Актуальність теми дослідження. Прийняття основних державотворчих документів, зокрема Конституції України – заклало засади еволюційного шляху розвитку України в напрямку до правової держави з ринковою економікою. Соціально-економічні перетворення потребують суттєвих змін механізму правового регулювання сучасних суспільних відносин, пошуку та застосування нових правових засобів, а тому створення гармонійної та ефективної системи цивільного законодавства України є одним з найважливіших напрямків розвитку української правової системи в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки.
Для сучасного цивільного права в Україні характерно підвищення ролі договору. В результаті економічних перетворень в країні, реформуванні правопорядку звузилась сфера державного регулювання економіки. Закріплення в законодавстві свободи економічної діяльності, права приватної власності і права кожного на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької діяльності сприяє створенню нових ринкових механізмів і корінним чином змінює характер економічних відносин в Україні. Нові відносини повинні базуватись на самостійності, особистій ініціативі і свободі індивіда. В цивільному праві така свобода виражається перш за все в свободі учасників цивільних правовідносин укладати і розривати договір.
Нестабільність нових економічних і політичних структур, складність і невизначеність правового регулювання цивільних відносин в перехідний період, відсутність стабільної практики застосування нового законодавства негативно впливають на правове регулювання договірної практики. Новий Цивільний кодекс повинен створити стабільні умови для цивільного обігу.
В таких умовах цивільно-правовий договір є основним засобом організації майнових відносин між суб’єктами, оскільки він є найбільш доцільною правовою формою опосередкування майнових відносин. Тому приведення інститутів договірного права у відповідність вимогам життя суспільства постає як одне з першочергових і невідкладних завдань кодифікації. Таким чином проблема розірвання договору набуває все більшого значення.
Наділення сторін можливістю визначати долю договору складає один з прямих проявів свободи договору: ті, хто має право на власний розсуд укладати договір, повинні бути, в принципі, вільними в питаннях про його розірвання.
Наявність можливості розірвати укладений між сторонами договір дозволяє їм діяти з максимальною ефективністю в умовах кон’юнктури ринку. Економічна ситуація нерідко складається таким чином, що сторонам договору вигідніше розірвати існуючі між ними відносини, ніж продовжувати їх, що може призвести до непомірних збитків або банкрутства.
Розірвання договору може спонукати учасників договірних відносин на чітке виконання укладених договорів. Розірвання договору з контрагентом, який не виконує своїх зобов’язань дозволяє витіснити з ринку безвідповідальних осіб. В такому випадку потерпіла сторона отримає можливість вимагати розірвання договору, а також буде мати можливість укласти договір, з тими, хто більш відповідально відноситься до виконання своїх договірних зобов’язань.
Сучасне українське законодавство передбачає деякі нові правові засоби, які необхідні для ефективного регулювання цивільного обігу. До них відноситься розірвання договору, яке має подвійний характер: з однієї сторони – порушує договірні відносини сторін і дає можливість достроковоїх припинити (до отримання того результату, з приводу якого був укладений договір), а з іншої сторони – надається спосіб утриматись від виконання договору в тих випадках, коли його реалізація не буде відповідати цілям, які стоять перед сторонами. Така подвійність породжує двояке відношення до розірвання договору і потребує такого правового регулювання, яке дозволяло б зменшити негативні наслідки розірвання договорів.
Більшість норм, які стосуються розірвання договору в нашому законодавстві з’явилися лише в останній час, зокрема в Новому Цивільному кодексі, і тому даний нормативний матеріал ще не досить вивчений. Деякі питання є неврегульованими і потрібна зміна і доповнення відповідних норм цивільного законодавства. Крім того існують певні протиріччя, які потребують усунення. Це пов’язано з тим, що на сьогоднішній день підстави, порядок та наслідки розірвання договорів регулюються досить великою кількістю нормативних актів, які між собою не завжди узгоджуються.
Необхідність нових підходів до нормативно-правового регулювання розірвання цивільно-правових договорів зумовлено також переходом від планово-розподільчої до ринкової економіки.
Формується значна судова практика розірвання договорів, яку необхідно належним чином усвідомити.
У зв’язку цим виникла потреба комплексного наукового дослідження проблем розірвання цивільно-правових договорів, що і обумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Дослідженню питань припинення цивільно-правових договорів приділялася значна увага в радянській правовій науці. Проте в українському правознавстві останніх років ці питання знаходилися поза увагою науковців і висвітлювались лише в окремих наукових статтях. Тому теоретично дана тема є не досить розробленою, особливо це стосується розірвання договорів.
Окремі питання розірвання договорів були предметом уваги представників загальної теорії права: С.С. Алексєєва, І.В. Дождєва,Ю.В. Тихонравова, П.М. Рабіновича та інших.
Проблемами розірвання договорів займалися в свій час Б.В. Покровський, З.М. Заменгоф. Окремі положення їх досліджень і сьогодні не втратили своєї актуальності, не дивлячись на зміни в правовому регулюванні розірвання договорів.
В дисертації використано наукові досягнення, які містяться в працях вчених – цивілістів: М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Д.М. Гєнкіна,О.В. Дзери, О.С. Іоффе, А.Ю. Кабалкіна, А.Г. Калпіної, М.І. Кулагіна,Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, А.І. Масляєва, Д.І. Мейєра,І.Б. Новицького, І.С. Претерського, О.М. Садікова, О.О. Красавчикова,В.С. Толстого, Є.А. Флейшиць, Є.О. Харитонова, Р.С. Халфіної,Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, О.Ю. Шилохвоста, Д.В. Бобрової,С.М. Братуся, В.П. Грибанова, А.С. Довгерта, О. Пушкіна, Є.А. Сухановата інших правознавців.
В ході дослідження використовувались також праці зарубіжних спеціалістів в галузі цивільного права: А. Ансона, Є. Годеме, Л. Енекцеруса, Г. Ласка, Сакае Вагацума, М. Тіллема, Я. Шаппата інших.
Комплексного дослідження розірвання договору в сучасній науковій літературі поки що не проводилось.
Науковою базою також стала практика судів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планами наукових досліджень відділу проблем цивільного, підприємницького і трудового права Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України на тему “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні”, а також програми наукових досліджень кафедри цивільного права і процесу Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича на тему “Проблеми розвитку та вдосконалення чинного законодавства в умовах розбудови правової держави”.
