ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ: ПРЕДМЕТ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах методологічні проблеми юридичної соціології об’єктивно набувають все більшого значення. Їх актуальність зумовлюється не тільки “тісною зв’язкою” з найважливішими, надзвичайно дискусійними в юридичній науці проблемами, але й істотно загострюється у зв’язку з історичною необхідністю здійснення відповідної трансформації правової системи країни, в силу чого вони потребують глибокого теоретичного аналізу. Від наукового розуміння предмета юридичної соціології неабиякою мірою залежить правильна оцінка її пізнавального та практико-прикладного значення як науки.

Актуальність теми дисертаційного дослідження пов’язана також із відсутністю у вітчизняному правознавстві монографічних праць з наукознавчих питань юридичної соціології, що стає істотною перешкодою на шляху активізації прикладних соціолого-юри­дичних досліджень. У нашій країні практично немає фахівців власне з юридичної соціології. Як наслідок, не відчувається помітного поступу і в сфері викладання даної науки. Тим часом життя вимагає кардинальної зміни ситуації з відповідних досліджень і викладання в наукових закладах України юридичної соціології, яка покликана забезпечувати фактологічну та теоретичну базу правознавства, посилювати його зв’язок з практикою, запобігати відрив права від реальних життєвих тенденцій та явищ, блокувати елемент свавілля в правовому регулюванні, розкривати його соціальну спрямованість (як позитивні, так й негативні наслідки дії тих або інших нормативних актів), сприяючи тим самим розв’язанню довгострокових завдань глибокого і поетапного реформування українського суспільства.

У західному правознавстві значну актуалізацію проблем юридичної соціології було здійснено насамперед засновником сучасного соціологічного напрямку в праві, австрійським юристом Є.Ерліхом, який в своїх працях визначав мету і завдання юридичної соціології як вивчення “живого права народу”, джерелом розвитку якого є суспільство. Соціолого-юридичним вивченням права як фактичного порядку суспільного життя займалися і такі широко відомі послідовники цієї школи, як Ф.Гек, І.Герман, Ф.Жені, Г.Зінцгеймер, Г.Канторович, Е.Фукс, Е.Юнг та інші. Подальший розвиток ці ідеї отримали в рамках американської школи юридичної соціології – у працях таких юристів, як К.Ллевеллін, Р.Паунд, П.Сорокін, Д.Френк, О.Холмс та інші. При цьому важливо згадати і класиків соціологічної думки Е.Дюркгейма і М.Вебера та представників інституціоналізму як одного з напрямків розвитку юридичної соціології, а саме: Л.Дюгі, М.Оріу та інші. Немалий внесок у становлення сучасної юридичної соціології зробили дослідження професорів Паризького університету Ж.Карбоньє, Р.Пенто і М.Гравітц, угорського юриста К.Кульчара, польського вченого А.Подгурецького, італійських науковців Р.Тревеса, Л.Фрідмана, В.Ферарі, німецького вченого Н.Лумана, болгарського юриста Н.Неновські, швейцарського соціолога права М.Ребіндера, а також інших вчених-юристів. Саме в їх наукових роботах була висунута низка оригінальних думок відносно соціальної природи права, генетичного, діяльнісного і структурно-функціонального підходів до права, обґрунтовано підхід до дослідження права як динамічного соціально-юридичного явища.

У дореволюційний період соціолого-юридичним аспектам права присвячувались праці таких відомих вітчизняних і російських юристів того часу, як Ж.Гурвич, М.В.Духовський, Б.О.Кістяківський, М.М.Ковалевський, М.М.Коркунов, П.І.Новгородцев та інші. Серед них слід особливо відзначити теоретичні праці С.А.Муромцева, в котрих право трактується як діючий правопорядок, який необхідно досліджувати емпірично, як досвідний факт у взаємодії з іншими соціальними явищами. Традиції соціолого-юридичного підходу до права істотно вплинули на становлення і розвиток радянського правознавства аж до середини 30-х років XX століття. Проте праці радянських теоретиків (Є.Б.Пашуканіс, І.П.Разумовський, М.А.Рейснер, П.І.Стучка) з певних ідеологічних причин присвячувались перш за все теоретико-прикладному пристосуванню розробок вищеназваних дореволюційних юристів.

У радянський період, насамперед у 70-80 роки, соціолого-юридичному підходу до вивчення правових явищ приділялося значної уваги в працях таких відомих теоретиків права, як С.В.Боботов, Г.А.Злобін, В.П.Казимирчук, Д.А.Керимов, В.А.Козлов, В.М.Кудрявцев, Д.І.Луковська, В.П.Марчук, О.С.Пашков, С.Л.Сєргєвнін, Л.І.Спиридонов, Ю.А.Суслов, В.В.Тіщенко, Л.С.Явич та інші. Саме їх зусиллями наприкінці 80-х років юридична соціологія сформувалась як напрям наукових досліджень, як певний елемент структури усієї юридичної науки. Саме ними були написані досить змістовні роботи, які висвітлювали коло фундаментальних загальнотеоретичних і методологічних проблем юридичної соціології. Разом з тим в літературі неодноразово вказувалося на явно недостатню розробку концептуальних засад юридичної соціології, на те, що процес її розвитку все ще не вийшов за рамки авторських та національно-географічних розробок.

Сучасний образ юридичної соціології формується з ідей, висновків та міркувань прийдешнього покоління вчених: В.А.Бачініна, В.А.Глазиріна, Ю.І.Гревцова, В.В.Касьянова, В.В.Лапаєвої, В.М.Нечипуренко, В.М.Сирих, М.Я.Соколова та інших.

Помітну роль у розвитку вітчизняного правознавства в цьому плані відіграють теоретичні праці К.К.Жоля, Л.І.Казміренко, А.А.Козловського, М.І.Козюбри, А.М.Колодія, В.О.Коновалової, В.В.Копєйчикова, М.В.Костицького, О.Є.Манохи, В.С.Медведєва, А.С.Надточія, Л.В.Петрової, В.М.Синьова, С.А.Тарарухіна, Б.Ф.Чміля, Г.О.Юхновця, С.І.Яковенка, які можна вважати початком не тільки відродження інтересу до юридичної соціології, але й спробою намітити деякі методологічні орієнтири розвитку цієї науки.

Сьогодні є необхідність чергових кроків у напрямку розроблення теорії юридичної соціології, зокрема створення узагальнюючої попередні здобутки науковців праці, в якій була б прослідкована цілісність фундаментальної структури даної сфери знань про право в його соціальному виразі, генезисі, в контексті його соціальних зв’язків. Таким чином, є нагальною потреба в науковому дослідженні загальнотеоретичних проблем юридичної соціології, насамперед її предмета та місця в системі юридичних наук. Недостатня розробка окресле­них проблем, наявність суперечливих концептуальних підходів до їх розв’язання, необхідність їх переосмислення під кутом зору нових світових і вітчизняних реалій значною мірою зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена:

а) необхідністю використання потенційних теоретико-практичних можливостей юридичної соціології в умовах формування в Україні ринкових відносин і становлення правової держави;

б) необхідністю використання в дослідженні природи права нагромаджених у сучасній юридичній науці результатів, які істотним чином дозволять поглибити уявлення про право як соціально детерміноване і соціально діюче явище, про його генезис і соціальний “вихід”, чинники, які впливають на функціонування і розвиток правової матерії;

в) відсутністю комплексних досліджень у вітчизняній літературі з проблем предметного статусу юридичної соціології як науки та її місця в системі інших юридичних наук;

г) необхідністю запровадження та підвищення теоретичного рівня викладання на юридичних факультетах юридичної соціології як такої, що формує у студентів уявлення про право як динамічний соціально-юридичний феномен.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. Проблематика дисертаційного дослідження відповідає також науковій темі на 2001-2005 роки “Теоретичні засади становлення правової держави в Україні” (номер державної реєстрації 0102U005306), яка розробляється кафедрою теорії та історії держави і права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.