СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ТА ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ НІМЕЧЧИНІ: ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.  На сучасному етапі суспільного розвитку відбувається істотна трансформація державної правової системи. Однією з причин цього є актуалізація значення в суспільному житті таких моральних цінностей як людська гідність, свобода, соціальна справедливість тощо. Логічним наслідком дії зазначеної тенденції є посилення уваги фахівців конституційного права до питань забезпечення прав і свобод людини і громадянина: не людина для держави, а держава для людини.  

Методологічні засади концепції людських прав і свобод сформульовані в працях класиків світової юриспруденції і соціальної філософії, в тому числі філософії права - Аристотеля, Макіавеллі, Канта, Гегеля та інших. В наші часи ця тематика - один із основних параметрів наукового інтересу фахівців конституційного права, насамперед дослідників соціального аспекту зазначеної проблематики. Її розробкою активно займалися чимало відомих представників української юриспруденції, зокрема В.Д.Бабкін, В.М.Баймуратов, В.В.Головченко, В.І.Євінтов, Н.І. Карпачова, М.І.Козюбра, А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, Г.О.Мурашин, Є.В.Назаренко, А.Ю.Олійник, В.Ф.Погорілко, Ж.М. Пустовіт, П.М.Рабінович, О.Ф.Скакун, О.В.Скрипнюк, Ю.М.Тодика, О.Ю.Тодика, Ю.С.Шемшученко, Н.Г.Шукліна, М.І.Хавронюк, О.Ф.Фрицький та інші.

Проблему прав та свобод людини осмислювали також такі провідні російські вчені-правознавці як С.С.Алексєєв, М.В. Баглай, М.Л.Ентін, А.Е.Жалінський, О.А.Лукашова, В.І.Манукян, О.О.Мачульська, А.А.Тихонов, М.Н.Марченко, В.Є.Чіркін, Е.Б.Френкель тощо. Міжнародна наукова спільнота теж велику увагу приділяє дослідженню прав та свобод людини та розвитку соціальної правової держави. Зокрема цими питаннями займалися К.Хессе, А.Баумгартен, А.Брюль, П.Бултман, Х.Вайс, М.Морлок, М.Новак, Р. Александ Лотц, Я.Симонидес, Л.Штейн, Х.Ханнум, Ф.Хатлер та інші. Узагальнені розробки концептуальних питань теорії соціальних прав і свобод утворюють загальнометодологічну і джерелознавчу основу даного дисертаційного дослідження.

Разом з тим, слід зауважити, що ціла низка методологічних питань соціальних прав і свобод все ще лишаються не розв’язаними. Серед них – з’ясування системного характеру соціальних прав і свобод, здійснення класифікації їх різновидів, визначення дієвих механізмів забезпечення та реалізації цих прав, здійснення порівняльного аналізу соціальних прав громадян України та Німеччини, осмислення проблеми створення реальних передумов для реалізації соціальних прав та свобод в умовах сучасних трансформаційних суспільних реалій. З’ясування цих проблем та їх теоретичне розв’язання визначає мету дисертаційного дослідження.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється конституційною установкою держави на розвиток України як соціальної, демократичної, правової держави. Ця актуальність також посилюється стратегічною метою України на інтеграцію до європейської спільноти соціально орієнтованих держав. Розвиток соціальної сфери українського суспільства, врахування стандартів життя громадян Європейського Союзу є безсумнівною імперативною умовою входження України до ЕС.

Однією з найбільш розвинених в соціальному відношенні держав Західної Європи є Федеративна Республіка Німеччина. В соціальному просторі та правовому полі ФРН народжуються цінні ініціативи щодо загальноцивілізаційного розвитку прав громадян. Саме Німеччина однією з перших держав світу проголосила себе соціальною; вона є визнаним лідером у справі законодавчого забезпечення соціальних прав і свобод людини і громадянина та створенні дієвих механізмів їх реалізації та захисту. Тому наукове узагальнення системи нормативно-правових актів соціального спрямування ФРН та можливість запозичення окремих положень в правову систему України має велике теоретичне і практичне значення.

Як справедливо зазначає академік Шемшученко Ю.С., «…розбудова дійсно правової, демократичної соціальної європейської держави неможлива без врахування досвіду розвинених демократій та адаптації його на вітчизняному ґрунті». Гармонізація законодавства України і європейського співтовариства є запорукою успішного розв’язання проблеми реалізації соціальних прав і свобод громадян України.

Одним з ефективних засобів вивчення та узагальнення досвіду соціально-правового поступу в зазначеному аспекті є порівняльний (компаративістський) метод. Він дозволяє оцінити наявний стан соціального розвитку України на фоні досягнень розвинених зарубіжних країн у забезпеченні соціальних потреб громадян, визначити в цьому контексті конкретні законодавчі напрацювання, з’ясувати наявність дієвих механізмів для реалізації соціальних прав та свобод людини і громадянина на практиці. Значення порівняльного методу також полягає і в тому, що він дозволяє з’ясувати спільні проблеми, які виникають в країнах-лідерах в процесі соціального та правового реформування.

Зазначені міркування визначили загальну концепцію дисертаційної праці «Соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині: порівняльне дослідження» та конкретні науково-дослідницькі завдання.

Зв'язок роботи з науковими темами, планами, програмами.

Тема дисертаційного дослідження обрана автором з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатньої наукової дослідженості. Дисертаційне дослідження – складова комплексної тематики наукових досліджень кафедри нотаріату та державного будівництва Київського університету туризму, економіки і права, розділ: «Становлення і розвиток нормативно-правового забезпечення в сфері нотаріату, митної справи і туризму в Україні: проблеми і перспективи». Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми „Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний №0103U008723) та програми „Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” (державний реєстраційний номер №0104U000745).