ПРАВОВИЙ СТАТУС УСТАНОВ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Удосконалення вітчизняної правової системи відбувається в кількох напрямках, у тому числі шляхом гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу. Прийняті у березні 2004 року Закон України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” та постанова Кабінету Міністрів України “Про додаткові заходи щодо посилення роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, передбачили пріоритетні сфери, у яких в першу чергу має здійснюватись вищезазначена адаптація. Є серед цих пріоритетів й чинне цивільне законодавство України, в частині, що присвячена регламентації діяльності юридичних осіб, відносин власності тощо.

Здійснення процедури адаптації вітчизняних нормативно-правових актів передбачає виявлення суттєвих розбіжностей у цивільному законодавстві нашої держави та країн Європейського союзу і розробку конкретних механізмів їх узгодження. Яскравою спробою здійснити суттєвий крок у приведенні чинного цивільного законодавства до положень права Європейського Союзу стало прийняття у 2003 році Цивільного Кодексу України, який отримав багато позитивних відгуків від цивілістів Нідерландів, Німеччини, Франції тощо.

Разом з тим, більш сучасно та повно регулюючи відносини, що існують в процесі створення та діяльності юридичних осіб, чинний Цивільний кодекс України містить й певні недоліки, які полягають у тому, що окремим видам юридичних осіб присвячено невиправдано мізерну кількість норм, які фактично не спроможні виконати регулятивну функцію права в цій сфері суспільних відносин. Мається на увазі те, що Цивільний кодекс звертає не достатньо уваги на регулювання відносин за участю непідприємницьких юридичних осіб, в тому числі таких учасників цивільних відносин як установи. Внаслідок чого, правова природа, сутність, підстави та порядок створення і діяльності цього виду юридичної особи, залишається на законодавчому рівні врегульованою мінімально, що у цілому не сприяє досягненню бажаної чіткості й визначеності у цих відносинах. Не прийнятий до цього часу й спеціальний закон, що регулював би відносини зі створення та діяльності установ. 

Нагальним виглядає й проведення доктринальних досліджень поняття установи, бо переважна більшість сучасних вчених-цивілістів зосередили увагу на аналізі проблем правового становища суб’єктів підприємницької діяльності. На правовому ж становищі непідприємницьких юридичних осіб та особливо такої їх організаційно-правової форми, як установа, робиться значно менший акцент. Виходячи з цього, особливої актуальності набуває проблема пошуку відповідей на значну кількість питань щодо правового статусу установ.

Науковим теоретичним підґрунтям проведеного дослідження проблем правового статусу установ слід визнати наукові роботи таких вітчизняних та російських вчених юристів:                 В.В. Астахова, Є.В. Богданова, Т.В. Бондара, В.І. Борисової,  С.Н. Братуся, А.В. Вєнєдіктова,     О.М. Вінник, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.А. Дозорцева, І.В. Єлисеєва, І.В. Єршової,                     І.В. Жилінкової, О.С. Йоффе, А.І. Карномазова, М.С. Корнєєва, В.М. Косака, Ю.П. Косміна,          Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, Г.Б. Леонової, Ю.Г. Лєскової, О.Ю. Літвіної, В.В. Луця,                Р.А. Майданника, Г.К. Матвєєва, Д.В. Петрова, В.Д. Примака, О.А. Пушкіна, Д.В. Сараєва,          С.А. Слипченко, І.В. Спасибо-Фатєєвої, С.Я. Сорокіної, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого,                 Я.М. Шевченко, О.Ю. Шилохвоста, Р.Б. Шишки, В.С. Щербини та інших.

В актуальності теми дисертаційного дослідження також переконує й ступінь її наукової розробки. Особливості правового становища установ, обсяг їх правоздатності та дієздатності, порядок формування їх майна, обсяг та зміст речових прав приватних та державних установ на належне їм майно, їх цивільна-правова відповідальність за власними зобов’язаннями ґрунтовно не досліджувались. Спеціальні комплексні дослідження правового статусу установ не проводились. Наведеними вище обставинами зумовлюється вибір теми дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України. Дослідження проведене у цій роботі згідно з планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми “Проблеми вдосконалення цивільно-правових форм захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.”