною ситуацією щодо туберкульозу з використанням післязабійного огляду тварин є найбільш надійним методом, тому його можна використовувати для розробки планів профілактичних та оздоровчих заходів в сучасних умовах ведення господарств.

 Результати контролю за благополуччям господарств  щодо туберкульозу великої рогатої худоби з застосуванням туберкуліну для ссавців у різних дозах.  Порівняльне вивчення туберкуліну для ссавців у дозах 5 та 10 тис. МО провели на 2483 тваринах чотирьох благополучних щодо туберкульозу господарств Антрацитівського району Луганської області.

Результати дослідження 2483 тварин показали, що  через 72 години внутрішньошкірні туберкулінові реакції виявили у 153 (6,2%) тварин після введення 10 тис. МО в об'ємі 0,2 см³ та у 103 (4,1%) голів на дозу 5 тис. МО в об'ємі 0,1 см³. Потовщення шкірної складки становило на 3 мм та більше.

На повторне введення туберкуліну через 24 години після ін'єкції збільшилась кількість тварин, які реагували на дозу 10 тис. МО та на дозу 5 тис. МО. При цьому виявили, відповідно, 181 (7,2%) та 108 (4,3%) тварин. Але через 48 годин ці реакції почали зникати. Так, після введення 10 тис. МО виявили внутрішньошкірні реакції лише у 138 (5,5%) тварин, а на дозу 5 тис. МО - у 62 (2,4%), тобто на 25,4% голів менше на дозу 10 тис. МО і на 42,5% менше на дозу 5 тис. МО.

При післязабійному дослідженні 20 туш тварин (по 5 голів із 4 господарств), які реагували на туберкулін, характерних для туберкульозу змін не виявили. Бактеріологічним дослідженням матеріалу від 5 тварин з цих господарств були виділені культури атипових мікобактерій ІУ групи за Раніоном.

Отже, результати проведених досліджень свідчать про доцільність застосування одноразової туберкулінової проби з використанням дози 5 тис. МО у благополучних щодо туберкульозу господарствах.

Всього в Антрацитівському районі з 1990 по 1992 рік при обстеженні на туберкульоз 127027 голів з із використанням туберкуліну у дозі 10 тис.МО було виділено 4431 (8,9%) тварин, які реагували на туберкулін, а з 1993 по 1995 рік при використанні туберкуліну в дозі 5 тис. МО виділили 2972 (8,3%) голови, реагуючих на туберкулін. Слід зазначити, що в господарствах району при використанні для алергічної діагностики туберкульозу у тварин туберкуліну у дозі 5 тис. МО за 3 роки виділили на 1459 (0,6%) голів менше, ніж при використанні туберкуліну в дозі 10 тис. МО; витрати туберкуліну зменшилися у 2 рази.

Для визначення причин алергічних реакцій на туберкулін з 1990 по 1995 рік післязабійному огляду піддали 3375 тварин, реагуючих на туберкулін. При цьому характерні для туберкульозу ураження у великої рогатої худоби у 1990 р. виявили в одному випадку з господарства №11. У інших 3374 тварин типових для туберкульозу змін не знайшли. Бактеріологічним дослідженням 3375 проб біоматеріалу від убитих тварин виділено 177 169 (54,29%) культур мікобактерій.

На підставі вивчення цих культур встановили, що 1 (0,6%) культуру ідентифіковано, як збудника туберкульозу бичого виду, 1 (0,6%) - пташиного виду та 175 167 (98,8%) - атипові мікобактерії ІУ групи за Раніоном. Аналіз динаміки виділення культур атипових мікобактерій від забитих тварин показав, що з 1990 по 1992 рік виділили 66 70 (4,2%) культур атипових мікобактерій, а в 1993 - 1995 рр. кількість виділених культур збільшилась до 10997 (65,04%) випадків. При цьому в окремих господарствах кількість культур атипових мікобактерій становила від 3 (2,3%) до 23 (19,8%) випадків.

Таким чином, результати проведених досліджень переконують у необхідності удосконалення алергічної проби з метою контролю за епізоотичною ситуацією щодо туберкульозу в господарствах, де виявляють у тварин неспецифічні на туберкулін реакції, у тому числі викликані атиповими мікобактеріями.

Вивчення ефективності застосування симультанної алергічної проби у великої рогатої худоби.  З цією метою у 21 господарстві, які вважалися благополучними щодо туберкульозу великої рогатої худоби, і в яких під час планових алергічних досліджень виділяли тварин, реагуючих на туберкулін, для алергічного дослідження  на туберкульоз застосовували симультанну пробу з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ.

Під час досліжджень 9641 тварини виділено 490 (5%) голів, реагуючих реагуючих із різноманітним ступенем на алергени, у тому числі у 70 (0,7%) тварин спостерігали інтенсивні реакції на туберкулін, у 160 169 (1,7%) голів - переважно реакції на КАМ та у 54 (0,5%) тварин відзначили внутрішньошкірні реакції на обидва алергени з однаковою інтенсивністю. Встановлено, що у тварин з 12 (57,3%) господарств ступінь відмінності в інтенсивності реакцій на туберкулін та КАМ виявилась статистично недостовірною, а результати симультанної проби невизначеними. У великої рогатої худоби з 8 (38,2%) господарств алергічні реакції достовірно були виражені на КАМ. Тому в цих господарствах реакції на туберкулін у тварин вважали неспецифічними. В одному господарстві (4,5%) у тварин реакції були виражені достовірно інтенсивніше на туберкулін, ніж на КАМ. Це вказувало на зараження їх збудником туберкульозу. Для підтвердження результатів симультанної алергічної проби видібрали відібрали для діагностичного забою 125 тварин, які реагували з різноманітним ступенем інтенсивності на алергени. Післязабійним дослідженням у 72 тварин з 12 господарств, у котрих результати симультанної проби були невизначеними, та в 48 тварин з 8 господарств, де симультанна проба показала у тварин неспецифічні реакції, характерних для туберкульозу уражень у внутрішніх органах не знайшли. У двох випадках від тварин з одного господарства, де отримали невизначений результат симультанної проби, бактеріологічним дослідженням матеріалу від забитих тварин виділили культури атипових мікобактерій ІУ групи за Раніоном. Патологоанатомічним дослідженням туш та внутрішніх органів 5 тварин з одного господарства, у якому результати симультанної проби вказували на зараження великої рогатої худоби збудником туберкульозу, у 3 голів знайшли типові для туберкульозу ураження в бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлах, а бактеріологічним методом виділено збудник туберкульозу бичого виду.

Таким чином, результати досліджень показали, що ефективність застосованної симультанної алергічної проби складає 42,7%, а в 57,3% господарств вона дала статистично невизначений результат. Тому небхідно необхідно розробляти нові та вдосконалювати існуючі методи диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби.

Розробка методу диференціальної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби. При дослідженні існуючою симультанною алергичною алергічною пробою 1528 тварин з 3 благополучних господарств, у яких спостерігалися неспецифічні реакції на туберкулін, та з одного неблагополучного щодо туберкульозу господарства, виділили 110 (7,1%) тварин, , реагуючих з різною ступеню інтенсивності на обидва алергени. Досліджуючи худобу розробленим методом встановили, що у 2-х благополучних щодо туберкульозу господарствах виявили лише 3-х тварин, реагуючих тільки на КАМ, в 3-му благополучному господарстві у тварин внутрішньошкірних алергічних реакцій не виявили. У неблагополучному щодо туберкульозу господарстві виділили 32 тварини, що реагували лише на туберкулін, а у 7 голів виявили внутрішньошкірні реакції на обидва алергени. З них у 4 голів були інтенсивні реакції на туберкулін, у 2-х - на КАМ та 1 тварина з однаково реагувала на туберкулін і КАМ. Для підтвердження отриманих результатів досліджень 3-х тварин, реагуючих лише на КАМ, із 2-х благополучних господарств і 5-х тварин, що реагували лише на туберкулін, з неблагополучного господарства, піддали діагностичному забою. При післязабійному дослідженні туш та внутрішніх органів у 3-х тварин з благополучних господарств характерних для туберкульозу уражень не знайшли, а бактеріологічним дослідженням матеріалу від однієї тварини було виділено культуру атипових мікобактерій ІУ групи за Раніоном. У неблагополучному щодо туберкульозу господарстві післязабійним дослідженням 5-ти тварин ув бронхіальних та середостійних середостінних лімфатичних вузлах виявили типові для туберкульозу ураження, а бактеріологічним дослідженням патматеріалу виділено збудник туберкульозу бичого виду.

Таким чином, розроблений нами метод є більш специфічним та ефективним при диференціальній діагностиці туберкульозу в стадах, де спостеригається спостерігається виділення реагуючих на туберкулін тварин. Це дає можливість швидше вирішувати питання з визначенням ситуації щодо туберкульозу. За цим методом зменшується у 20 разів кількість високопродуктивних тварин, яких за існуючою настановою необхідно було б здати на забій. Крім того, зменшується кількість  діагностичних досліджень у таких господарствах та економляться грошові витрати на придбання дефіцитного препарату КАМ.

На розробленний нами "Спосіб диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби" з ДДІВ України отримано патент №28423А від 16.10.2000р.

 Вивчення внутрішньошкірної туберкулінової проби в ділянці підхвісної складки у великої рогатої худоби. Дослідження проведено на 474 головах дорослої великої рогатої худоби в 3-х неблагополучних щодо туберкульозу господарствах. При порівняльному аналізі ефективності внутрішкірного туберкулінового тесту у великої рогатої худоби в ділянці шиї та підхвісній складці встановлено, що 116 (234,54%) голів виділили тестом в ділянці шиї та 157 (33,41%) - у підхвісній складці. Одночасно на обидва теста реагували 110 (23,2%) тварин. За интенсивністю прояви реакції були неоднакові. Так, у 61 (12,8%) тварини спостерігали більш інтенсивні внутрішньошкірні реакції в підхвісній складці, у 39 (8,2%) тварин – в ділянці шиї та у 10 (2,1%) голів різниці в  інтенсивності реакції на туберкулін не виявляли. Необхідно зазначити, що у 48 (10,1%) тварин реакції на туберкулін  спостерігали лише у підхвісній складці, у 6 (11,2%) голів - тільки в ділянці шиї.

Під час післязабійного огляду 28 туш та внутрішніх органів у 15 (53,5%) - виявили характерні для туберкульозу ураження. З них у 8 (28%) тварин реакції на туберкулін в ділянці підхвісної складки інтенсивніші, ніж в ділянці  шиї, у 3 (10,7%) тварин - однакової інтенсивності, у 2 (7,1%) – інтенсивнішими були реакції в ділянці шиї, а ще у  2 (7,1%) - реакції виявилися лише у підхвісній складці.

Результати досліджень свідчать про те, що туберкуліновий тест в ділянці підхвісної складки на 10,1% ефективніший та на 7,1% специфічніший, ніж тест в ділянці шиї. Тому необхідно більш широко використовувати у ветеринарній медицині тест введення туберкуліну в ділянці підхвісної складки при оздоровленні неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Розробка способу діагностики туберкульозу у телят. Порівняльне дослідження ефективності туберкулінового тесту в ділянці шиї і підхвісної складки провели на 163 телятах; серед них було 35 голів у віці 2-6 місяців та 128 голів – у віці 6-12 місяців з двох неблагополучних щодо туберкульозу господарств. При одночасному введенні внутрішньошкірно туберкуліну в ділянці шиї та в підхвісну складку 35 телятам у віці 2-6 місяців було виділено 11(31,4%) телят, що реагували на туберкулін. З них у 6 (17,1%) голів інтенсивнішими  виявились реакції в ділянці шиї, у 4 (11,4%) голів - у підхвісній складці та у 1(2,8%) тварини - однакової інтенсивності.

При дослідженні на туберкульоз 128 телят у віці 6-12 місяців обома тестами виявили 57 (44,5%) реагуючих тварин. З них у 29 (22,6%) - виявили туберкулінові реакції в ділянці шиї та у 57 (44,5%) голів - у підхвісній складці. Слід наголосити, що тестом у підхвісну складку додатково виявили 28 (21,68%) тварин. У них реакції у підхвісній складці були більш інтенсивні6 ніж в ділянці  шиї; у 1 (0,7%) тварини спостерігали реакції на туберкулін однакової інтенсивності. Отримані результати показують, що внутрішньошкірним туберкуліновим тестом у підхвісній складці виділяли на 21,8% більше хворих на туберкульоз телят у віці  6-12 місяців, ніж тестом в ділянці шиї.

Поряд з цим провели порівняльні дослідження для вивчення ефективності туберкулінового тесту у підхвісній складці та в ділянці лопатки. Дослід провели на 94-х телятах, у тому числі на 33-х тваринах у віці 2-6 місяців та на 61-й тварині у віці 6-12 місяців у двох неблагополучних щодо туберкульозу господарствах.

При дослідженні на туберкульоз серед 33 телят віком 2-6 місяців тестом в ділянці лопатки виявили 16 (48,4%) голів, а тестом в ділянці підхвісної складки - 22 (66,7%) теляті, хворих на туберкульоз. Лише одним туберкуліновим тестом в області підхвісної складки виявили додатково 6 (18,1%) хворих на туберкульоз телят. Одночасно на обидва тести реагували 16 (48,4%) тварин. З них у 1 (3,0%) теляти спостерігали інтенсивніші туберкулінові реакції в ділянці лопатки, а у 15 (45,4%) тварин виявились інтенсивніші реакції у підхвісній складці.

Дослідженням 61 голови молодняка молодняку у віці 6-12 місяців туберкуліновим тестом в області лопатки виявили 18 (29,5%), а тестом в області підхвісної  складки - 25 (40,9%) тварин, уражених туберкульозом.

Отже, туберкуліновим тестом в підхвісній складці виявили додатково 7 (11,4%) тварин, хворих на туберкульоз. На обидва тести реагували 18 (29,5%) тварин. Післязабійним дослідженням 22 реагуючих телят встановлено, що у 3-х (13,6%) голів, які реагували лише на туберкуліновий тест в області підхвісної складки, туберкульозні ураження виявили у заглоткових та середостінних лімфатичних вузлах. Таким чином, результати досліджень свідчать про те, що туберкуліновий тест в області підхвісної складки у телят більш ефективний на 13,8% та специфічний на 13,6%, ніж алергічна проба в ділянці лопатки.

На підставі проведених досліджень нами розроблен розроблено "Спосіб діагностики туберкульозу у телят", на який з НДЦПЕ України отримано патент №22739А від 7.04.1998 р.

Вивчення впливу на організм туберкуліну, введеного у епідуральний простір телятам, щеплених атиповими мікобактеріями і вакциною БЦЖ. Дослідження провели на 14 клінічно здорових телятах 5-6 місячного віку масою тіла 180-200 кг, що негативно реагували на туберкулін і КАМ. Телят розподілили на 3 дослідні групи та одну контрольну. Тваринам І групи вводили підшкірно в області підгрудка культуру атипових мікобактерій M.scrofulaceum, телятам ІІ групи - M.intracellulare, а телятам ІІІ групи - вакцину БЦЖ на cтерильному вазеліновому маслі з розрахунку 1 мг культури на 1 кг маси тварини в об'ємі 5 см³. Через 30 днів після щеплення телят досліджували симультанною алергічною пробою з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ. При обліку внутрішньошкірних реакцій на 72 годині тваринам вводили в епідуральний простір туберкулін для ссавців у дозі 2 см³ . У тварин до введення туберкуліну в епідуральний простір визначили середній показник температури тіла. Після введення туберкуліну за тваринами проводили клінічне спостереження і через кожні 3, 6, 9, 12 та 24 години вимірювали температуру тіла та фіксували її зміни.

Досліджуючи тварин симультанною алергічною пробою, встановили, що в групі щеплених культурою M.scrofulaceum у 4-х телят виявили внутрішньошкірні алергічні реакції на КАМ та у 2-х тварин - на обидва алергени. При цьому у тварин спостерігали інтенсивніші реакції на КАМ, ніж на туберкулін. Введення туберкуліну в епідуральний простір телятам цієї групи  показало, що у 2-х тварин, переважно реагуючих на КАМ, виявили температурну реакцію організму. З них у одного теляти температура тіла підвищилась через 9 годин на 2,5⁰С і сягнула   40,7⁰С, а у другого - на 0,8⁰С, але не виходила за межі фізіологічної норми.

У групі телят, щеплених M.intracellulare, при дослідженні симультанною пробою виявили в однієї тварини внурішньошкірні реакції на обидва алергени, але за ступенем інтенсивності реакція на КАМ була більш виражена, а в іншої тварини виявлено внурішньошкірну реакцію лише на КАМ. Епідуральним тестом встановили, що через 9-12 годин у 2-х тварин підвищилась температура тіла на 1,7 - 2,9⁰С, досягнувши 40,9⁰С у одного теляти через 12 годин, а в другого - температура підвищилась на 0,6⁰С, але не виходила за межі фізіологічної норми.

У групі телят, щеплених вакциною БЦЖ, спостерігали внурішньошкірні алергічні реакції на туберкулін і КАМ. При цьому реакції були інтенсивнішими на КАМ. Введення телятам туберкуліну  в епідуральний простір спричинило у 2-х тварин підвищення температури тіла на 1,3-1,6⁰С, досягнувши через 6-12 годин 40,5-40,7⁰С .

Різниця середніх показників температури тіла у телят до та після введення туберуліну виявилася статистично достовіярною (Р< 0,001).

У телят всіх трьох груп через 24 години після введення туберкуліну в епідуральний простір температура тіла знизилась до фізіологічної норми. У контрольній групі тварин не виявили внурішньошкірних туберкулінових реакцій на алерген, а епідуральний тест не викликав підвищення температури тіла.

Таким чином, результати проведених досліджень показують, що туберкулін, введений в епідуральний простір тваринам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями і вакциною БЦЖ з ад'ювантом, викликає у них температурну реакцію. При цьому на гомологічний алерген підвищеною температурою тіла реагувала переважна більшість тварин.

Вивчення впливу на організм КАМ, введеного в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями.  Дослідження провели на 9 клінічно здорових телятах 5-6 місячного віку, масою 15015-180 кг, які не реагували на туберкулін. Телят розподілили на 3 групи, з них 2 - дослідні та 1 - контрольна, по 3 голови у кожній групі. Телятам першої дослідної групи підшкірно в ділянці підгрудка ввели суспензію культури M.scrofulaceum, а телятам другої групи - M.intracellulare на стерильному вазеліновому маслі із розрахунку 1 мг бакмаси на 1 кг маси тварини в об'ємі 5 см³. Через кожні 30 днів після щеплення телят досліджували симультанною алергічною пробою з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ. При обліку алергічної реакції на 72 годині телятам епідурально вводили КАМ у дозі 2 см³.

Встановлено, що в групі телят, щеплених M.scrofulaceum, внутрішньошкірні алергічні реакції  на КАМ виявили у 2-х з 3-х тварин. За епідуральним тестом, у 3 голів через 6-12 годин виявили підвищення температури тіла від 0,6 до 1,3⁰С , але вона не виходила за межі загальних показників. У групі тварин, щеплених M.intracellulare, у одного теляти виявили внутрішньошкірну реакцію лише на КАМ. Після введення КАМ в епідуральний простір через 6-12 годин у 2-х телят підвищилась температура тіла на  1,8-2,3⁰С і складала 40,2 -40,7⁰С. У телят контрольної групи не виявили внутрішньошкірної реакції на алергени, а епідуральний тест був негативний.

У всіх телят дослідних груп через 24 години після введення в епідуральний простір КАМ температура тіла встановилась в межах фізіологічної норми. Різниця середніх показників температури тіла до та після введення КАМ виявилась статистично достовірною (Р< 0,01).

Таким чином, результати отриманих досліджень свідчать про те, що КАМ, який складається з набору фотохромогенних, скотохромогенних та нефотохромогенних мікобактерій є гомологічним до сенсибілізуючих культур видів M.scrofulaceum та M.intracellulare. При цьому найбільш високу температурну реакцію організму спостерігали у телят, щеплених M.intracellulare, що дає підстави стверджувати про більш сильну сенсибілізуючу активність даного виду, ніж M.scrofulaceum.

Визначення діагностичної цінності епідурального методу на  великій рогатій худобі, ураженій збудником туберкульозу бичого виду. Дослідження провели на 23 тваринах у неблагополучному щодо туберкульозу великої рогатої худоби господарстві, з них 20 голів, реагуючих на туберкулін, та 3 голови, які на туберкулін не реагували. Введення туберкуліну в епідуральний простір проводили тваринам за розробленою нами методикою у дозі 2 см³.

Результати проведених досліджень показали, що після введення туберкуліну в епідуральний простір у 11 (55%) тварин через 6 годин спостерігали початок підвищення температури,  яка на 9-12 годині сягнула до 39,9-40,2⁰С. У 9 (45%) тварин через 9-12 годин виявили підвищення температури на 0,2-0,3⁰С. Різниця у підвищенні температури тіла у тварин була статистично достовірною (Р< 0,05).

Клінічним спостереженням встановили, що через 1-3 години після введення туберкуліну в епідуральний простір у 8 (40%) тварин виявили збільшення частоти пульсу та дихання, сильне виділення поту, сухий кашель, слинотечу. Через 3-4 години ці клінічні ознаки зникли. У 3-х контрольних тварин, що негативно реагували на внутрішньошкірну туберкулінову пробу, після введення туберкуліну в епідуральний простір температура тіла залишалася в межах фізіологічної норми.

Для підтвердження діагностичної цінності епідурального методу введення туберкуліну 23 тварини були забиті. Післязабійним дослідженням встановлено, що у 5 (25%) тварин, у яких було підвищення температури тіла на 1,1-1,8⁰С, та у 2 (10%) - з підвищенням температури на 0,2-0,3⁰С, у заглоткових, бронхіальних, середостінних та брижовеечних лімфатичних вузлах виявили характерні для туберкульозу ураження. У 3-х тварин контрольної групи післязабійним дослідженням туш та внутрішніх органів характерних щодо туберкульозу уражень не виявили.

Отже, отримані дані показують, що епідуральний тест достатньо ефективний і його можна використсовувати при відборі тварин для діагностичного забою при кінцевому встановленні діагнозу на туберкульоз.

Вивчення культур мікобактерій, виділених від забитої великої рогатої худоби.  Кожного разу, коли необхідно було підтвердити специфічність патологоанатомічних змін у забитої худоби на м'ясокомбінатах, а також для ідентифікації культур мікобактерій, проводили лабораторні дослідження.

Результати досліджень у 1987 - 1998 рр. показали, що в Харківській області з патматеріалу від забитої великої рогатої худоби виділено 1227 культур мікобактерій, з них 561 (45,7%) культуру ідентифікували як збудник туберкульозу бичого виду, 29 (2,4%) – віднесли до пташиного виду та 637 (51,9%) - до атипових мікобактерій.

Аналіз дінамікивиділених  за 12 років культур показав, що від великої рогатої худоби, яка реагувала на туберкулін, переважно виділяли збудник туберкульозу бичого виду, але за минулі 3 роки спостерігалась тенденція збільшення серед виділених культур атипових мікобактерій та збудника туберкульозу пташиного виду.

Розробка методу диференціації  М.avium від  M.intracellulare. В досліді було 24 культури, виділеннихвиділених від забитої великої рогатої худоби. Суспензію досліджуваної культури висівали на середовище Левенштейна-Ієнсена, що містила 0,1% синтайоду. Встановлено, що  ріст колоній мікобактерій виявили у 12 дослідних культур та у контрольної культури М. Intracellulare. На 7-10 день після засіву формувались дрібні, круглі, з гладкою поверхнею, світло-сірого кольору колонії. У решті 12 культур та в контрольної культури М. avium росту колоній на середовищі з 0,1% синтайодом не виявили. Суспензією, виготовленою окремо з кожної культури,стерільному в дозі 1 мг бакмаси у об'ємі 1 см³ заразили підшкірно в ділянці паха по 3 морських свинки та внутрішньовенно по 1 кролику. Встановлено, що 12 культур, які були ідентифіковані як збудник туберкульозу пташиного виду,  спричинили загибель кролів протягом 23-30 днів від септичного процесу за типом Ієрсена. Решту 12 культур ідентифіковали як М.intracellulare. Вони не спричиняли падежу кролів протягом 90 діб (термін спостереження). При патологоанатомічному розтині у внутрішніх органах кролів не виявили туберкульозних уражень. Для морських свинок всі 24 досліджувані культури  не були патогенними.

Таким чином, за допомогою розробленногорозробленого нами методу можна диференцюватидиференціювати збудник туберкульозу пташиного виду від атипових культур виду М.intracellulare. Метод зменьшуєпростий у застосуванні, не вимагає складного обладнання та значних матеріальних затрат.

На розроблений "Спосіб диференціації М.avium від М.intracellulare" одержано авторське свідоцтво №1666530 від 1.04.1991 р.

Розробка методу ідентифікації  М.triviale. Для дослідження відібрали 14 референтних культур атипових мікобактерій M.кansasii, М.scrofulaceum, M.gordonae, М.avium, М.intracellulare, M.triviale, M.xenopi, M.nonchromogenicum, M.fortuitum, M.smegmatis, M.phlei, M.vaccae, M.thamnofeus і M.die hoferi. З колоній, вирощених на модифікованому середовищі Павловського 1-3-тижневих культур атипових мікобактерій, готували суспензію на стерильному фізіологічному розчині з розрахунку 1 мг бакмаси у 1 см³, яку засівали по 0,5 см³ на середовище Левенштейна-Ієнсена, що містило 0,05, 0,1 та 0,15% розчину синтайоду, по 5 пробірок кожного. Для контролю використовували середовище Левенштейна-Ієнсена, яке не містило синтайоду. Встановлено, що М.avium та M.triviale з ІІІ групи за Раніоном не росли на середовищі, яке містило 0,1 та 0,15% синтайоду. Решта 12 видів культур атипових мікобактерій на середовищі з синтайодом у термін 3 - 30 днів росли у вигляді дрібних, круглих, гладеньких, ізольованих або повзучих по всій поверхні середовища світло-жовтого чи лимонного кольору колоній. Отже, середовище Левенштейна-Ієнсена з 0,1% синтайодом, придатне для ідентифікації видів М.avium та M.triviale.

Для встановлення остаточної видової приналежності культур ставили біопробу на 2 кролях, масою 2 кг, або на 2 курках, віком 5 місяців, які не реагували на туберкулін.  Кролів заражали у краєву вену вуха, а курей - у підкрильцеву вену дозою 1 мг бакмаси в об'ємі 1 см³ стерильного фізіологічного розчину. Збудник туберкульозу пташиного виду у кролів викликав сепсис (тип Ієрсена), а в курей - на печінці та селезінці формувались туберкульозні вузлики і через 18-30 днів  тварини гинули.

Від зараження суспензією M.triviale кролі залишались живими, а від М.avium – загинули.

Таким чином, результати проведених досліджень дають підстави стверджувати, що використовувати тест з 0,1% синтайодом можна не лише для диференціації М.avium від М.intracellulare, але також у комплексі з біопробою на кролях або курях для визначення видової приналежності у M.triviale. Крім того, використання розробленого тесту у схемі з ідентифікації культур атипових мікобактерій з іншими методами, забезпечує швидше та більш точне вирішення питання про видову приналежність культур мікобактерій, виділених від убитих тварин або об'єктів зовнішнього середовища.

На розроблений спосіб ідентифікації M.triviale отримано патент №31676А від 15.12.2000 р.

Вивчення групової та видової приналежності у культур атипових мікобактерій. Для вивчення були відібрані 46 культур атипових мікобактерій, виділених від забитої великої рогатої худоби, що реагувала на туберкулін, з Сумської, Черкаської, Запорізької та Харківської областей.

Результати вивчення швидкості росту субкультур на середовищі Левенштейна-Ієнсена при різноманітних температурних режимах показали, що у 19(41,3%) субкультур ріст спостерігали на протязі 5 днів, а 27 культур виростали за 10—29 діб. Всі 46 культур добре росли при температурі 37⁰С , 22(47,8%) культури - при температурі 45⁰С протягом 3-18 діб.

При вивченні фотохромогенності у 46 культур атипових мікобактерій встановили, що в жодному випадку не виявили утворення ними пігменту. Тому жодну з них не було підстав віднести до І групи фотохромогенних мікобактерій за Раніоном.  19 (41,3%) культур були віднесені до ІУ групи. Вони виросли протягом 3-5 днів, решту, 27 (58,7%) культур – до ІІ та ІІІ груп. Ці культури виростали за 10-29 діб. Для визначення остаточної групової та видової приналежності культур провели біохімічні дослідження.

На підставі отриманих даних 46 культур атипових мікобактерій розподілили на групи та види за Раніоном. З них до ІІ групи скотохромогенних мікобактерій віднесли 12 (256%) культур, у тому числі 8 - до М. scrofulaceum та 4 - M.gordonae. До ІІІ групи нефотохромогенних мікобактерій віднесено 15(32,7%) культур, у тому числі 4 - М.avium, 6 - М.intracellulare, 2 - M.gastri та 3 - M.triviale. До ІУ групи швидкоростучих мікобактерій віднесли 19 (41,3%) культур, у тому числі 4 - до M.smegmatis, 6 - до M.phlei, 5 - до M.fortuitum, 2 - до M.vaccae та 2 - до М.chelonеi.

При вивченні сенсибілізуючих властивостей у М.scrofulaceum, M.gordonae, М.avium, М.intracellulare, M.triviale, M.gastri, M.smegmatis, M.phlei, M.fortuitum, M.vaccae та М.chelonеi на морських свинках встановили, що всі вони спричиняли внутрішньошкірні алергічні реакції на туберкулін чи КАМ, але здебільшого сенсибілізовані тварини реагували на КАМ. Кури, заражені М.avium і М.intracellulare, також реагували на КАМ.

При вивченні патогенних властивостей у М.scrofulaceum, M.gordonae, M.triviale, M.gastri, M.smegmatis, M.phlei, M.fortuitum, M.vaccae та М.chelonеi, встановлено, що вони не викликають змін, характерних для туберкульозу та загибель лабораторних тварин.

При вивченні патогенних властивостей культур М.avium на морських свинках, кроликах та курах встановлено, що вони спричиняли загибель кролів від бактеріального сепсису та падіж курей з туберкульозними ураженнями на печінці та селезінці після зараження у дозах 1 мг і 0,1 мг через   30 - 70 днів. Для морських свинок ці культури були не патогенні.

Внутрішньовенне зараження кролів і курей М.intracellulare у дозі 1 мг культури показало, що 2 (33,3%) з 6 культур викликали загибель цих тварин від бактеріального сепсису в строк 30-45 діб. Але ці культури не викликали загибелі кролів при внутрішньовенному зараженні їх у дозі 0,1 мг. Решта 4 (66,7%) культури М.intracellulare не викликали загибелі кролів і курей протягом 90 діб після зараження у дозі 1 мг. Післязабійним оглядом та бактеріологічним дослідженням патматеріалу від забитих тварин отримано негативний результат. Усі 6 культур М.intracellulare не викликали туберкульозних уражень у морських свинок.

Впровадження розробленого нами тесту у практику лабораторних досліджень при ідентифікації культур атипових мікробактерій дозволило швидше визначити їх групову та видову належність. Обгрунтована необхідність при виділенні повільноростучих безпігментних культур атипових мікробактерій, у яких ріст на яєчних середовищах виявляють через 10 днів і більше, досліджувати на патогенність на лабораторних тваринах.

Вивчення культур мікобактерій, виділених від хворих на туберкульоз працівників тваринництва Харківської області. Видову приналежність 55 культур, виділенних від хворих людей, вивчали на морських свинках та кроликах. Показано, що всі культури були патогенними для морських свинок і викликали їх загибель від генералізованої форми туберкульозу через 21-168 днів після зараження. Найбільш часто загибель морських свинок спостерігали в терміни від 4 тижнів до 2-х місяців. У кроликів досліджувані культури не викликали загибелі протягом 3-х місяців (термін спостереження). Після закінчення терміну спостереження кролів вбивали і проводили ретельне патологоанатомічне дослідження. Під час післязабійного огляду внутрішніх органів кролів було встановлено, що 18 (32,7%) культур спричиняли поодинокі, сірі, дрібні туберкульозні враження у легенях та на печінці, 15 (27,2%) - лише у легенях, печінці та нирках і 168 (329,81%) - не спричиняли видимих туберкульозних уражень у внутрішніх органах. Необхідно підкреслити, що 4 (7,2%) культури викликали у кролів  великі осередкові туберкульозні ураження в легенях.

На підставі вивчення морфологічних, культуральних та біологічних властивостей на морських свинках та кроликах усі 55 культур віднесли до збудника туберкульозу людського виду.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що працівники ферм, хворі туберкульозом, виділяють патогенні мікобактерії, які при експериментальному зараженні чутливих лабораторних тварин спричиняють характерні для туберкульозу ураження та їх загибель.

Вивчення стійкості до лікувальних засобів у культур мікобактерій, виділених від хворих людей, великої рогатої худоби та об'єктів зовнішнього середовища.    Вивчення лікарської резистентності до лікарських засобів проводили у 132 культур мікобактерій. З них 33 культури збудника туберкульозу людського, 16 - бичого, 6 - пташиного виду та 77 культур атипових мікобактерій.

Вивчали 16 культур збудника бичого виду. Встановлено, що 4 (25%) культури виявилися стійкими до тубазиду, 5 (31,2%) - до ПАСК та 3(18,7%) - до стрептоміцину. З них стійкість до одного препарату спостерігали у 3 (18,7%), до 2-х - у 3 (18,7%), до 3-х - у 1(6,2%) культури. Чутливими до тубазиду виявилися 12 (75%), до ПАСК - 11 (68,8%), до стрептоміцінустрептоміцину - 13 (841,2%) культур бичого виду. З них у 3 (18,7%) культур чутливість спостерігали до 1 препарату, у 3 (18,7%) - до 2-х та у 9 (56,2%) - до всіх трьох.

При визначенні чутливості до лікувальних препаратів у 33 культур мікобактерій людського виду було встановлено, що 4 (12,2%) культури виявилися стійкими до тубазиду, 3 (9,1%) - до ПАСК та 6 (18,1%) - до стрептоміцину. З них стійкість до одного препарату спостерігали у 5 (15,1%), до 2-х – у 1 (3,0%), до 3-х – у 2 (6,0%) культур. Чутливість до тубазідутубазиду спостерігали у 29 (87,8%), до ПАСК - у 30 (90,9%), до стрептоміцину - у 27 (81,8%) культур людського виду. Чутливість до одного препарату виявили у 1 (3,0%), до двухдвох - у 5 (15,1%) та до трьох - у 25 (75,8%) культур.

При вивченні стійкості до лікарських препаратів у збудника туберкульозу пташиного виду встановлено, що всі 6 культур виявилися стійкими до всіх трьох туберкулостатичних препаратів.

З 29 скотохромогенних культур атипових мікобактерій 26 (89,6%) штамів виявилися резистентними до тубазиду, 27 (93,1%) - до ПАСК та 24 (72,6%) - до стрептоміцину. З них 3 (10,3%) культури були стійкі до двох препаратів, а 24 (72,6%) - до трьох. Чутливими до тубазиду були 2 (6,8%) культури, 1 (3,4%) - до ПАСК та 3 (10,3%) - до стрептоміцину.

Вивчаючи стійкість до лікарських препаратів у 19 нефотохромогенних культур атипових мікобактерій, виявили, що 18 (94,71%) культур були стійкими до тубазиду, 19 (100%) - до ПАСК, 18 (94,7%) - до стрептоміцину. З них 2 (10,5%) культури виявилися стійкими до двох препаратів, 17 (89,4%) - до трьох бактеріостатичних препаратів. Чутливою до тубазиду виявилася 1 (5,2%) культура, і одна (5,2%) - до стрептоміцину.

З 29 швидкоростучих культур атипових мікобактерій стійкими до тубазиду виявилися 28 (96,5%) штамів, до ПАСК - 27 (93,1%), до стрептоміцину - 19 (65,35%). При цьому стійкість до одного препарату виявили у 1 (13,7%) культури, до двухдвох - у 8 (27,5%), до трьох - у 19 (65,5%). Чутливість до тубазиду виявили у 1 (3,7%) культури, у 2 (6,8%) - до ПАСК та у 10 (34,4%) - до стрептоміцину. Отже 7 (24,1%) культур виявилися чутливими до одного препарату, 1 (3,7%) - до двухдвох та 2 (6,8%) - до трьох.

Отримані дані свідчать про те, що мікобактерії туберкульозу пташиного виду та культури атипових мікобактерій у 65,5…100%, культури людського виду у 9,1…18,17%, культури збудника бичого виду у 18,7…31,2% виявилися резистентними до туберкулостатичних препаратів.

Вивчення можливості використання телят,  отриманих від корів, реагуючих на туберкулін, для відтворення стада у благополучному щодо туберкульозу господарстві. Для вивчення епізоотичної ролі телят, які народилися від корів, реагуючих на туберкулін, у благополучному щодо туберкульозу господарстві, нами була сформована група теличок у кількості 32 голови. У складі контрольної групи була 21 теличка такого ж віку, які народилися від корів, нереагуючихне реагуючих на туберкулін. Ці телички утримувались на іншому відділенні, розміщеному на відстані 5 км від дослідної групи. Після досягнення ними 16-18 - місячного віку та відповідних вагових кондицій вони були штучно запліднені.

Результати досліду показали, що протягом 1985 р. при чотирьохразовому алергічному дослідженні на туберкульоз 32 дослідних та 21 контрольної тварини не виявили серед них реагуючих як туберкулін, так і на комплексний алерген з атипових мікобактерій. При дослідженні тварин на туберкульоз у І кварталі 1986 р. у 1 телички з дослідної групи була виявлена внутрішньошкірна алергичнаалергічна реакція на туберкулін для ссавців. Однак при подальших трьох алергичнихалергічних дослідженнях у цієї тварини внутрішньошкірна туберкулінова реакція була відсутня. Дослідженням на туберкульоз великої рогатої худоби у І кварталі 1987 р. було встановлено, що в однієї дослідної тварини виявленнавиявлена внутрішньошкірна алергичнаалергічна реакція на КАМ та у двох телиць - на туберкулін для ссавців. У контрольній групі спостерігали у двох тварин внутрішньошкірну реакцію лише на КАМ, а у однієї - на обидва алергени. Однак алергичнималергічним дослідженням у ІІ кварталі у дослідних та контрольних тварин отримано негативний результат. У ІІІ кварталі виявили одну тварину в дослідній групі з туберкуліновою реакцією, яка "випала" при наступному алергічному дослідженні. З різних причин (яловість, патологічні пологи та ін.) 21 тварина з дослідної групи та 13 контрольних тварин було забито. Під час післязабійного огляду туш та внутрішніх органів у тварин характерних для туберкульозу змін не виявили.

Від 19 нетелів, що залишилися (11 дослідних та 8 контрольних), були отримані телята, які після неодноразових досліджень не реагували на туберкулін та КАМ і були використані для відтворення стада.

Таким чином, результати експериментаексперименту дають підставу вважати, що телята, отримані від корів, котрі реагують на туберкулін, у благополучних господарствах не складають епізоотичної небезпеки і можуть використовуватися для відтворення стада.

Теоретичні підходи до удосконалення способу отримання атенуйованих штамів для активної профілактики туберкульозу великої рогатої худоби.  Методичною основою способу атенуації мікобактерій туберкульозу, запропонованого Кальметом та Гереном, є вирощування їх на живильному середовищі з жовчю. В основу методу покладено цілеспрямоване використання відповідного набору жирних кислот, які містяться в жовчі  та повинні знаходити своє закономірне відображення у зміні якісного складу ліпідів бактеріальної клітини. При цьому структурні ліпіди значною мірою відповідальні за визначення патогенних властивостей мікобактерій туберкульозу.

Використовуючи жирні кислоти як фактор атенуації вірулентних властивостей мікобактерій туберкульозу, вважаємо їх перспективними у розробці нових методів з отримання вакцинних штамів з високими протективними властивостями. Тому, вибираючі способи отримання атенуйованих туберкульозних штамів, ми зупинилися на способі, розробленому І.Л.Диким (1982), як найбільш перспективному, за допомогою якого отримана протитуберкульозна вакцина БК-Харків. В основі цього способу покладено принцип спрямованого селективно-атенуїруючого впливу на збудника туберкульозу субінгибіруючих доз антибактеріального препарату ектерициду, що є похідним окисленням водорозчинних фракцій риб'ячого жиру.

Для атенуації патогенних властивостей були відібрані 6 культур мікобактерій бичого виду, виділені з патологічного матеріалу від забитої великої рогатої худоби з характерними для туберкульозу ураженнями, та розроблено поживне середовище, на яке з НДЦПЕ України отримано патент №18613 від 25.12.97 р.

Визначаючи методичні підходи до розробки схеми пасажування культур мікобактерій, ми використовували розроблене живильне середовище, до складу якого входять гліцерин, відвар Хоттингера, картопляний клин та ектерицид у концентрації 1-14%. На новому середовищі спостерігалося швидше приживлення та розмноження збудника без попередньої адаптації епізоотичних культур збудника бичого виду та штамів, що не росли на рідких живильних середовищах. При цьому в процесі пасажування досягався ефект атенуації, не змінюючи імуногенних властивостей, що притаманний патогенному штаму, та скорочувалась кількість пасажів.  

Контроль за зниженням патогенних властивостей у 6 пасированих та вихідних культур здійснювали біохімічним, культуральним та біологічним методами.

Після 50-разового пасажу 6 культур мікобактерій бичого виду на розробленому середовищі з ектерицидом у концентрації 1-14%, виявили однотипність змін ферментативних та культуральних властивостей у культур, а відсутність патогенності для морських свинок свідчили про досягнутий ефект атенуації культур збудника туберкульозу.

Результати дослідження дали підставу розробити “Спосіб одержування штамів мікобактерій туберкульозу для приготування вакцин”, на який з ДДІВ України одержанодержано патент №29711А від 15.11.2000 р.

За розробленим способом нами селекційовано новий вакцинний штам збудника туберкульозу бичого виду “М-Україна” та досліджено його основні властивості.

Вивчення хімічних властивостей штаму “М-Україна” та фізико-хімічної структури антигенів. При порівняльному вивченні  антигенів у вірулентного та атенуйованого штаму “М-Україна” за кількостю загального білка, глюкози та холестерину  встановлено, що у вихідного штаму білка містилося 5,1 мг/мл, глюкози – 10,3 ммоль/л і холистеринухолестерину – 1,8 ммоль/л. У атенуйованого штаму, відповідно, 5,0 мг/мл, 108,39 ммоль/л та 1,5 ммоль/л.

Ізоелектрична точка антигенаантигену вихідного штаму була в середовищі з рН 5,8, а у антигенаантигену атенуйованого штаму - з рН 5,75.

В’язкість у вихідного штаму становила 1,99 L,  а у атенуйованого – 1,89 L.

Отримані вискозиметричні дані свідчать про близкіблизькі фізичні властивості антигенів. Вони мають форму видовженого елипсоїдаеліпсоїда.

Вивчення оптичних властивостей антигенів вихідного та атенуйованого штаму показало наявність у них однакових за формою кривих з максимальним оптичним положенням у межах між 200-220 НМ, що свідчить про наявність пептидного зв’язку та цикличнихциклічних амінокислот з невеликим підйомом піку в області 260-280 НМ.

Порівняльний аналіз гомогенності та молекулярної маси вихідного та атенуйованого штаму “М-Україна” проведено за допомогою електрофорезу у поліакриламідному гелі. Показано, що електрофоретичний профіль обох антигенів складається з 9 фракцій білка з молекулярною масою 94, 60, 40, 28, 25, 18, 16, 14 та 10 кілодальтон (КДА).

ТикимОтримані дані свідчать про те, що атенуйований штам “М-Україна” за своїми фізико-хімічними властивостями ідентичний вихідному вірулентному збуднику туберкульозу бичого виду, який під час вирощування на середовищі з ектерицидом практично не змінив кількісного складу білків, глюкози, холестерину та деяких своїх фізичних властивостей.

Але у бактеріальній клітині патогенного збудника туберкульозу, напевно, відбулися якісні зміни у генетичному апараті. В результаті чого цей штам втратив свої патогенні властивості. 

 Результати комісійних випробувань нешкідливості штаму “М-Україна” на морських свинках.  У результаті проведеного комісійного досліду встановили, що в групі тварин, прищеплених у дозах 5 та 10 мг бакмаси в об'ємі 1 см³ , через 30 днів при алергичномуалергічному дослідженні спостерігали наявність реакції на туберкулін для ссавців, яка зберігалась протягом 5 місяців (термін спостереження).

В процесі клінічного спостереження за морськими свинками встановлено, що при підшкірному введенні 5 та 10 мг штаму “М-Україна” у місці ін’єкції спостерігали в окремих тварин інфільтрати м’якої консистенції, які розсмоктувались через 14 днів. При цьому, як правило, вони не супроводжувалися збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів.

Після закінчення 5-місячного терміну спостереження всіх морських свинок піддали діагностичному забою з подальшим патологоанатомічним та бактеріологічним дослідженням. При розтині тварин характерних для туберкульозу змін у внутрішніх органах морських свинок не виявили, а бактеріологічним дослідженням відібраного матеріалу отримано негативний результат.

Комісія прийшла до висновку, що штам “М-Україна” є нешкідливим для морських свинок та відповідає вимогам, передбаченим Інструкцією МОЗ СРСР від 27.04.54 р.

Вивчення реверсії у штаму “М-Україна”  при культивуванні in vitro та при пасажі на морських свинках.  Отриманий атенуйований штам “М-Україна” постійно культивується на розробленому нами середовищі.

За станом виконаних досліджень на 20.01.1998 р. термін культивування штаму “М-Україна” склав 7 років та 10 місяців і кількість пересівів становила  24 рази. За цей період штам “М-Україна” двічі перевірено на нешкідливість у дослідах на 20 морських свинках масою 200-250г. Підшкірно тваринам вводили по 5 та 10 мг мікробної суспензії на фізіологічному розчині. На всьому протязі багаторічного культивування не встановили будь-яких відхилень у його біологічних властивостях щодо реверсії ознак вірулентності. Це дає підстави зробити висновок, що багаторічне культивування на розробленому нами середовищі не вплинуло на відновлення вірулентних властивостей у атенуйованого штаму “М-Україна”.

Стабільність атенуації у штаму “М-Україна” вивчали шляхом послідовних пасажів на 12 морських свинках, які не реагували на туберкулін. У кожному пасажі прищеплювали по 3 морські свинки  у дозі 1 мг бакмаси в об'ємі 1 см³.

За розробленою схемою провели 4 послідовних пасажі на морських свинках з інтервалом 15 днів, 2, 3 та 4 місяці.

Результати проведених досліджень показали, що після 4 послідовних пасажів штаму “М-Україна”  у внутрішніх органах морських свинок, забитих через  15, 60, 90 та 120 днів після щеплення, не виявлено специфічних для туберкульозу змін.

Результати проведених нами досліджень показують, що розроблений спосіб забезпечує стабільність атенуації епізоотичних високовірулентних культур збудника туберкульозу бичого виду.

Вивчення терміну персистирування штаму “М-Україна” в організмі морських свинок.

Встановлено, що у внутрішніх органах морських свинок, забитих через 25 днів після прищеплення штамами “М-Україна” та БЦЖ, характерних для туберкульозу змін не виявлено. Бактеріологічним дослідженням матеріалу від піддослідних тварин методом посіву на середовище Левенштейна-Ієнсена на 29-35-й день після висіву виявили ріст мікобактерій штамів “М-Україна” та БЦЖ у вигляді дрібних, круглих з гладенькою поверхнею колоній .

Післязабійним дослідженням морських свинок через 75 та 90 днів після ін'єкції штамів “М-Україна” та БЦЖ характерних для туберкульозу змін у внутрішніх органах тварин також не виявили. З матеріалу від забитих тварин бактеріологічним методом культур мікобактерій не виділили.

Результати наших досліджень свідчать про приживлення мікобактерій в організмі піддослідних лабораторних тварин.

Комісійне випробування протективної активності штаму “М-Україна” на морських свинках у порівнянні з вакциною БЦЖ. Результати 5-місячного терміну спостереження за дослідними і контрольними тваринами показали:

-        у групі тварин, імунізованих штамом “М-Україна”, при післязабійному дослідженні у внутрішніх органах морських свинок специфічних для туберкульозу змін не виявили, а гістологічним дослідженням пат матеріалу наявність туберкульозних вражень не підтвердили, та  бактеріологічним дослідженням збудник туберкульозу не виділили;

-        у групі тварин, щеплених вакциною БЦЖ, післязабійним дослідженням у внутрішніх органах 4-х морських свинок характерних для туберкульозу змін не виявили. У 1 морської свинки на селезінці було 4 туберкульозних вузлики розміром із сірникову голівку, а бактеріологічним дослідженням з них виділили збудник туберкульозу. В інших внутрішніх органах наявність туберкульозних уражень не встановили;

-        у контрольній групі морських свинок у внутрішніх органах виявили генералізований туберкульоз, який також підтвердили гістологічним та бактеріологічним методами.

Таким чином, ефективність захисту у морських свинок штаму  “М-Україна” склала 100%, вакцини БЦЖ – 80%.

На штам  “М-Україна” з НДЦПЕ України отримано патент №24154А від 7.07.98 р.

Розробка метода контролю якості поживних середовищ. Результатами досліджень встановлено, що ріст апатогенного штаму “М-Україна” виявили в усіх пробірках з розведеннями культури 10^-1...10^-4 та в 4-х пробірках у розведеннях суспензії культури 10^-5 і 10^-6 у  вигляді дрібних, круглих, з блискучою, гладенькою поверхнею світло-сірих колоній.

У контрольного штаму Н₃₇R_V ріст колоній мікобактерій на середовищі виявлено у розведеннях 10^-1...10^-4. У розведенні 10^-5 ріст мікобактерій виявили у 4-х пробірках, а в розведенні 10^-6 - у 3-х пробірках у вигляді дрібних, гладеньких, блискучих, світло-сірого кольору колоній, що  підіймалися над поверхнею середовища. У другого контрольного штаму “Терновськой” виявили ріст колоній на середовищі у розведеннях суспензії культури 10^-1...10^-6, за винятком розведень у двох пробірках 10^-5 та в одній 10^-6.

Отримані дані свідчать про те, що штам  “М-Україна” можна використовувати як тест для біологічного контролю за живильними середовищами. Він безпечний для працюючого персоналу, а за своїми ростовими властивостями адекватний епізоотичним культурам збудника туберкульозу бичого виду. Це дуже важливо для підвищення ефективності контролю за стандартними і новими поживними середовищами, які використовуються і створюються для культуральної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби.

Розроблено новий “Спосіб визначення селективної чутливості живильних середовищ для виділення збудника туберкульозу”, на який отримано патент  України №28788А від 16.10.2000 р.

Розробка живильного середовища для бактеріологічної діагностики туберкульозу.  Для  підвищення властивостей живильного середовища та зменшення витрат нами розроблено нове живильне середовище, у якого замість Л-аспарагіна ввели нові компоненти – амоній азотнокислий та сірчанокислий цинк при слідуючих компонентах (мас, %): амоній азотнокислий – 0,182, калій фосфорнокислий одно заміщений – 0,075, магній сірчанокислий – 0,037, натрій лимонокислий – 0,018, цинк сірчанокислий – 0,006, гліцерин – 0,625, яєчна маса – 61,174, 2% водний розчин малахітового зеленого – 1,25, вода дистильована – 36,628.

Результати досліджень показали, що на розробленому нами живильному середовищі культури мікобактерій бичого (штам Vallee) та чоловічого (штам Н₃₇R_V) видів виростали на 3 доби швидше, ніж на середовищі Левенштейна-Ієнсена, а з патматеріалу від хворих туберкульозом тварин ріст мікобактерій виявили на 6 днів раніше, ніж у посівах на контрольному середовищі Левенштейна-Ієнсена.

Розроблене середовище більш специфічне та ефективне для збудників туберкульозу бичого та чоловічого видів, у 25 разів дешевше, ніж середовище Левенштейна-Ієнсена, його легше приготувати, і не треба дорогих хімреактивів. На розроблене живильне середовище для виділення культур мікобактерій з НДЦПЕ України одержано патент №10272А від 25.12.96 р. На базі лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН організовано серійне виробництво сухого живильного середовища для забезпечення лабораторій ветеринарної медицини України.

Вивчення бактерицидних властивостей у препаратів для знешкодження збудника туберкульозу у зовнішньому середовищі.  Для вивчення бактерицидної активності до мікобактерій туберкульозу були відібрані 11 препаратів, отриманих з Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту. Результати досліджень показали, що у 8 допоміжних зразках концентрації 0,5...5% та експозиціях 1, 3 та 5 годин не виявили бактерицидну активність до M.fortuitum. Нами були складені з 2-3-х компонентів бактерицидні композиції: препарат №1₂ містить 90% фурфуріла та 10% емульгатора, препарат № 5₂ – 75% сольвента важкого і 25% емульгатора, препарат №6₂ – 70% сольвента важкого, 10% суміш вищих спіртів і 20%  емульгатора.

Отримані дані показують, що при обробці препаратом №1₂ мікобактерій бичого виду у концентраціях 4, 5, 6% та експозиціях 6, 12 та 24 години ріст їх не спостерігався.

Препарат № 5₂ знезаражував збудника туберкульозу бичого виду у концентраціях 4, 5, 6% та експозиціях 3, 6, 12 та 24 години.

Препарат №6₂ інактивував мікобактерії туберкульозу бичого виду у концентрації 4% і експозиції 24 години, а у концентраціях 5 та 6% - протягом 6, 12 і 24 годин.

Отримані позитивні результати бактерицидної дії у препаратів №1₂, 5₂ і 6₂ культуральним методом були підтверджені пробою на морських свинках. Під час післязабійного дослідження морських свинок характерних для туберкульозу уражень не виявили, а бактеріологічним  дослідженням патматеріалу отримано негативний результат.

Таким чином, препарати №1₂, 5₂ і 6₂  володіють вираженими бактерицидними властивостями до збудника туберкульозу бичого виду і є перспективними для використання їх як дезинфектантів.

ВИСНОВКИ

1.         У дисертації теоретично та експериментально обгрунтована необхідність розробки нових, вдосконалення існуючих методів діагностики туберкульозу великої рогатої худоби та методичних підходів одержання атенуйованних штамів з високими протективними властивостями для специфічної профілактики туберкульозу у великої рогатої худоби; визначено, що захворюванню великої рогатої худоби на туберкульоз в господарствах Харківської області властиві хвилеподібні зміни інтенсивності перебігу епізоотичного процесу, а також стаціонарність прояву захворювання. 

2.         Алергічну пробу у благополучних щодо туберкульозу господарствах необхідно розглядати як попередній тест для оцінки ступеня сенсибілізації у стаді, що дає підстави для проведення діагностичного забою з подальшим відбором біоматеріалу для бактеріологічного дослідження.

3.         Впроваджена нами на м'ясокомбінатах система контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу є найбільш надійною. За допомогою цієї системи діагноз - туберкульоз великої рогатої худоби було поставлено у 96,4% випадків на підставі виявлених у тварин характерних для туберкульозу уражень. Результати післязабійних досліджень необхідно використовувати не тільки для планування профілактичних і оздоровчих заходів при туберкульозі, але і для прогнозування епізоотичної ситуації.

4.         Застосування туберкуліну у дозі 5000 МО для контролю за благополуччям щодо туберкульозу у стадах зменшує виділення тварин з неспецифічними реакціями, однак ця доза не виключає появи таких реакцій у великої рогатої худоби, що свідчить про необхідність її удосконалення.

5.         Розроблений метод диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби дозволяє швидше  з'ясувати епізоотичну ситуацію щодо туберкульозу у господарствах, запобігти від немотивованого забою високопродуктивних здорових тварин, зменшити витрати дефіцитного КАМу та втрати і витрати, пов'язані з проведенням діагностичних заходів у господарствах.

6.         При оздоровленні неблагополучних господарств, щодо туберкульозу великої рогатої худоби, необхідно викоритовувати туберкуліновий тест в області підхвісної складки у дорослої великої рогатої худоби, який перевищує внутрішньошкірний тест в області шиї за чутливістю на 10,1%, а за специфічністю – на 7,1%.

7.         Розроблений метод діагностики туберкульозу у телят шляхом введення туберкуліну в області підхвісної складки виявляє на 11,4% - 18,1% більш хворих на туберкульоз тварин і є більш специфічним, ніж туберкуліновий тест в області лопатки.

8.         Комплексний алерген з атипових мікобактерій, введений в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями видів  М.scrofulaceum та М.intracellulare з ад'ювантом, викликає у окремих тварин через 6-9 годин підвищення температури тіла на 1,8-2,5⁰С. При цьому найбільш високу температурну реакцію організму спостерігали у телят, прищеплених  М.intracellulare, що свідчить про більш сильнуій біологічнуій активністьі цього виду.

9.         Туберкулін, введений в епідуральний простір телятам, прищепленим М.scrofulaceum, М.intracellulare та вакциною БЦЖ з ад'ювантом, викликає у них через 3-12 годин підвищення температури тіла на 0,8-2,2⁰С. При цьому на гомологічний алерген виявили більшу кількість тварин з високою температурою тіла, що свідчить про видову специфічність алергії.

10.       Епідуральним тестом у неблагополучному щодо туберкульозу господарстві у 55% тварин, сенсибілізованих до туберкуліну, виявили через 6-12 годин підвищення температури тіла на 1,1-1,8⁰С від початкової. З них у 25% тварин післязабійним дослідженням виявили характерні для туберкульозу ураження у внутрішніх органах.

11.       Розроблений культуральний тест з 0,1% синтайодом можна використовувати не лише при диференціації М.avium від М.intracellulare, але й в комплексі з біопробою для ідентифікації M.triviale. Використання розробленого тесту з 0,1% синтайодом у схемі з ідентифікації культур атипових мікобактерій дозволяє швидше і більш точно визначити видову приналежність культур.

12.       Виявлена первинна лікарська стійкість до протитуберкульозних препаратів: тубазиду, ПАСКу і стрептоміцину - у 18,7-31,2% культур бичого виду та у 65,5-100% пташиного виду і атипових мікобактерій ІІ, ІІІ і ІУ груп за Раніоном.

13.       На удосконаленому живильному середовищі Павловського добре ростуть епізоотичні культури збудника туберкульозу бичого виду, і воно не потребує тривалого часу і додаткових витрат для їх адаптації.

14.       Вперше розроблено спосіб одержання вакцинних атенуйованих штамів з епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду, а отриманий цим методом штам “М-Україна” має вищі імуногенні властивості, ніж вакцина БЦЖ.

15.       Удосконалений метод біологічного контролю за якістю поживних середовищ безпечний для працюючого персоналу і підвищує ефективність культуральної діагностики туберкульозу у тварин.

16.       Розроблене нове живильне середовище для культуральної діагностики туберкульозу більш елективне, у 25 разів дешевше, ніж середовище Левенштейна-Ієнсена та не вимагає дорогих хімреактивів.

17.       Встановлена бактерицидна активність до збудника туберкульозу у препаратів №1₂, 5₂ і 6₂ , які в 2 рази дешевші від існуючих дезинфектантів та їх можна приготувати з місцевої сировини хімічної промисловості.