Поліщук, Костянтин Олександрович. Феномен споживання у бутті сучасної людини в інформаційну добу

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження феномена споживання як світоглядної домінанти культурної самосвідомості особистості в інформаційну добу; визначено об’єкт і предмет, мету та завдання дослідження; описано ступінь розробленості заявленої теми в зарубіжній і вітчизняній
9
літературі; викладено методологічні засади роботи, її новизну, теоретичну та практичну цінність.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади та джерельна база дослідження» – представлені різні підходи дослідження споживання – від біологічно-психологічних описів до рецепцій розвинених культурологічних і філософських систем, у яких було осмислено цей феномен.
У підрозділі 1.1. – «Історіографія формування теорій споживацтва у філософській думці ХХ ст.» здійснено теоретичний аналіз проблеми, визначено низку підходів та оформлено категорійний інструментарій дослідження. Розглянуто ідеї Г. Зіммеля, А. Сміта, Т. Уеблена, Г. Форда, що ілюструють модерну установку на споживання в аспекті виробництва та примноження. Переосмислено дослідження «суспільства споживання» в класичних роботах Ж. Бодрійяра та Е. Фромма. Акцентовано увагу на критичному аналізі З. Баумана, що звертається до двох світоглядних домінант феномена споживання: людини-фланера та людини-номада.
Проаналізовано передумови формування суспільства споживання та його національні інтерпретації у вітчизняному науковому просторі.
У контексті репрезентації світового дискурсу про феномен споживання було досліджено філософські праці, у яких сформульовано усталені тепер міждисциплінарні підходи до розуміння проблеми в межах наук, передусім гуманітарних (від досліджень мови до мистецтвознавства). До них належать роботи Д. Джеймісона, Д. Дьюі, Ж. Фурастьє, С. Лодзьяк, С. Майлса, Д. Мак Кракена, Ж.-П. Сартра, М. Фуко та інших. З-поміж мислителів ХХ–ХХІ ст. виявилося чимало тих, хто не лише влучно визначив прояви феномену споживання, а й здійснив спробу пояснити транзитарність процесів культури під впливом потужного зростання кількості та якості інформаційного потоку. Це передусім М. Маклюен, М. Кастельс, Х. Ортега-і-Гассет, Е. Тоффлер та сучасні дослідники проблем, пов’язаних зі споживанням в інформаційному просторі, проблем пам’яті та запам’ятовування інформації – В. Нуркова, Б. Гройс.
Сформовано поняттєво-категоріальний інструментарій дослідження. Розглянуто всі можливі інтерпретації інформаційного суспільства (постіндустріальне, цифрове, технотронне); також запропоноване поняття інформації, як ентелехії в Арістотелівському розумінні рушійної причини.
У підрозділі 1.2. – «Феноменологічні та психосоціальні засади дослідження дискурсу споживання» виділено основні аспекти застосування феноменологічної та психоаналітичної методології у вивченні феномена споживання, визначено його вплив на формування культурної самосвідомості людини.
Використано класичні роботи Е. Гусерля, М. Мерло-Понті, М. Хайдеггера, де культура постає як смисло-творчий елемент.
Залучено базові категорії психоаналітичної теорії в розумінні Ж. Лакана, що полягають у моделі «уявне-символічне-реальне», для постулювання сучасної людини не як цілісного «індивіда», а як «девіда», особистості
10
фрагментованої. Це дає змогу зрозуміти інформацію як самостійну безтілесну форму «іншого».
Використано концепт інтерсуб’єктивності з метою демонстрації активної позиції інформації як самостійного явища, що впливає на свідомість людини. У свою чергу, свідомість людини конституює себе в оточенні феноменів для того, щоб віднайти свою позицію в просторі. Сучасні технічні реалії створюють умови для деперсоналізації інформації. А відпущена в простори всесвітньої Мережі інформація дає підстави для переосмислення смерті Автора.
Думки Б. Гройса про відмирання аналогової пам’яті пов’язано з «Питанням про техніку» М. Хайдеггера, що дає змогу стверджувати: свідомість інформаційного суб’єкта (людини) прагне закінчити справу з певним феноменом, щоб перейти до іншого, забувши про попередній. Так, інформація швидко забувається, якщо її не записати, наприклад, на цифровий носій. «Синдром забування попереднього споживацького досвіду» витлумачено як процес перманентного заміщення новими враженнями пам’яті про попередні екзистенційні ситуації, що виникли в процесі інформаційного та звичайного споживання. Е. Гуссерль, як зазначає В. Бабушкін, стверджує, що сприйняття майбутнього можливе лише за наявності спогадів; самої лише сучасності для цього недостатньо. Усе нове завжди перебуває в горизонті вже відомого, минуле постійно поповнюється віджилим справжнім, «тепер» йде у ретенцію, у минуле, а пізніше – у несвідоме, яке утворює той резервуар, з якого за допомогою активного пригадування витягується матеріал, необхідний для людської діяльності. Сучасне споживання товарів, емоцій та інформації про них має характер ретенційно-протенційних виразів, однак переважає бажання зупинитися в нескінченному «тепер». Досвід, отриманий від покупки бажаної речі чи від переживання певних емоцій, вкрай важливо увіковічнити у фото чи відео, щоб скоріше перейти до споживання наступної порції емоцій, випорожнивши аналогову людську пам’ять. Актуалізовано використання феноменологічної редукції для виокремлення людини, яка стверджує себе через певну симулятивну стратегію. Наприклад, через акаунт у соціальній мережі, який в реальності можуть репрезентувати цілі групи людей, а не представлений на аватарі індивід.
Другий розділ – «Споживання техніки і технологій в інформаційну добу» присвячено дескрипціям підходів до вивчення й аналізу інформаційного суспільства. Розділ є описовим, у ньому представлено теоретичну базу поняття інформаційного споживання. Також у другому розділі конкретизований дискурс про транзитарні перетворення буття людини, спричинені розвитком технологій, та його наслідки у вигляді симуляцій і кризи онтології.
Для глибокого осягнення сутності інформаційних технологій розглянуто класичні праці з філософії техніки (Ф. Бона, Ж. Еллюля, П. Енгельмейера, С. Жильбера, Е. Каппа, Л. Мамфорда, Х. Ортега-і-Гассета, М. Хайдеггера, К. Ясперса); досліджено підходи до розмежування понять «техніка» і «технології», що вкрай важливо для чіткого та вичерпного розуміння теми дослідження й уникнення багатозначності.
11
У підрозділі 2.1. – «Теорії інформаційного суспільства та їх зв'язок з технологіями» розглянуто фундаментальні засади споживання інформації та розвиток різних інформаційних технологій, їх взаємодію з людством і наслідки цих взаємодій. Для розкриття теорій інформаційного суспільства проведено аналіз робіт Н. Бердяєва, Ж. Бодрійяра, Д. Белла, З. Баумана, І. Іноземцева, М. Кастельса, Ж.-Ф. Ліотара, Г. Маркузе, М. Маклюєна, Х. Ортега-і-Гассета, К. Поппера, Д. Тапскотта, Е. Тоффлера, А. Тюрінга, Ф. Фукуями, що складають основу дослідження і є базовими джерелами. Окрему увагу приділено дослідженням мислителів Д. Белла і Е. Тоффлера.
Розглянуто теорію індустріального суспільства Д. Белла, зокрема проаналізовано тлумачення мислителем трьох періодів розвитку суспільства: доіндустріального, індустріального та постіндустріального. Згідно з Д. Беллом, постіндустріальне суспільство стало можливим завдяки успіхам науки, однак найважливішою економічною ознакою й основою нового суспільства є виробництво послуг.
Е. Тоффлер пропонує схему глобального розвитку, подібну до запропонованої Д. Беллом. Мислитель виокремлює в історії цивілізації три хвилі: 1) аграрну (до ХVIII ст.); 2) індустріальну (до 50-х рр. ХХ ст.); 3) постіндустріальну (від 50-х рр. ХХ ст.). До третьої хвилі Е. Тоффлер ставиться доволі позитивно й очікує від неї нових зрушень і більшої демократизації суспільства. У такому технічно-індустріальному відтінку розвитку суспільства дослідник вбачає численні переваги як для особистості зокрема, так і для держави загалом. Значну цінність для пропонованого дослідження має введений Е. Тоффлером термін «когнітаріат», що означає інтелектуального працівника, який виступає на противагу пролетаріатові.
Проведене своєрідне порівняння: за аналогією до платонівського світу ідей (ейдосів) і світу речей можна припустити, що ідеї більш розвиненої спільноти втілюються спільнотою, що стоїть на щаблі нижче. Наприклад, компанія Apple, випускаючи власні продукти, друкує на звороті не звичне «Made in China» («Зроблено в Китаї»), а «Designed by Apple in Califo
ia Assembled in China» («Спроектовано в Каліфорнії, зібрано в Китаї»). Це означає, що інформаційна країна винесла за свої кордони виробництво так само, як столиці переносять стратегічно-виробничі об’єкти в провінції.
У підрозділі 2.2. – «Дискурс пост-споживання: симуляція та криза онтології» проаналізовано проблему вільного використання фундаментальних філософських категорій, що веде до синонімічного вживання базових термінів (наприклад, «суще», «буття», «метафізика») та розуміння їх у «некласичному» значенні, у результаті чого виникають суперечності. Порушено питання повернення до високих ідеалів модерну задля уникнення симуляції істинного знання в інформаційному просторі.
Новітні технології моделюють альтернативну реальність – інший світ, де не діють фізичні й метафізичні закони нашого світу. Такий стан речей свідчить про існування паралельної реальності, з якою людина неминуче перетинається. Це підриває усталені основи людського буття.
12
Ще одним значущим аспектом онтологічної кризи пост-споживання є «маленький світ». Людський світ, який можна облетіти літаком менше, ніж за 60 годин безперервного польоту, є дуже тісним і свідчить про «кінець географії». Людина більше не марить неперевіреними фактами, а за рахунок порівняно невеликої кількості ресурсів має змогу самостійно переконатися в тому, що прямуючи на захід, вона потрапить на схід.
У третьому розділі – «Особливості проявів та світоглядні принципи людини інформаційної доби: феномен пост-споживання» розкрито значення елементів, що впливають на становлення культурної самосвідомості людини в інформаційну добу. Осмислення феноменів і цінностей автономності людини прив’язано до концептуальних побудов Б. Хюбнера, що поряд із критикою апріоризму в етиці та естетиці дає змогу розширити розуміння кризи культурної самосвідомості людини в інформаційну добу.
У підрозділі 3.1. – «Пост-споживацькі цінності людини інформаційної доби» розкрито поняття «автономна людина» в контексті світоглядного цілепокладання та визначення найбільш доцільних способів організації вільного часу. Продемонстровано, яким чином ці способи детермінують структуру, практики та інтенції людини в інформаційну добу.
Досліджено трансформацію класичних цінностей, зокрема наведених Ш. Шварцом, та встановлено, що віртуалізація простору конституювання людини й значна кількість доступних симулятивних засобів призводять до формування пост-споживацьких цінностей. При цьому зберігається їх зв’язок з їхніми класичними прототипами, що показано на прикладах пар цінностей: мудрість – навігація, авторитет – рейтинговість, креативність – контекстність (алюзійність), безпека – опосередкованість.
Сьогодні мудрість представлена не просто у вигляді шарів накопиченої інформації, яка міститься в пам’яті людини. Мудрість постає комплексною характеристикою, що дає змогу швидко знаходити серед великих масивів інформаційного простору актуальну, достовірну та доречну інформацію. Попри усталене визначення терміну «навігація» та його традиційне словникове чи енциклопедичне тлумачення, у дисертаційному дослідженні його значення було дещо видозмінено. Навігацію ми визначаємо як систему керування здатністю пізнання. У такому контексті в дисертації навігація порівнюється з мудрістю.
Сучасний світ виражається у фройдистсько-діалектичних інтенціях і визнає перевагу здебільшого кількісних характеристик перед якісними. Про це свідчать паперові та Інтернет-видання, які намагаються порахувати кількість і якість освіти, аграрно-промислового комплексу, військово-індустріальної промисловості, кількість добробуту в різних кранах і статки заможних громадян світу. Після кропіткого підрахунку виводиться рейтинг тієї чи іншої сфери, і таким чином спільнота фахівців отримує список «найкращих», що дає змогу «хизуватися» позицією флагмана у своїй сфері. Проте рейтинг створюється не лише компетентними науковцями, за рахунок розвитку технологій рейтинг можна побачити будь-де. За таких умов людина інформаційної доби повністю набуває схильності довіряти «першим у списках».
13
Безпека для будь-якої людини є безперечною цінністю. Вона виступає антропологічним чинником зберігання роду та створення умов для його продовження. Питання безпеки споживання інформаційних продуктів передусім передбачає уявлення про людину, яка не боїться спостереження за процесом споживання та продукування інформації. З розвитком технологій та кристалізації досвіду після двох світових війн людство пережило ідеологічний тиск, що змінився тиском рекламним. Отримавши нарешті змогу усамітнитися перед екраном персонального пристрою і водночас перманентно бути на зв’язку («он-лайн»), людина відчула себе захищеною від ворожих поглядів. Відчуття безпеки в усамітненні виступає на противагу «тривозі», про яку говорить Ж.-П. Сартр.
У підрозділі 3.2. – «Віртуальна «кліпова свідомість» та її феномени як виклики для людини в інформаційну добу» досліджуються особливі феномени інформаційної доби, зокрема «феномен скролінгу», «кліпове мислення» (Е. Тоффлер), «банерна сліпота»(Ж.П. Бенвей), «синдром збереженого життя» або «F 6» (Є. Більченко).
Розкрито значення феномена скролінгу, який полягає в процесі прокручування зображень великих масивів інформації з метою пошуку потрібних змістів. Він є проявом прагнення індивіда до більшої лаконічності та зручності в організації пошуку даних.
Установлено, що «банерна сліпота» є захисним механізмом свідомості, який допомагає під час пошуку інформації знехтувати непотрібними або надлишковими блоками даних, які спалахують в агресивній формі. Феномен виражає природну здатність розуму суб’єкта виділяти основне та пропускати другорядне.
Досліджено та уточнено поняття Е. Тоффлера «кліпове мислення», що означає особливий тип сприйняття та розуміння, зорієнтований на лаконічні, інтенсивні та мозаїчні фрагменти, вихоплені з інформаційного потоку, який сформувався в інформаційну добу.
Узято за основне визначення «синдрому збереженого життя» Є. Більченко, або «синдрому F 6», який характеризується перенесенням віртуальної симулятивної практики збереження (архівування) процесу (гри, роботи, написання тексту) в реальну життєдіяльність суб'єкта.
У підрозділі 3.3. – «Симулятивні стратегії конституювання особистості та криза самосвідомості в інформаційну добу» розглянуто естетичну й етичну стратегії конституювання людини, запропоновані Б. Хюбнером. Описано також симулятивні стратегії конституювання, які базуються на зміні процесуальності здійснення шляхом перенесення смислоформуючих етосів у віртуальну площину, просування віртуального образу, створеного у соціальній мережі, незалежно від реального життя автора.
У результаті звільнення та емансипації від теократичних, антропологічних і фізіологічних гетерономій людина переносить здійснення своїх життєвих цілей (етичних / естетичних) у сферу віртуальної реальності, визнаючи за нею достатню онтологічну значущість.