РОЗРОБКА ЗАСОБІВ РАННЬОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НЕОНАТАЛЬНИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТВАРИН

Краткое содержание

Робота виконана у період з 2002 по 2005 рр. в лабораторії вивчення хвороб молодняку, лабораторії біохімії ННЦ «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» УААН і ВСАТ АК «Слобожанський» Чугуївського району Харківської області. При цьому застосовували методи епізоотологічного аналізу, бактеріологічних, серологічних, біохімічних, імунологічних та статистичних досліджень.

Динаміку розповсюдження бактеріальних і вірусних захворювань тварин у ВСАТ АК «Слобожанський» визначали за результатами аналізу й узагальнення звітних матеріалів за формою № 1-Вет, одержаних в Управлінні ветмедицини Харківської області та шляхом аналізу епізоотичної ситуації безпосередньо в господарстві.

Виділення та ідентифікацію культур бактерій здійснювали згідно з методичними вказівками «Настанова з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин» (Харків, 2002 р.) і «Колибактериозы молодняка с/х животных и птицы» (Киев, 1995 р.). Культивування, зберігання виробничих і польових штамів ешерихій і сальмонел проводили з використанням таких живильних середовищ: бульйон Хоттінгера, середовище МПА, МПБ, Ендо.

Визначення секреторних імуноглобулінів після центрифугування та облігатну мікрофлору в фекаліях визначали за методикою Чекишева, Фельдмана (1980).

Нешкідливість препаратів визначали у дослідах на безпорідних білих мишах масою 18-20 г загальноприйнятими у ветеринарії методами.

Всього у дослідах було використано 180 мишей, 936 новонароджених поросят, 775 поросят 5‑добового віку, 60 поросят 10-добового віку та 20 новонароджених телят.

Сироватку реконвалісцентів одержували імунізацією тварин–донорів крові антигенами E. coli №№ 19, 20, 24, 25, 35, які вводили внутрішньом’язево чотири рази з інтервалом 5–7 діб в дозах 1-а і 2-а імунізація – 5 см³, 3-я і 4-а – 10 см³.

Аміксин для перорального введення тваринам готували таким чином: 250 мг Аміксину розчиняли у 50 см³ дистильованої води (Н₂О), при застосуванні внутрішньом’язево 250 мг препарату розчиняли у 125 см³ дистильованої води (Н₂О). Стерилізацію розчину проводили шляхом фільтрації крізь стерилізуючу мембрану.

Рівень специфічних антитіл до ешерихіозних, сальмонельозних антигенів визначали у реакції аглютинації. Серологічну типізацію виділених культур проводили за допомогою наборів сальмонельозних і ешерихіозних О‑комплексних аглютинуючих сироваток (ТУ 46.21-1543-85). При ідентифікації сальмонел і ешерихій, виділених від загиблих і хворих тварин, керувались тестами мінімального диференційного ряду ВООЗ, у тому числі: рухливість, здатність утворювати сірководень і індол, ферментувати лактозу, манніт і сорбіт, результати реакції з метіловим червоним, Фогес-Проскауера, здатності утилізувати цитрат і ацетат, розщеплювати сечовину, розріджувати желатину.

Визначення концентрації загального білку в сироватці крові проводили рефрактометричним методом [Miller G.L., 1959]. Активність лізоциму (КФ 3.2.1.17) визначали турбідиметричним методом за Перрі в модифікації Гранта Х.Я. і співавт. [1978]. Вміст білків-серомукоїдів (Sm) у сироватках крові встановлювали спектрофотометрично за методом Веймера та Мошина [1988].

Вміст альбумінів у плазмі крові досліджували спектрофотометрично за методом Doumas B. [1972]. Лейкограму визначали диференційним підрахунком формених елементів крові у мазках, пофарбованих за Романовським-Гімза. Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) визначали за методом Кальф-Каліфа шляхом підрахунку формених елементів у фарбованих мазках периферійної крові за відповідною формулою [Хомяков Ю.Н., 1998].

Фагоцитарну активність (ФА) нейтрофілів визначали підрахунком числа активних лейкоцитів із 100 підрахованих (у %) [Храбустовский И.Ф., 1974]. Рівень нормальних антитіл (гетероаглютининів) визначали за допомогою реакції Пауля-Буннеля з 0,5 % суспензією еритроцитів вівці [2002]. Рівень інтерферону в сироватці крові визначали по затримці ЦПД віруса хвороби везикулярного стоматиту.

Статистичну обробку одержаних даних проводили за допомогою комп’ютерної програми EXСEL.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення епізоотичної ситуації у ВСАТ АК «Слобожанський» щодо неонатальних інфекційних захворювань поросят. Ретроспективний аналіз та узагальнення статистичних даних ветеринарної звітності щодо епізоотологічної ситуації у ВСАТ АК «Слобожанський» свідчать про те, що за період 2000-2005 рр. у свиней реєстрували сальмонельоз і колібактеріоз з виділенням збудників Sal. cholerae-suis і Sal. кunzendorf, в-гемолітичні штами E.coli О18, О141, О101, О142, О8, Ps. аeruginosa. А також за даними серологічного моніторингу – антитіла до парвовірусної інфекції, трансмісивного гастроентериту та хвороби Ауєскі.

На кінець 2003 р. – початок 2004 р. зареєстровано підвищення рівня захворюваності поросят до 60–80 %. В лютому–травні за добу гинуло від 60 до 300 голів поросят. У загиблих поросят при ураженні шлунково-кишкового тракту реєстрували характерні клінічні ознаки: підвищення температури тіла, пригнічення, відмову від корму, діарею. Фекалії були сіро-білого кольору, розрідженої консистенції. Відмічали м’язове тремтіння, хиткість рухів, шкіра набувала синюшного кольору. При ураженні респіраторного тракту реєстрували часте дихання, риніти, кашель. При патологоанатомічному розтині загиблих тварин реєстрували різноманітні ураження шлунково‑кишкового і респіраторного трактів, проте необхідно зазначити, що ураження переважно шлунково-кишкового тракту реєстрували у поросят до 30-35 денного віку, а респіраторного – у тварин старших вікових груп (40-60 діб).

За період з 2004-2005 рр. нами були проведені дослідження патологічного матеріалу від поросят, які належали ВСАТ АК „Слобожанський” Чугуївського району Харківської області. Бактеріологічному дослідженню піддавали патологічний матеріал (вміст серця, легені, печінку, брижові лімфатичні вузли, нирки, кістковий мозок) поросят віком від 4 до 26 діб.

В результаті бактеріологічних досліджень матеріалу від 54 поросят віком до 26 діб було виділено: в-гемолітичні Esherichia coli О139, О147, О149, О157, Salmonella cholerae-suis, Salmonella cholerae-suis var. kunzendorf, Salmonella. spp. (що не типувалися), Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Pseudomona aeruginosa і Clostridium perfringens.