Попова Ольга Анатоліївна. Принципи формування лофта в умовах реструктуризації не функціонуючих промислових об\'єктів

Краткое содержание

У вступі викладено загальну характеристику роботи, наведено обґрунтування актуальності розглянутої проблеми. Викладено мету, задачі дослідження, характеристику об'єкта та предмету дослідження, наукову новизну і практичну цінність результатів роботи, відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження, особистий внесок автора в отриманні результатів, характеристику публікацій автора за темою дисертації, структуру і обсяг дисертації.
У першому розділі «Передумови реструктуризації не функціонуючих промислових об'єктів і фактори, які впливають на формування лофта» узагальнено матеріали щодо становлення і розвитку промислових підприємств та сучасні тенденції реструктуризації промислових об’єктів, що не функціонують. Проведено аналіз існуючої термінології, уточнено блок понять і термінів, необхідних для визначення сутності досліджуваних питань. В результаті етимологічного аналізу розроблено та запропоновано наступне визначення поняття лофт.
Лофт – це переобладнаний під житлову функцію промисловий об’єкт із збереженням елементів промислового дизайну або створенням нових об'єктів з використанням індустріальної стилістики, поєднанням житлової функції з професійною чи суспільною діяльністю.
В ході дослідження виявлено, що зміна соціально-економічних умов в нашій державі та у світі в цілому, а також розвиток науково-технічного прогресу і впровадження нових виробничих технологій призвели до зміни ролі і сприйняття промислових об'єктів в сучасних містах.
У результаті ретроспективного аналізу об'єктів даного типу встановлено, що більшість промислових об'єктів в процесі розвитку цивілізації втратили свої основні функції, тому виникла необхідність їх реструктуризації з включенням житлової функції. Визначено чотири етапи розвитку промислових об'єктів: І етап − етап зародження (XVI−XVII ст.) − поява перших виробничих будівель в структурі міста (поєднання виробничої та житлової функції в однієї будівлі); ІІ етап − етап становлення (XVIII−XIX ст.) − створення великих промислових будівель (промислові будівлі як окремі архітектурні об'єкти); ІІІ етап − етап максимального розвитку (XX ст.) − формування промислових територій і районів (промислові території як структуротворні елементи міського середовища); IV етап − етап реструктуризації (кін. XX − поч. XXI ст.) − реструктуризація, модернізація та реновація промислових територій у зв'язку зі зміною соціально-економічних умов (привнесення на промислові території нових функцій).
В ХХІ ст. почалося активне впровадження в життя пропозицій щодо реструктуризації занедбаних міських промислових територій, їх перетворення в об'єкти, найбільш затребувані сучасним суспільством. Встановлено, що за історико-культурною цінністю промислові об'єкти поділяються на три групи (згідно з критеріями Ю.Г. Тютюнника): історично цінні будівлі заводів з високим рівнем архітектурно-художніх якостей, які найчастіше розміщені в історичному центрі міста; об'єкти з прийнятним рівнем архітектурно-естетичних якостей, що розташовані в центральних планувальних районах; забудова з низьким рівнем архітектурно-художніх якостей, що утворена у відносно сучасних районах 50-70-х років ХХ століття та переважно розміщена на периферії. У цьому зв'язку важливим є збереження промислової архітектури, яка взаємодіє з історичною забудовою, бо вона стає символом художньої цінності міста як соціальної системи, що відображає процес розвитку суспільства.
Слід зазначити, що характеристики промислових об’єктів зумовлюють специфіку формування лофта. Всі промислові підприємства поділяються на п'ять класів за характером технологічного процесу та кількістю шкідливих речовин, що виділяються (згідно з СанПиН 2.2.1.2.1.1.567-96), із зазначенням розмірів, потрібних для ізоляції підприємства від житлових територій – санітарно-захисних озеленених зон шириною від 50 до 1000 м, а для деяких категорій виробництва – більше 1000 м, згідно з санітарно-епідеміологічними нормами. До основних характеристик промислових об'єктів слід віднести: розміщення в структурі міста, тип планувальної організації призначення, тип забудови території, об'ємно-просторові ознаки, конструктивні параметри. При цьому, найменше значення має вихідне призначення промислового об'єкта. Важливими є розмір промислової території та розміщення на ній будівель, поверховість будівель, кількість прольотів і т.п. Саме ці базові характеристики промислового об'єкта сприяють розміщенню в ньому того чи іншого функціонального типу (підтипу) лофта.
Виявлені основні проблеми реструктуризації колишніх промислових об’єктів, та формування лофта: функціональні – втрата основної функції та низька конкурентоспроможність в порівнянні з іноземними виробниками; естетичні – низький рівень архітектурно-художньої виразності, моральне і фізичне старіння; збереження цінних архітектурних об'єктів і культурної спадщини; екологічні – низький рівень використання природного потенціалу, негативний вплив та забруднення навколишнього середовища; містобудівні – трансформація промислових об'єктів в структурі міста, транспортна та пішохідна організація; економічні – фінансування реструктуризації (приватне володіння, державне домоволодіння, кондомініум (співволодіння)); ментально-психологічна – неоднозначне сприйняття населенням життя в колишніх промислових будівлях.
Розглянуто методику дослідження і проаналізовано фактори, які впливають на формування лофта. Специфіку даного дослідження, багатобічність обумовлює методологія системного підходу та його деякі похідні, такі як: метод порівняльно-факторного аналізу, що дозволяє виявити умови і чинники, які впливають на реструктуризацію промислових об'єктів і формування лофта як житла, та окремих структурно-територіальних елементів промислових територій для уточнення критеріїв еколого-естетичного удосконалення промислових; метод системно-структурного аналізу типологічних та архітектурно-планувальних характеристик лофта.
До загальнотеоретичних методів належать: метод аналізу літературних джерел, нормативної документації та результатів науково-дослідницьких робіт; метод порівняльного аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду реструктуризації промислових об’єктів; метод історико-генетичного аналізу для виявлення закономірностей еволюційного розвитку промислових об'єктів і лофта, для виявлення тенденцій формування, розвитку і вдосконалення; методи дедукції та індукції для узагальнення та систематизації даних в цілому і в деталях.
Методологія системного підходу дала змогу з’ясувати сутність наукового дослідження, необхідну для визначення як зовнішніх так і внутрішніх чинників.
Враховуючи особливості формування лофта, його необхідно створювати з урахуванням основних і додаткових факторів, які обумовлюють реструктуризацію промислових територій, що не функціонують. Встановлено, що до основних факторів, які зумовлюють реструктуризацію цих територій і формування лофта, слід віднести: економіко-містобудівний, соціальний; екологічний, до додаткових факторів: естетичний, демографічний та національно-побутовий.
Економіко-містобудівний фактор необхідно розглядати в двох аспектах: реструктуризації підлягають підприємства, що не функціонують, які вносять дисонанс в структуру міста; занедбані виробничі об'єкти, а також промислові території, що перешкоджають повноцінному подальшому розвитку міської інфраструктури. Екологічний фактор також слід розглядати в двох аспектах: зменшення негативного впливу на навколишнє середовище за рахунок еколого-естетичного удосконалення; лофт-квартали, як можливість збільшення природно-ландшафтної складової міста. З урахуванням соціального фактора необхідно створювати економічне житло на основі промислових об’єктів.
Додаткові фактори пов’язані з людиною як з користувачем лофта. З урахуванням естетичного фактора формується комфортне художньо-естетичне середовище, яке передбачає в процесі перетворення промислового об'єкта в лофт поліпшення зовнішнього вигляду самих будівель та комплексну реабілітацію всієї навколишньої території з відповідним підвищенням її архітектурно-художніх якостей та рівня дизайну міського середовища. Демографічний фактор зумовлює необхідність враховувати щільність населення (кількість мешканців для певної території); професійну спрямованість (суміщення житла зі студіями, майстернями, виставковими залами); вікові та соціальні категорії населення. З урахуванням національно-побутового фактора необхідно використовувати колишні промислові будівлі під житлову функцію з виявленням національної колористики.
Для України це нововведення, яке буде швидше освоєно у найбільших містах, де світогляд громадськості є більш прогресивним. Через те, що лофт передбачає цілісний простір, виникає проблема з точки зору побуту. Враховуючи ментально-національні особливості та звички українців проживання родиною в такому просторі не завжди є можливим. При урахуванні цього фактора треба створювати лофт двох видів: перший – цілісний лофт з відокремленням зони кухні та ванної кімнати; другий – лофт з класичним діленням на кімнати.
Всі ці фактори впливають на формування лофта з урахуванням основних характеристик промислових об'єктів та зумовлюють типологічні характеристики лофта.
У другому розділі «Закономірності формування і розвитку об'єктів у стилі лофт» був проведений історико-генетичний аналіз розвитку та тенденцій розповсюдження лофт-культури у світі. Лофт зародився в Америці на початку ХХ століття в центральних районах Нью-Йорка і в східному Квінсі. Батьківщиною лофт прийнято вважати нью-йоркський район Сохо. У 60-і роки мода на лофти перейшла з США за океан і почала поширюватися у Великобританії, Німеччині, Нідерландах та інших країнах, де починали складатися дуже сприятливі умови для появи і розвитку даної концепції житла. У другій половині ХХ століття лофт-культура розповсюдилась по всьому світі.
В результаті реструктуризації колишніх промислових будівель та їх територій в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя було виділено кілька базових основоположних напрямків реструктуризації: творчі кластери – центри сучасного мистецтва, для проведення вистав, спектаклів і фестивалів; даунтауни – перепрофільовані старі виробництва в нові ділові райони; бізнес-парки – багатофункціональні адміністративно-виробничі комплекси, завдання яких полягає в створенні для торгових і виробничих підприємств максимально зручних умов; моли – торговельні центри, в яких крім магазинів є все необхідне для ділових зустрічей, відпочинку, розваг; поліфункціональні об'єкти – перепрофільовані старі виробництва в багатофункціональні розважальні комплекси; житлові комплекси – лофти.
Виходячи з отриманих результатів у роботі з’ясовано, що найкращим способом реструктуризації промислових об'єктів, що не функціонують, та їх територій є реорганізація їх в лофт.
У роботі виділені основні тенденції формування сучасного лофта і визначена класифікація лофта на категорії за показниками комфортності. Перша категорія – житло, яке розташовується в центральній частині міста і належить до елітного (площа від 70 м2). Головними рисами такого лофта є розташування в історичному центрі та на прикордонних територіях міських центрів. Лофт-апартаменти є золотою серединою між квартирою і офісом, і дозволяють поєднувати роботу з особистим життям. Друга категорія – це житло в центральному планувальному районі чи периферії міста, яке належить найчастіше до соціального житла (площа до 65 м2). Лофт цієї категорії мають меншу площу, а в плануванні можуть з'являтися ділення на кімнати, але при цьому зберігаються промислові елементи.
Встановлені два підходи до формування лофта:
- мінімалістичний підхід, в якому підкреслюються ключові особливості промислового приміщення, кухня виступає в ролі координатора або вузлової точки, а інша частина кімнати «обертається» навколо неї;
- автентичний індустріальний підхід, в якому формується лофт-інтер'єр в промисловій стилістиці, що не є істотним, і зосереджується основна увага на елементах житлового простору.
Проведений аналіз показав, що до основних функціональних типів лофта: житловий лофт та комерційний лофт. Житловий лофт передбачає організацію житлового простору в колишніх індустріальних будівлях із збереженням всіх елементів і матеріалів. До цієї категорії належать: лофт-квартири; лофт-апартаменти; лофт-квартали. Комерційний лофт – індустріальні простори, які використовуються в комерційних цілях. У категорію «комерційний лофт» можна віднести наступні типи лофт-просторів: лофт-студія; лофт-майстерня або лофт-галерея; лофт-район. Житловий лофт та комерційний лофт можуть інтегруватися за стилістичними особливостями: класичний лофт – це реконструйовані під житло виробничі будівлі, виконані з максимальним збереженням конструктивних і декоративних елементів, неолофт – це новозбудовані будівлі, витримані в ідеології лофта, які з'явилися в результаті популярності лофт-інтер'єрів
Сформована лофт-концепція передбачає компоновку прогресивної фактури, скляних або залізних частин в екстер'єрі, з такими матеріалами, як бетон або цегла. Оздоблення стін лофт-приміщень – це деревина, бетон, кладка з цегли. Планування лофта не передбачає дроблення на приміщення. Також обов'язковою умовою лофта є принцип студіо: основний простір зонують виключно за допомогою кольору, різної фактури матеріалів, дроблення простору тільки на вертикальні рівні.
Лофт є досить демократичним. У його відкритому просторі можуть бути і предмети класичного інтер'єру, і вишукані китайські вази, і етнічні елементи. Головне для стилю лофт – повітря, тобто відкритість і свобода простору. У самій своїй концепції лофт незмінно поєднує масштаб і нестандартні просторові рішення. Він гармонійно поєднує численні деталі різних епох, які сконцентровані в одній стилістичної композиції. Встановлено стилістичні особливості формування лофта. До основних з них належать: колірні поєднання – білий в інтер'єрі, а для екстер'єру – будь-які варіанти. Лінії і форма – строгі вертикальні і горизонтальні лінії, відкриті конструктивні основи будівлі. Чіткість і геометрізм форм, відкритість загального. Елементи інтер'єру – стриманий декор, неприкриті конструктивні елементи (балки, ферми, металеві колони), наявність вентиляційних труб, не оштукатурені стіни. Конструкції – обов'язково відкриті, індустріальні. Вікна – прямокутні, максимально великі, світлові ліхтарі в даху, двосвітловий простір. Двері – прямокутні, прості, лаконічні. Матеріали фасадів – основа декору фасадів будівлі червона цегла, яка відображає його благородну історію, надійність і довговічність. Інтер'єр в стилі лофт передбачає наявність великої кількості вікон і в принципі нецентралізоване, багаторівневе освітлення. Кольорове рішення характеризується світлими пастельними тонами. Білий колір, як правило, служить для виявлення архітектурних елементів, що є символом активної тектоніки. Меблювання – головне правило лофт – мінімум меблів, при цьому меблі не повинні бути прив'язані до стін. Винятком може бути стіна з полицями або стелажами, але бажано відкритими. Традиційні матеріали – дерево, шкіра, алюміній, пластик, нержавіюча сталь.
У третьому розділі «Специфіка формування лофта в міському середовищі» встановлено, що основними умовами використання промислових об'єктів, що не функціонують, для формування лофт-середовища та житлової функції, є соціальні, економічні, конструктивні, естетичні і психологічні. Складовою частиною соціальних умов є: розташування промислового об’єкта в межах міста, великі площі, наявність транспортного зв’язку, розвинену інфраструктуру. Економічні умови полягають в тому, що б промислові будівлі, як матеріальний об'єкт, мали конструктивне довголіття, яке дозволить їх використовувати 50, 100 і більше років. Згідно зі збірниками №14, 15, 17, 28 "Укрупнені показники відновної вартості будівель і споруд промисловості", у відсотковому відношенні реструктуризація промислових об'єктів потребує на 30 до 64% менше капіталовкладень, ніж будівництво нової будівлі. Умови до конструктивних особливостей промислових будівель, дуже великі: великі прольоти; великі простори між несучими конструкціями; велика глибина корпусу; перекриття, які розраховані на великі навантаження; високі поверхи. Естетичні умови промислових будівель включають в себе індивідуальність, історичність, аскетичність, комфортність. Психологічні умови направлені на створення відчуття стабільності минулого індустріального століття, яке виражене в простоті, фундаментальності, статичності.
Визначення промислової території, як одного з елементів архітектурного середовища міста, зумовлює вимогу проведення екологізації, поліпшення еколого-естетичних якостей. При цьому важливо відмітити, що екологічний та естетичний аспект удосконалення переважає інші.
Еколого-естетичне вдосконалення архітектурного середовища колишніх промислових комплексів можливе за двома напрямами:
- оптимізація екологічної ситуації шляхом ліквідації промислових будівель, що зумовлює моделювання нових ландшафтно-рекреаційних об'єктів та вписання їх в навколишнє середовище;
- комплексне рішення території шляхом формування лофт-об'єктів і лофт-кварталів (з активним використанням природних засобів ландшафтного дизайну).
При цьому, для реалізації кожного з цих напрямків використовуються певні прийоми. Треба відмітити, що основним недоліком напрямку екологізації колишніх промислових територій методом ліквідації промислових будівель є те, що при цьому може порушуватися єдність образу архітектурного середовища та несе великі економічні втрати, тоді як реструктуризація і формування лофта вирішує питання економічної ефективності, екологічної та транспортні проблеми. Тому більш доцільно звернути увагу на альтернативу ліквідації промислових зон, тобто на другий напрям, в якому виділено два основних прийоми: використання природних компонентів на внутрішньоквартальних територіях та використання природних компонентів в інтер’єрних просторах.
В роботі встановлено, що підчас еколого-естетичного удосконалення композиційно-планувальна організація лофт-кварталів може бути сформована одним з наступних видів: єдиний простір; диференційований простір; акцентний простір.
В роботі розроблено структурно-логічні моделі еколого-естетичного удосконалення середовища, які дають змогу комплексно підійти до формування різноманітності та комфорту середовища колишніх виробничих територій. Для цього використані наступні прийоми архітектурно-ландшафтної реструктуризації, як: візуальна ізоляція; диференціація середового дизайну; акцентування простору; просторовість або, як ще можна сказати, багаторівневість.
Прийом візуальної ізоляції – необхідний, насамперед, коли з території лофт-кварталу розкривається вид на прилеглі промислові об'єкти з низьким рівнем художньо-архітектурної виразності будівель. Другий варіант – коли в структурі самого лофт-кварталу існують об'єкти, які раціонально зберегти з економічної точки зору (великі площі, високі характеристики, забезпечення всіма видами інженерних комунікацій тощо), але які потребують візуальної ізоляції у зв'язку з їх низькими естетичними характеристиками.
Прийом диференціація середового дизайну – передбачає, передусім, різне насичення різних функціональних і композиційних ділянок території лофт-кварталу засобами ландшафтного дизайну. Тобто території, що передбачають тривале перебування людей (майданчики відпочинку тощо), а також зони щоденного та багаторазового використання (ділянки біля входів у під'їзди, уздовж основних пішохідних алей тощо) повинні бути максимально насичені різноманітними засобами ландшафтного дизайну. Для формування середовища використовуються природні та антропогенні компоненти ландшафтного дизайну: декоративні рослини, геопластика, водні пристрої, декоративне покриття, малі архітектурні форми, засоби візуальної комунікації.
Прийом акцентування простору, який направлений на виявлення і підкреслення композиційно-планувальними або об'ємно-просторовими засобами окремих будівель (які є базовими, константними елементами архітектурного середовища або найбільш значущими у функціональному значенні) або фрагментів території лофт-кварталу.
Прийом просторовості, або, як ще можна сказати, багаторівневості – це використання для розміщення рослин всіх просторів і площин у структурі лофт-кварталу. Тобто, для поліпшення екологічних характеристик на території лофт-кварталу зелені насадження розміщуються не тільки традиційно, в наземному рівні, а й у надземному і підземному рівнях, а також у вертикальній площині.
В результаті проведеного дослідження, в роботі встановлені принципи формування лофта на колишніх промислових територіях, які включають в себе досить широкий спектр компонентів, всеосяжний облік яких дозволить більш раціонально і повноцінно провести регенерацію існуючих містобудівних структур, створити повноцінне соціально-психологічне, архітектурно-виразне середовище, що відповідає вимогам сучасного суспільства. До головних принципів належать:
Принцип комфортності середовища полягає в створенні середовища на основі промислового об’єкту з урахуванням нормативних показників за екологічними, функціональними та естетичними характеристиками. Для формування комфортного візуального середовища використовується колористичне різноманіття фасадів, їх забарвлення в різні, але гармонійно поєднані кольори, що може збагатити забудову, наситити її зоровими акцентами. Тобто, пристосування елементів середовища до потреб жителів, наближення до житлової забудови магазинів та інших установ обслуговування, включаючи дитячі садки і школи, скорочення шляхів пересування, що важливо для дітей, людей похилого віку та осіб з обмеженими функціями пересування;
Принцип історичного збереження полягає у максимальному збереженні історично цінної забудови промислових будівель по периметру і створенні якісно нового внутрішнього простору, що дозволяє розвинути позитивні індивідуальні риси і створити нову естетику промислової території на основі вже сформованого архітектурного ансамблю. Крім того, в умовах реструктуризації даний принцип передбачає вирішення трьох основних груп завдань: покращення орієнтації людини в міському середовище (функціонально-утилітарний аспект); посилення виразності просторового середовища промислових територій (художньо-естетичний аспект); збільшення інформативності середовища промислових об’єктів (семантичний аспект);
Принцип художньої виразності полягає в тому, що в кожній зоні з'являється необхідність виділення символу, домінуючої ознаки, продиктованого функціональним змістом. Виразність просторового середовища досягається за рахунок: удосконалення та індивідуалізації житлових лофт-комплексів та раціонального використання просторів залежно від класу житла; створення більш замкнутих масштабних дворів за допомогою прибудов, нових споруд змінної поверховості, посадки високостовбурної рослинності (просторовоутворюючої зелені); заповнення «білих плям» (порожніх територій) новою забудовою, ландшафтно-містобудівними структурами, досягнення соціально-психологічного комфорту;
Принцип інформативності полягає в тому, щоб забезпечити інформаційну насиченість середовища, доступну пересічному жителю. Для цього необхідно дотримуватися декількох принципів: контрастне виділення орієнтирів руху з навколишнього фону; наростання композиційної активності архітектурно-просторових елементів по ходу руху глядача; виявлення і підкреслення функції об'єкта засобами архітектурного формоутворення;
Принцип екологічної ефективності полягає у покращенні параметрів навколишнього середовища (рівня загазованості, рівня шуму, вологості тощо) засобами ландшафтної архітектури і містобудування. На реалізацію принципу екологічної ефективності спрямовані такі прийоми: збалансованість архітектурних і ландшафтних компонентів; збереження і перетворення ландшафтів; формування водно-зеленого каркасу.
В дисертації розглянуті особливості організації лофта в сучасних умовах України. Виділено основні види лофта – лофт-житло, лофт-квартали, громадський лофт, які відповідають вимогам сучасного українського суспільства. Для організації лофта необхідно чітке розуміння завдань, що стоять перед кожним з вище названих видів, їх характеристики, а також, висунутих до них вимог.
Перший вид лофта – лофт-житло, можна розділити на елітне та соціальне. Основним завданням при формуванні елітного лофт-житла є організація респектабельного житла для забезпеченої відповідної групи населення. Цим забезпечується збереження пам'яток архітектури і цінних в історико-культурному та художньо-архітектурному значенні будівель. Варто відзначити, що реструктуризація промислових об'єктів, що не функціонують, під елітне лофт-житло здійснюється за рахунок фінансування замовника. Відповідно при формуванні елітного лофта виникає ряд вимог. До них належать: зручне розташування території елітного лофта в структурі міста, переважно в центральних районах; великі розміри промислових будівель (велика площа приміщень, віконних прорізів і висота поверхів).
Формування соціального лофта вирішує завдання створення сприятливих умов життя і його доступності для малозабезпеченої категорії населення. Такі завдання здійснюються в рамках державних соціальних програм. До основних вимог організації такого виду житла можна віднести: наявність зручної транспортної забезпеченості, мінімальні фінансові витрати на реструктуризацію визначених у роботі об'єктів, у житло.
Організація лофт-кварталів тісно пов'язана з організацією соціального лофт-житла, бо масове формування дешевих лофт-квартир, також як і створення лофт-кварталів, доцільна в великих промислових об'єктах за межами центральних планувальних районів міста. Лофт-квартали за своєю архітектурно-планувальною організацією залежать від цільової категорії малозабезпеченого населення: молоді сім'ї – пріоритет спортивно-розважальні об'єкти; багатодітні сім'ї – збільшення питомої ваги дитячих ігрових майданчиків, включення в структуру лофт-кварталів дитячих садків та інших освітніх та розважальних закладів; люди з обмеженими можливостями – створення безбар'єрного архітектурного середовища, організація реабілітаційних об'єктів.
Задача формування громадського лофта полягає в адаптуванні занедбаних промислових будівель під функції, що відповідають сучасним українським вимогам. Основними вимогами формування такого виду лофта в умовах реструктуризації промислових об'єктів, що не функціонують, є розміщення його переважно в центральних районах міста та обов'язкове включення житлової функції.