ПРАВОВА КУЛЬТУРА — ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасному українському суспільстві, яке поступово виходить із кризового стану на шлях стабілізації, особливо значна роль надається правовій культурі у сфері розбудови правової держави. Кожний громадянин України має розуміти спадкоємність нової стратегії нашої держави, усвідомити специфіку нового стану розвитку суспільства, свідомо брати участь у проведенні політичної та правової реформ, які потребують високого рівня правової культури наших громадян. Йдеться про таку правову культуру, яка б відповідала викликам глобалізаційних процесів, європейському вибору нашої країни, власним історичним традиціям, духовності нашого народу, слугувала б гарантом розбудови правової, соціальної держави.

Незважаючи на позитивні тенденції зростання політичної активності населення, інтересу до демократичних перетворень, гуманістичних цінностей, до права та його ролі у процесі реформування суспільства, поки що рівень правової культури нашого народу залишається незадовільним, не відповідає вимогам сучасних демократичних перетворень. Так, протягом останніх років спостерігається певна тенденція зростання ролі адміністративного впливу на процеси реформування нашого суспільства, відроджуються окремі елементи силових, командних методів розв’язання складних проблем державного будівництва, що показує невисокий рівень правової культури не лише населення нашої країни, а й посадових осіб, парламентарів та урядовців. Загалом, такий стан у державі провокує суспільство до нестабільності, гальмує проведення демократичних реформ, загрожує національній безпеці нашої держави, її суверенітету та незалежності. Правова культура має сприяти розв’язанню цих проблем, стати умовою демократизації усіх сфер суспільного життя, наближенню до європейських стандартів демократії, стати гарантом забезпечення стабільності розвитку нашої держави як демократичної, правової, соціальної.

Під час підготовки дисертації було використано праці вітчизняних та зарубіжних вчених із питань правової культури та розвитку правової держави.

Необхідно віддати належне радянським вченим, які розробляли проблему правової та юридичної культури і зробили значний внесок у дослідження їх змісту та структури з погляду марксистсько-ленінської ідеології, класового та партійного підходу: Е.В. Аграновському, А.П. Семітку, В.А. Бурмистрову, А.Ф. Крижанівському, В.Н. Рукавишникову, В.П. Сальникову, Л.К. Суворо-ву. Але радянська концепція юридичної культури потребує докорінного теоретичного та методологічного переосмислення на засадах гуманізму, визначальної ролі загальнолюдських цінностей; у контексті демократизації суспільства, зростання ролі міжнародного права.

Теоретичним джерелом дисертаційного дослідження правової культури та правової держави є праці вчених: В.С. Нерсесянца, С.С. Алексєєва, Е.А. Лукашової, В.В. Копєйчикова, В.М. Кудрявцева, О.П. Білого, В.М. Селі-ванова та ін.

Проблеми становлення та розвитку правової культури у контексті демократизації всіх сфер суспільного життя досліджено у працях українських вчених: В.В. Головченка, О.Є. Манохи, В.С. Медведєва, О.Г. Мурашина М.І. Ко­зюбри, В.М. Селіванова, С.С. Сливки, О.М. Костенка, Є.В. Назаренко, Б.П. Кузьменка.

З питання розвитку правової, соціальної держави і, зокрема, української, використано праці сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених, представників філософії права, теорії держави та права, філософії: С.С. Алексєєва, В.С. Бабкіна, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, М.В. Костицького, В.Ф. По­горілка, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, О.В. Скрипнюка, Ю.С. Шемшученка.

Подолання правового нігілізму, антиподу правової культури та головної перешкоди на шляху розбудови правової, соціальної держави, ґрунтовно досліджено у працях Н.І. Матузова, В.А. Туманова, О.В. Волошенюка, В.П. Гоймана і використано у дисертаційному дослідженні.

Віддаючи належне науковим дослідженням сучасних українських та зарубіжних вчених з питань правової культури та правової держави, слід зазначити, що у більшості з них правова культура і правова держава розглядалися як окремі феномени, а проблема їх взаємозв’язку та взаємовпливу, залежності процесу розбудови правової держави від розвитку правової культури в перехідний період розвитку українського суспільства, в умовах подолання кризи та започаткування стабілізаційного стану в суспільстві, залишається малодослідженою. Запропоноване дисертаційне дослідження має до певної міри компенсувати цей недолік.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження є складовою частиною загальнодержавних програм: „Концепція сталого розвитку України”, „Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999—2005 рр.”; є складовою частиною тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 2002—2005 роки від 30 червня 2002 р. за № 635 та узгоджені з перспективним планом науково-дослідницької роботи Національної академії внутрішніх справ України. Крім того, цей напрям досліджень висвітлено і в Указі Президента України Л.Д. Кучми „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. № 143/2002.

Велике практичне значення правової культури в суспільстві перехідного періоду, зростання її ролі у демократизації суспільства та розбудові демократичної, правової, соціальної держави зумовили мету і завдання даного дисертаційного дослідження.