ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи.

Актуальність теми дослідження обумовлюється прийняттям Верховною Радою України нових Цивільного та Сімейного кодексів, із введенням в дію яких з 1 січня 2004 року в  законодавстві з’явились численні новели, складні юридичні конструкції які потребують подальшого вивчення та осмислення, напрацювання наукових підходів до застосування нового законодавства у судовій та іншій правозастосовчій практиці.

У зв'язку зі змінами, що відбулися останнім часом, активізувалися теоретичні дослідження окремих правових інститутів як цивільного так і сімейного права. Однак залишаються малодослідженими питання про співвідношення сімейного і цивільного права, можливості та підстави застосування норм цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин.  Загальні правові засади такого застосування хоч і передбачені в статті 8 СК України, але не містять конкретних критеріїв для виявлення  видів сімейних відносин, на які мають поширюватися відповідні цивільно-правові норми, за винятком прямо передбачених в СК України.

Варто відзначити, що в радянський період робилися певні спроби розробити доктринальні положення юридичної науки, які б визначали співвідношення норм цивільного та сімейного права та умови їх взаємодії, однак повного і логічного завершення вони не одержали, а окремі із розроблених наукових ідей не можуть нині застосовуватися у зв’язку з істотним оновленням цивільного та сімейного законодавства.

В сучасній українській юридичній науці немає комплексного монографічного дослідження, присвяченого саме питанням співвідношення сімейного і цивільного права. У радянський період окремим питанням сім’ї в цивільному праві була присвячена робота Н.М. Єршової (1977), питання правоздатності та дієздатності в цивільному і сімейному праві досліджувалися Я.Р. Веберсом (1974), теоретичним проблемам співвідношення цивільного і сімейного законодавства була присвячена робота Я.М. Шевченко (1986).

Дисертаційні дослідження сучасних вчених в галузі сімейного права присвячені окремим сімейним правовідносинам: функціям шлюбного контракту в сімейному праві України (О.А. Явор, 1996 р.), правовому режиму майна членів сім’ї (І.В. Жилінкова, 2000 р.), особистим відносинам подружжя та відносинам подружжя стосовно їх майна (О.М. Калітенко, 2001 р.), правовому    регулюванню    відносин    власності між подружжям (Т.О. Ариванюк, 2002 р.), аліментним правовідносинам в Україні (Л.В. Афанасьєва, 2002 р.), шлюбному договору в сімейному праві України (О.О. Ульяненко, 2003 р.), правовому регулюванню аліментних обов’язків батьків та дітей (Л.В. Сапейко, 2003), особистим немайновим правам і обов’язкам членів сім’ї (Б.К. Левківський, 2004), договірному регулюванню відносин подружжя (В.К. Антошкіна, 2006) і деяким іншим питанням.

Викладене свідчить про актуальність обраної теми дисертації та необхідність комплексного наукового дослідження, пов’язаних з нею проблем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами.

Дисертація виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер 06БФ04201; номер державної реєстрації 0106U006631).