ЗАГАЛЬНА АВАРІЯ (цивілістичні аспекти)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Як один з найдавніших інститутів морського права, розподіл загальної аварії (тобто збитків, завданих внаслідок умисних надзвичайних витрат або пожертв з метою рятування судна, фрахту й вантажу, що на них перевозиться, від загальної для них небезпеки) одночасно є одним із найбільш специфічних інститутів взагалі. Як вважають фахівці з морського права, очевидних аналогів загальної аварії в інших сферах людської діяльності, в інших галузях права не існує У зв'язку з цим питання кваліфікації та розподілу загальної аварії набувають особливого значення в розвитку юридичної науки.

Чинні правові акти про загальну аварію, називаючи найважливіші випадки коли може бути визнана загальна аварія, не дають їх вичерпного переліку. І дуже часто вирішити питання про те, чи є в конкретній ситуації ознаки загальної аварії, можна лише на підставі визначення загальної аварії, що міститься в спеціальних актах. Порівняння конкретних життєвих обставин з таким абстрактним юридичним визначенням потребує чіткого розуміння сутності загальної аварії.

Існування інституту загальної аварії зумовлено особливостями такого роду людської діяльності, як використання Світового океану та дна, зокрема торгового мореплавства та пов'язаних з цим морських торгівельних підприємств. Нерідко для того, щоб уникнути небезпеки, що загрожує судну чи вантажу, необхідно Здійснити витрати (виплатити винагороду рятувальникам, направити судно тимчасово до порту-сховища чи виплатити пов'язані з цим додаткові витрати тощо) або навіть пожертвувати якимось майном (наприклад, викинути частину вантажу для того, щоб судно не сіло на міль тощо). Зміст таких дій полягає в тому, щоб пожертвувати меншим благом (певною сумою коштів, частиною вантажу, цілісністю корпусу судна тощо), а врятувати більше – основну частину майна, що бере участь у морському перевезенні, тобто судна, вантажу, фрахту, що в сукупності є "морським підприємством". Звичайно, неможливо фізично "врятувати фрахт" у тому розумінні, в якому говорять про рятування судна чи вантажу. Але оскільки за умов договору перевезення фрахт перебуває на ризику перевізника чи вантажовласника, рятування вантажу тягне й рятування фрахту (або прав на його отримання) для однієї із сторін договору перевезення.

Подібні витрати й пожертви тягнуть збитки для учасників перевезення, за рахунок яких вони були здійснені (частіше для судновласників, рідше – для вантажовласника). Оскільки ж були зроблені вони заради загальних інтересів рятування усього "морського підприємства", було б несправедливо повністю покласти всі такі збитки тільки на того, хто їх зазнав. Тому в морському праві встановлено, що збитки, причиною яких стали витрати чи пожертви, що здійснені в інтересах загального рятування судна, вантажу чи фрахту, підлягають розподілу між усіма учасниками перевезення пропорційно вартості вказаного майна, що належить кожному з них. Звідси закономірна увага до інституту загальної аварії з боку фахівців морського права.

Водночас поза увагою дослідників залишилися цивілістичні питання загальної аварії. Як правило, лише у загальному сенсі згадується про забезпечення платежів після розподілу загальної аварії, можливості оскарження диспаші в суд та інше.

Однак розподіл загальної аварії зумовлює складну систему цивільно-правових відносин, оскільки це важливий вид зобов'язань, сутність, зміст та елементи яких залишаються практично недослідженими. Розгляд цих питань має не лише значний теоретичний інтерес, але й істотне практичне значення. Адже, дослідження цивілістичних аспектів загальної аварії, з’ясування цивільно-правової природи цього інституту сприятиме повному та всебічному захисту суб'єктивних прав та обов'язків учасників даних відносин.

При цьому має враховуватися й та обставина, що пошук оптимальних рішень тих проблем, що виникають при розподілі загальної аварії, у сучасних умовах має здійснюватися з урахуванням тієї обставини, що останнім часом в Україні посилився інтерес до інших сучасних правових систем, римського права тощо. Це зумовлене змінами у політичному, соціальному й економічному житті суспільства, модернізацією концепції цивільного права. Це стосується всіх інститутів цивільного права, але особливо важливо при дослідженні тих із них, які пов'язані з торговим мореплавством. Адже, саме тут відбувається активна взаємодія національних правових систем, пошук шляхів розв’язання колізій, уніфікація норм міжнародного приватного права тощо.

Щодо загальної аварії такий інтерес пояснюється тим, що в результаті тривалого пошуку і вдосконалення знайдених рішень врешті була створена система визначення загальної аварії та розподіл останньої. Ця система виявилася настільки досконалою, що з часом без особливих змін була запозичена практично всіма державами, у тому числі Україною, та імплементована національним морським правом .

Водночас у підходах до оцінки значення цивільно-правових способів у цій сфері, зокрема забезпечення зобов'язань, що виникають при цьому, визначення характеру їх взаємодії і взаємозв'язку, існують розбіжності, що до зумовлені особливостями національних правових систем.

Не заперечуючи корисності запозичення досвіду окремих держав, дисертант підкреслює, що відправною точкою в цьому процесі мають бути правові ідеї розподілу збитків такого типу, які були сприйняті близькосхідним, грецьким, а потім і римським правом, насамперед приватним, які з часом були використані більшістю європейських країн при вдосконаленні міжнародного приватного морського права й національного морського законодавства. Саме такий підхід дає змогу більш повно використовувати й національні традиції, порівнюючи із загальноєвропейськими ідеями, що виникли на терені римського права, формуючи на цій основі власну сучасну систему цивільного права та розуміння місця в ній окремих традиційних інститутів, у тому числі загальної аварії.

Усе це свідчить про те, що назріла необхідність спеціального дослідження цивілістичних аспектів розподілу загальної аварії, що виникають за цих правовідносин, сутності, елементів та змісту пов'язаних з таким розподілом зобов'язань, а також визначення їхнього місця в системі цивільного права України.

Водночас слід відзначити, що за останнє століття, якщо не брати до уваги декількох статей у наукових журналах та збірниках, а також розділів у підручниках та посібниках з цивільного права, де загальна аварія, як правило, лише згадується в контексті розгляду загальних питань майнової відповідальності та звільнення від неї сторін у договорі перевезення, у вітчизняній літературі спеціальних досліджень з питань загальної аварії у цивільному праві. Бракує також дисертаційних досліджень, присвячених цивілістичним аспектам загальної аварії.

Викладене вище свідчить про недостатню вивченість правових відносин, що виникають у зв'язку із загальною аварією в цивільному праві України, визначення можливості поширення на нього принципів приватного права в цілому та положень національного цивільного права зокрема. Тому звернення до цих питань є актуальним як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації грунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, в тому числі працях зарубіжних та вітчизняних цивілістів – Азімова Ч.Н., Алексєєва С.С., Баймуратова М.О., Балобанова О.О., Бартошека М., Гуцуляка В.Н., Демиденко В.В., Дернбурга Г., Дзери О.В., Довгерта А.С., Додіна Є.В., Жиліна І.С., Йоффе О.С., Ківалова С.В., Копейчикова В.В., Красавчикові О.О., Кузнєцової Н.С., Ландкофа С.Н., Луця В.В., Маковського О.Л., Маслова В.Ф., Мешери В.Ф., Новицького І.Б., Перетерського І.С., Підопригори О.А., Покровського І.А., Пушкіна А.О., Ряшенцева О.О., Саніахметової Н.О., Сидоренко А.В., Сидорченко В.Ф., Сібільова М.М., Харитонова Є.О., Шевченко Я.М., Шемякіна О.М., Шершеневича Г.Ф. та ін.

В їх працях розглядаються питання теорії цивільного, зокрема, зобов’язального права, прав та обов’язків суб’єктів цивільного права, договірних відносин, договірної і позадоговірної цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню заподіяної шкоди та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі цивільного права. Дисертацію виконано відповідно до програми досліджень Одеської національної юридичної академії "Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин" та плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного права на 2001 – 2005 роки за темою "Традиції приватного права України".