ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Існування правової держави неможливе без забезпечення захисту прав людини, одним з основних серед яких є право приватної власності. Конституція України, виходячи з принципу його непорушності, передбачає у статті 41, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Заперечуючи протиправне позбавлення права приватної власності, Конституція не виключає лімітованого законом такого позбавлення. Підстави позбавлення права приватної власності визначені численними законодавчими актами різних галузей права, які мають цілу низку прогалин та внутрішніх суперечностей.

Аналіз окремих аспектів позбавлення права приватної власності і деякі їх особливості висвітлюється здебільшого в навчальній літературі з цивільного, цивільного процесуального, міжнародного приватного, адміністративного, кримінального, кримінально – процесуального, земельного, митного, інвестиційного права. На даний час немає комплексного наукового дослідження позбавлення права приватної власності, тому обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною як в теоретичному, так і в практичному аспектах.     

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково – дослідної роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство на 2002 – 2004 роки” (номер державної реєстрації 0103U005937).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз цивілістичних проблем позбавлення права приватної власності, вироблення науково обґрунтованого підходу до класифікації видів позбавлення права приватної власності та вивчення їх особливостей, формулювання пропозицій щодо усунення прогалин і існуючих колізій у законодавстві про позбавлення права приватної власності.

Для досягнення цієї мети в межах дисертаційного дослідження сформульовані такі завдання

- дослідити історико – філософський аспект становлення та розвитку позбавлення права приватної власності;

- визначити поняття права позбавлення приватної власності, його правову природу;

- встановити місце та роль позбавлення права приватної власності в системі підстав припинення права приватної власності;

- охарактеризувати позбавлення права приватної власності як об’єкт цивіль­но – правового регулювання;

- відмежувати заходи цивільно – правового регулювання позбавлення права приватної власності від інших заходів, що спрямовані на позбавлення права приватної власності;

- класифікувати підстави проведення позбавлення права приватної власності;

- розглянути окремі підстави позбавлення права приватної власності та дослідити особливості законодавчого закріплення порядку їх здійснення;

- дослідити об’єкт, предмет, суб’єктний склад, момент позбавлення права приватної власності з різних підстав;

- сформулювати пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері позбавлення права приватної власності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо позбавлення права приватної власності, врегульовані нормами цивільно – правового інституту позбавлення права приватної власності.

Предметом дослідження є загальні об’єктивні закономірності виникнення, функціонування й розвитку цивільно – правового інституту позбавлення права приватної власності, особливості позбавлення права приватної власності як виду припинення права приватної  власності за законодавством України та практика його застосування.

Методи дослідження. Методологією дисертаційного дослідження є система концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціальних методів і засобів дослідження. Серед концептуальних підходів основним у дослідженні був діалектичний. У роботі системно використані такі методи: історико – правовий (при дослідженні розвитку законодавства про позбавлення права приватної власності), формально – юридичний (при аналізі законодавства України, яке регулює позбавлення права приватної власності), порівняльно – правовий (при порівнянні позбавлення права приватної власності з іншими підставами припинення права приватної власності, а також при порівнянні законодавства України щодо позбавлення права приватної власності із законодавством інших держав) та ін.

Теоретичною базою дослідження стали праці вчених – юристів: С.С.Алєксєєва, М.М.Богуславського, А.В.Вєнєдіктова, В.П.Грібанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, С.С.Дністрянського, А.А.Єрошенка, П.Д.Індиченка, О.С.Іоффе, Д.П.Каррі, Л.А.Кассо, С.М.Корнєєва, В.М.Коссака, С.М.Кравченко, Н.С.Кузнєцової, С.Н.Ландкофа, Л.А.Лунца, В.П.Маслова, В.І.Матвєєва, В.Л.Мусіяки, О.М.Огоновського, І.А.Покровського, З.В. Ромовської, А.М.Савицької, В.І.Семчика, К.І.Скловського, Є.А.Суханова, Н.І.Титової, Г.С.Фединяк, Р.О.Халфіної, В.П.Шахматова, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Л.П.Юзькова, О.С.Яворської, М.Бартошика, Л.Фулллера, Р.Циппеліуса та ін. 

Емпірична база дослідження. Дисертантом опрацьована сучасна практика позбавлення права приватної власності. Досліджується практика застосування законодавства про позбавлення права приватної власності, зокрема судова. Використано статистичні дані, правова інформація з періодичних видань, засобів масової інформації. З метою порівняння досліджено досвід правового регулювання позбавлення права приватної власності в інших державах.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше в українській правничій науці проведене комплексне наукове дослідження позбавлення права приватної власності в системі підстав припинення права власності, передбачених Цивільним кодексом України. Елементи наукової новизни притаманні таким положенням дисертації, які виносяться на захист:

1. Аналіз поняття позбавлення права приватної власності та його видів, а також пропозиції з його законодавчого удосконалення ґрунтуються на вперше цілісно проаналізованій еволюції цивільно – правового інституту позбавлення права приватної власності.

2. Запропоновано поділяти підстави позбавлення права приватної власності на: позбавлення права приватної власності із вимог суспільної необхідності, позбавлення права приватної власності за вчинення власником правопорушення і позбавлення права приватної власності при доцільності присудження майна однієї особи іншій.

3. В роботі досліджена правова природа експропріації майна, її види та відмінність від купівлі – продажу. З приводу цього пропонується відмовитись від передбаченого Земельним кодексом України договору викупу земельної ділянки із вимог суспільної необхідності та переглянути підстави проведення такого викупу.

4. Запропоновано нове бачення націоналізації майна як виду його експропріації. В роботі зроблено узагальнююче дослідження питання, що стосуються екстериторіальної дії законів про націоналізацію. Обґрунтовується необхідність включення у цивільне законодавство норм про націоналізацію майна.

5. Вперше пропонується розглядати реквізицію майна не лише як право державних органів, а і як їх обов’язок у випадках, передбачених законом. У роботі продовжено дослідження проблем конфіскації майна.

6. Набули подальшого розвитку і вдосконалення питання накладення стягнення на майно боржника, з’ясовується проблема проведення накладення стягнення на майно боржника – юридичної особи при її банкрутстві, обґрунтовується доцільність прийняття спеціального законодавства про  позасудове накладення стягнення на заставлене майно.

7. Досліджується позбавлення права приватної на земельну ділянку при порушенні вимог щодо використання земель, проводиться класифікація його видів, досліджується розмежування такого позбавлення права власності з точки зору норм цивільного та кримінального права.

8. Проводиться дослідження цивільно – правового змісту позбавлення права приватної власності на культурні та історичні цінності, що утримуються безгосподарно.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що матеріали дослідження містять комплексну характеристику правового регулювання позбавлення права приватної власності. Вони створюють теоретичну основу для необхідних законодавчих перетворень. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення законодавства, практики його застосування. Вони можуть бути базою для подальших теоретичних досліджень та можуть бути використані при викладанні цивільного права та інших навчальних дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені І.Я. Франка.

Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на конференціях “Розбудова правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м.Тернопіль, 2001р.). та “Розбудова правової держави в Україні: проблеми і перспективи ” (м. Тернопіль, 2003 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладені в трьох статтях у фахових виданнях, що входять до затвердженого ВАК України переліку наукових видань. 

Структура дисертації зумовлена метою і завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, у які об’єднано тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок машинописного тексту, з них 21 сторінку займає список використаних джерел (298 найменувань).