ПУТЯТИЦЬКА ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА ФЕНОМЕН СЛОВЕСНО-МУЗИЧНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МОНОДІЇ (НА ПРИКЛАДІ СВЯТКОВИХ СТИХИР З НОТОЛІНІЙНИХ ІРМОЛОЇВ КІНЦЯ XVI-XVIII СТОЛІТЬ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, доведено доцільність використання обраних методів, наведено відомості про апробацію результатів.
Перший розділ «Типологія жанру стихири і джерельна база дослідження» складається з трьох підрозділів, у яких охарактеризовано історичні й жанрові аспекти стихири, нотолінійні українсько-білоруські Ірмолої, у яких вона зафіксована.
У першому підрозділі «Історичний і літургійний аспекти жанру стихири» розглянуто історію виникнення церковного співу, зокрема жанру стихири, та її запровадження і поширення в Київській Русі. Всенощна здійснювалась ще в перші століття християнства. Над її Уставом працювали преподобні Харитон Ісповідник і Савва Освященний, святителі Іоанн Златоуст, єрусалимський патріарх Софроній і преподобний Іоанн Дамаскін. Текстовий фонд піснеспівів візантійського богослужіння формувався до ХІ століття, охоплюючи такі жанри, як: тропар, кондак, стихира, канон, ікос, прокімен, причастен, степенні, антифони тощо.

6
Становлення жанру стихири пов’язують з іменем Авксентія в Константинополі на початку VI століття, у період розквіту східної гімнографії. За іншою версією, стихира походить від хорових приспівів, що супроводжували сольне виконання псалмових стихів, які до ІІ століття називали тропарями. Протягом VI-VIII століть стихири виконувались під час усіх типів богослужінь.
Творцями стихир були відомі піснеспівці, отці Церкви: у IV столітті - св. Афанасій Великий, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Василій Великий, Єфрем Сирін, у V столітті - Роман Сладкоспівець і преподобний Авксентій, протягом VIII-Х століть - Іоанн Дамаскін, Кузьма Маюмський, митрополит Г ерман Константинопольський, преподобний Феодор Студит, його брат Йосиф Студит, Купріян Студит, Андрій Критський, Касія, архієпископ Арсеній, єпископ Єфрем Карійський, Анатолій Солунський, імператор Лев V! Мудрий («євангельські» стихири), в ХІ столітті - Павло Аморрейський. Важливим центром гімнографічної творчості став відомий Студійський монастир, у якому протягом VIII-ІХ століття було зібрано велику кількість літургічних текстів, здійснено їх редагування, створено нові піснеспіви. У подальшому ці літургічні здобутки склали основу богослужбових книг: Октоїха, пісної і цвітної Тріодей, Міней. Усі зразки візантійської гімнографії були запозичені київською митрополією, перекладені старослов’янською, переосмислені. Їх функціонування не обмежувалось богослужбовою практикою, вони значною мірою вплинули на розвиток давньої східнослов’янської культури.