Договір щодо оплатного надання медичних послуг

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах істотного зниження ресурсів державної системи охорони здоров’я, і в першу чергу, фінансових, матеріально-технічних, технологічних, інформаційних, питання забезпечення права громадян на охорону здоров’я, закріпленого в ст. 49 Конституції України, підвищення ефективності і якості медичної допомоги стає не тільки актуальним, але й досить проблемним.

Донедавна система охорони здоров’я в Україні відповідала бюджетній моделі охорони здоров’я, для якої пріоритетними були владні способи регулювання переважного числа правовідносин, пов’язаних з організацією й наданням медичної допомоги населенню. Реалії бюджетного фінансування сьогодні такі, що його обсяг забезпечує близько тридцяти відсотків від фактичної потреби системи охорони здоров’я; фінансується здебільшого лише плата за роботу, комунальні платежі, придбання ліків та предметів медичного призначення за мінімальним переліком.

На цьому тлі механізм вирішення проблеми гарантування якісної й ефективної медичної допомоги не може повною мірою відповідати потребам сьогодення і задовольняти інтереси як громадян, так і суб’єктів надання медичної допомоги. Крім того, високі ціни за «платну» медичну допомогу, обтяжені існуючими податками, стимулюють розвиток тіньового обороту у сфері легально безплатної охорони здоров’я; громадяни починають усвідомлювати, що удатися до легально платних послуг, до приватної медицини вигідніше, ніж ризикувати своїми грошима у не врахованих законом відносинах. У цих умовах упровадження багатоукладності форм власності у сфері охорони здоров’я, лібералізація умов для розвитку приватного сектора визнаються одним з основних пріоритетних напрямків реформування охорони здоров’я. Недержавна, приватна медицина повинна заповнити прогалини й недоліки безплатної охорони здоров’я.

В свою чергу розвиток приватної медицини обумовив зміну погляду, який існував до недавнього часу на діяльність лікаря як «непродуктивну працю», що не дозволяло говорити про її продукт – медичну послугу як товар і, відповідно, як об’єкт цивільного права. Зараз є достатні підстави розглядати медичну послугу як ідеальний продукт, що є звичайним оборотоздатним у цивільному обороті товаром, який має певну вартість.

Оборотоздатність медичної послуги, що реалізується в конкретних відносинах між громадянами як суб’єктами та суб’єктами, які здійснюють приватну медичну практику, зумовила виділення з числа публічно-правових відносин по наданню медичної допомоги, приватноправових відносин по наданню медичних послуг. Це викликає необхідність створити такий правовий механізм для врегулювання зазначених правовідносин, який, з одного боку, стимулював би економічну доцільність приватної медичної діяльності, а з іншого, належним чином забезпечував реалізацію прав і законних інтересів його учасникам. Таким правовим механізмом повинен стати цивільно-правовий договір про оплатне надання медичних послуг.

Комплексне дослідження зазначеного договору сьогодні набуває особливої актуальності, тому що діюче цивільне законодавство України не містить правової моделі для регулювання відносин щодо оплатного надання медичних послуг з урахуванням їх відмітних особливостей. Рівень існуючих в Україні наукових розробок по досліджуваній темі, видається нам недостатньо високим.

Порівняно невелика кількість публікацій, у яких розглядалися окремі аспекти договору про надання медичних послуг (медичної допомоги), не охоплює і не вирішує багатьох теоретичних і практичних проблем, викликаних, у першу чергу, відсутністю однозначного підходу до визначення такого нетипового об’єкта цивільного права, яким є медична послуга. Як результат – правова невизначеність з низки принципово важливих питань: щодо визначення істотних умов договору про оплатне надання медичних послуг і, насамперед, умови про предмет; порядку укладення названого договору, зокрема, моменту виникнення суб’єктивних прав і обов’язків у його сторін; щодо цивільної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього договору тощо.

До числа аналогів такого дослідження у вітчизняній науці цивільного права варто віднести публікації В.Л. Суховерхія, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, А.М. Савицької й деяких інших учених. Однак потрібно зауважити, що практично їх розробки здійснювалися на основі діючого тоді цивільного законодавства СРСР і УРСР. Наша ж робота одна з перших, що грунтується на аналізі сучасного законодавства України та положень перспективного законодавства, а також у світлі останніх економічних і політичних перетворень у державі.

Загалом зазначеними обставинами та причинами й обумовлюється актуальність теми дослідження, а також доцільність проведення його в рамках цієї дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно з Розділом 1 «Концепції розвитку охорони здоров’я населення України», затвердженою Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313/2000 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо виконання Концепції розвитку охорони здоров’я населення України» від 9 серпня 2001 р. № 96; Постановою Верховної Ради України щодо розробки і прийняття нового ЦК України; Розділом I «Тематики пріоритетних досліджень на період 2002-2005 р.», затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, «Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 р., затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року; п. 1.4. «Основних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 роки», затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ від 5 січня 2001 р. (протокол № 4).