ЗАЛЕЖНІСТЬ БУДОВИ СЕРЦЯ, АРТЕРІОЛ І ДРІБНИХ АРТЕРІЙ ВІД ТИПУ АВТОНОМНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ СЕРЦЕВОГО РИТМУ СВИНЕЙ

Краткое содержание

Матеріал і методи досліджень. Експериментальну частину роботи виконано в ТзОВ “Добробут” на свинофермі села Кожичі Яворівського району Львівської області. Дослідження проведено на поро­сятах великої білої породи (50 голів), полтавської м’ясної породи (36 голів) та створюваного карпатського м’ясного типу (19 голів). Загальна кількість піддослідних тварин стано­вить 105 голів. Схема дослідження: 1) відбір тварин зразу після народження та формування з них дослідних груп за принципом аналогів; 2) електрокардіографічне дослідження поросят у такі вікові періоди: 5 діб, 15 діб, 1, 2, 3, 4 і 5 місяців та опрацювання отриманих результатів методом варіаційної пульсометрії; 3) визначення типу автономної регуляції серцевого ритму в кож­ної піддослідної тварини; 4) вивчення у ці ж вікові періоди динаміки живої маси поросят та ряду промірів тіла; 5) гістологічне дослідження артеріол і дрібних артерій шкіри вуха; 6) морфометричне дослідження та визначення маси сердець, от­риманих після забою піддослідних тварин; 7) виявлення кореляційних зв’язків між досліджуваними показни­ками.

Під час макроскопічного дослідження серця спочатку визначали його абсолют­ну масу, а потім, відділивши епікардіальний жир – чисту масу сер­ця та масу епікардіального жиру. Після цього вимірювали основні лінійні показники серця: ширину, товщину, окружність та ви­соту серця.

Для подальшого дослідження розтинали порожнини серця та окремо зважували його відділи за методом В. Мюллера (1883) у модифікації Г.І. Ільїна (1956). Далі визначали лінійні показники окремих анатомічних струк­тур шлуночків: товщину стінок, довжину приносних і виносних трактів, довжину, ширину і товщину сосочкових м’язів та довжину і кількість сухожилкових хорд. За допомогою планіметричної лінійки Г.Г. Автанділова (1990) вимірювали площу атріовентри­кулярних клапанів. Останній етап дослідження серця – окреме зважування всіх йо­го частин.

Гістологічне дослідження судин вушної раковини проводили у по­росят двомісячного віку на гістопрепаратах, виготовлених з парафінових блоків, і зафарбованих гематоксиліном і еозином та за Ван Гізоном. Дослідження проводили при 200-, 400- і 1000-кратному збільшенні мікроскопа. При цьому вивчали будову дрібних артерій (75-105 мкм – 1 група і 105-135 мкм – 2 група) та ар­теріол (45-75 мкм). У всіх судин визначали товщину цілої стінки та окремих її оболонок, а також діаметр просвіту судин.

Для електрокардіографічного дослідження використовували одноканальний електрокардіограф К-061 з пластинчастими електродами. Запис електрокардіограм здійснювали у другому і третьому стандартних відведеннях (Рощевский М.П., 1978). Аналіз кардіограм проводили методом варіаційної пульсометрії за Р.М. Баєвським (1984). Проаналізувавши значення 100 інтервалів R – R однієї кардіограми, вираховували ряд показників: частоту серцевих скорочень, моду (Мо), амплі­туду моди (АМо), варіаційний розмах (ΔХ). На основі цього визначали ще два похідні показники: індекс напруги регуляторних систем (ІН) за формулою ІН=АМо /2ΔХМо та індекс автономної рівноваги (ІАР) за формулою ІАР=АМо/ΔХ. Отримані розрахунки дали змогу поділити всіх досліджуваних тварин на три групи: 1) симпатотоніки (СТ) – тварини, у яких переважає тонус симпатичного відділу автономної нервової системи; 2) парасимпатотоніки (ПСТ) – тварини, у яких переважає тонус парасимпатичного відділу; 3) нормотоніки (НТ) – тварини, які характеризуються рівномірно вираженим тонусом обох відділів автономної нервової системи.

Для підтвердження практичної цінності отриманих результатів і можливого використання їх у виробництві досліджували господарсько-корисні показники, що характеризують ріст і розвиток тварин. При цьому визначали живу масу свиней, середньодобові прирости та ряд промірів тіла (пряма довжина тулуба, висота в холці, глибина грудей і обхват грудей за лопатками).

Весь цифровий матеріал досліджень піддавали статистичній обробці       (Лакін Г.Н., 1990) з використанням комп’ютерної техніки. Достовірність різни­ці досліджуваних показників визначали між тваринами-ПСТ і СТ та між тваринами-НТ і СТ. А самі середні значення досліджуваних показників вважали статистично вірогідними при Р<0,05 - *, Р<0,02 - **, Р<0,01 - *** та Р<0,001 - ****.