ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З проголошенням Україною незалежності відбулися суттєві зрушення у кожній сфері суспільного життя. Першочерговим завданням, що виникло перед державою на даному етапі, і вимагає негайного вирішення, є формування національного законодавства, яке б забезпечило сприятливі умови розвитку особистості й гарантувало повноцінну реалізацію її прав та інтересів.

Ефективне вирішення поставлених завдань стане можливим лише за наявності надійного економічного і правового підґрунтя. Відсутність, з одного боку, необхідних чинників стабільного розвитку і функціонування суспільства та стрімке формування приватного сектора економіки, з іншого, призвело до відмови держави виступати в якості монополіста в деяких сферах суспільного життя. Таким прикладом стала сфера регулювання страхових відносин. Прийняття 7 березня 1996 р. Закону України "Про страхування" поклало початок для формування та розвитку в Україні, на принципово нових засадах, цивільно-правового інституту – страхування.

Після введення в дію цього Закону було прийнято цілу низку нових за змістом підзаконних нормативних актів, що стосуються різних форм страхування, у тому числі обов’язкового. Але, незважаючи на періодичні спроби законодавця вдосконалити нормативно-правову базу, що регулює відносини з обов’язкового особистого страхування, окремі законодавчі положення потребують уточнення і приведення їх у відповідність до потреб сьогодення.

Серед нормативних актів відсутня чітка взаємоузгодженість щодо реалізації механізму виплати страхового відшкодування та визначення його розміру, існує ціла низка прогалин у сфері здійснення окремих видів обов’язкового особистого страхування, у тому числі страхування працівників органів внутрішніх справ (далі – ОВС).

Необхідність перегляду й реформування механізму обов'язкового страхування працівників ОВС, яка існує на даний час, викликана, передусім, неналежною соціальною і правовою захищеністю їх життя та здоров’я. Сьогодні у правоохоронній сфері склалася досить складна ситуація, яка проявляється у тому, що працівники ОВС, порівняно з працівниками інших державних органів, найбільш наражають своє життя на небезпеку. Так, за даними інспекції по особовому складу МВС України, за період із січня 1990 р. по серпень 2001 р. при виконанні службових обов’язків загинуло 760 працівників та поранено – 5 165. У тому числі при виконанні службових обов’язків з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю загинуло 252 працівника та отримали поранення 3 087. Для порівняння – в Японії за 20 років загинуло п’ять поліцейських, в Англії за останні 40 років – шість поліцейських.

Ступінь професійного ризику працівників ОВС і працівників інших державних установ різний, проте їх захист не адекватний тим небезпекам, на які вони себе наражають. Аналіз законодавства України дозволяє зробити висновок щодо нерівності правового стану працівників державних органів при визначенні розміру страхового відшкодування. Це свідчить про те, що існуюча система страхового відшкодування є недостатньо продуманою та не зовсім справедливою, і тому потребує встановлення нових засад здійснення обов’язкового особистого страхування працівників ОВС.

Підґрунтям для подальшого дослідження проблем обов’язкового особистого страхування працівників ОВС є праці українських і російських вчених-юристів дореволюційного періоду: А.Г. Гойхбарга, С.Є. Ліона, Д.І. Мейера, Г.Ф. Шершеневича; радянського і сучасного періоду: М.М. Агаркова, С.А. Рибнікова, В.І. Серебровського; В.В. Богдана, М.І. Брагінського, В.С. Бєлих, Є.Н. Гендзехадзе, М.В. Гордона, К.О. Граве, Х.О. Гурвічюте, О.В. Дзери, О.С. Йоффе, І.В. Кривошеєва, В.А. Кройтора, Н.С. Кузнєцової, Н.П. Лещенко, Л.А. Лунца, В.В. Луця, Т.С. Мартьянової, В.К. Райхера, Н.О. Саніахмєтової, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, М.Я. Шимінової, К.К. Яічкова, В.Н. Яковлєва, В.П. Янишена та інших. У дисертації також використовувались роботи дослідників у галузі економіки – В.Д. Базилевича, В.Г. Баторіна, К.Г. Воблого, О.Д. Заруби, Л.І. Рейтмана.

Більшість робіт перерахованих авторів були присвячені дослідженню загальних питань цивільно-правового регулювання страхових відносин, і окремі види страхування, у тому числі обов’язкове особисте страхування і страхування працівників ОВС як його різновид, залишається поза увагою науковців. Дискусійними є сьогодні значна кількість теоретичних та практичних питань.

Наведені обставини не лише обумовили вибір даної теми дослідження, але й свідчать про її актуальність як для виконання безпосереднього дослідження в даній сфері, так і для становлення цивільно-правового інституту страхування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Роботу виконано відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995 – 2001 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. № 4 КМ/2) і планами науково-дослідних робіт та тематичними планами, а також темами Національної академії внутрішніх справ України на 1996 – 2001 рр.