ДОГОВОРИ НА ВИКОНАННЯ ПІДРЯДНИХ РОБІТ ЗА ДЕРЖАВНИМ ЗАМОВЛЕННЯМ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В період існування глобальної адміністративно-командної системи управління економікою колишнього СРСР, коли практично всі поставки продукції та виконання робіт здійснювались на основі планових актів, потреби в особливому регулюванні відносин, пов’язаних з поставками продукції та виконанням робіт для задоволення державних потреб, не було. Відмова від централізованого планування матеріально – технічного забезпечення суб’єктів господарювання, перехід до ринкових методів регулювання економічних відносин знову викликали необхідність розробки спеціальних законодавчих актів, які б враховували специфіку відносин з приводу задоволення державних потреб.

Потреба моделювати приватні засади закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти в контексті світової практики та реального стану вказаної сфери більш ніж актуальна. Виконання підрядних робіт за державним замовленням повинно здійснюватись виключно на договірній основі і регулюватися особливим субінститутом підряду – договором на виконання підрядних робіт за державним замовленням.

Ринкові перетворення та проведення приватизації породили нові категорії власників та суб’єктів підприємницької діяльності (на відміну від існуючого раніше економічного устрою, за якого переважно держава була власником засобів виробництва). Відбулися зміни в характері договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням, підставах виникнення зобов’язань, їх сутності.

Окрім цього, важливо зазначити, що суттєво змінився порядок укладення державних контрактів на виконання підрядних робіт, введено нову процедуру закупівлі державою товарів, робіт та послуг – торги (тендери), яка мало відома сучасній українській науці та практиці.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена наявністю значної кількості недоліків, суперечностей і прогалин у позитивному регулюванні виконання підрядних робіт за державним замовленням, низкою проблем на нормативному та доктринальному рівнях, а отже, необхідністю теоретичного осмислення сучасного стану їх правового регулювання. Разом з тим, правозастосувальна практика повсякденно стикається із проблемами правового регулювання підрядних відносин, заснованих на державному замовленні, які потребують не тільки спеціального нормативного врегулювання, але й ґрунтовних теоретичних досліджень. Проблеми правового регулювання підрядних відносин досліджували А.П. Ткач – «Правовой режим капитального строительства в СССР (основные проблемы)» (1969); В.М. Коссак – «Правове регулювання строків у капітальному будівництві» (1991); Н.С. Кузнєцова – «Правове регулювання підрядних договірних відносин будівництві (цивільно-правовий аспект)» (1993), «Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве» (1993); Б.М. Годунов – «Правовые средства обеспечения государственных нужд в товарах, роботах и услугах» (2004). Необхідність теоретичних узагальнень комплексного дослідження договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням на основі нового українського законодавства обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Науково-теоретична основа дослідження. Сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, в тому числі на працях зарубіжних та вітчизняних цивілістів дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема, науково-теоретичну базу даної дисертації склали наукові праці В.О. Бєлова, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, І.Л. Брауде, В.В. Вітрянського, Б.М. Годунова, К.О. Граве, В.П. Грибанова, О. В. Дзери, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, В.К. Мамутова, Д. І. Мейєра, І.Б. Новицького, В.А. Ойгензіхта, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, О.П. Сергєєва, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, В.А. Тархова, А.П. Ткача, Ю.К. Толстого, З.М. Фаткудінова, Є.О. Харитонова, В.Ф. Чигира, Г.Ф. Шершенєвича, В.С. Щербини, С.П. Юшкевича та інших вчених.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867), а також теми науково-дослідної програми «Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі нової Конституції України», яка розробляється кафедрою цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №9 від 27.03.2001року; номер державної реєстрації 0106У003905).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення проблем та особливостей правового регулювання договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням, поглиблення правових знань про їх юридичну природу, суб’єктний склад, зміст, відповідальність учасників за невиконання умов цих договорів, а також надання науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо правового регулювання договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням; вдосконалення чинного та розробки перспективного законодавства.

Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання дисертаційного дослідження:

·          визначити правову природу державного замовлення і державного контракту та їх місце серед інших інститутів;

·          з’ясувати юридичну природу договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням;

·          дати характеристику суб’єктного складу цих договорів;

·           проаналізувати порядок укладення договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням;

·          дослідити основні проблеми змісту державного підрядного контракту;

·          з’ясувати особливості виконання та відповідальності сторін за державними підрядними контрактами;

·          сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини у галузі виконання робіт за державним замовленням; окреслити перспективи та основні напрямки його розвитку.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у зв’язку із виконанням робіт за державним замовленням.

Предмет дослідження складають договори на виконання підрядних робіт за державним замовленням, а також нормативні акти України, цивільне законодавство країн СНД, Франції, США, судова практика, літературні джерела.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, історико-правовий метод використовувався при дослідженні генезису нормативних актів України у сфері регулювання підрядних відносин за державним замовленням. Застосування системно-функціонального методу сприяло визначенню основних засад правового регулювання договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням. За допомогою формально-догматичного методу дослідження було виділено найважливіші юридичні конструкції державного підрядного контракту, дано його правову характеристику. Порівняльно-правовий метод використовувався при порівнянні нормативно-правових актів України та зарубіжного законодавства у сфері регулювання підрядних відносин за державним замовленням.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження розглядаються проблеми правового регулювання виконання підрядних робіт за державним замовленням; визначається правова природа договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням. Аналіз норм чинного цивільного законодавства України, судової практики та теоретичних джерел дозволив сформулювати основні науково-теоретичні положення та пропозиції щодо удосконалення законодавства, які виносяться на захист:

1.  Вперше запропоновано та обґрунтовано необхідність прийняття єдиного нормативно – правового акту, який би визначав, перш за все, що є предметом державного контракту на виконання підрядних робіт за державним замовленням, містив чітке визначення поняття „договір на виконання підрядних робіт за державним замовленням”, визначав його істотні умови, порядок укладення та умови відповідальності за неналежне виконання договору. Окрім цього, доцільною є наявність в ЦК України серед загальних положень про договори норми про державні контракти. Така норма буде служити основою для спеціальних норм про державні потреби чи основою для укладення державного контракту, коли спеціальні норми відсутні.

2.  Вперше у вітчизняній юридичній науці доведено необхідність законодавчого визначення істотних умов договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням, до яких слід віднести: предмет договору; ціну договору; строки початку робіт та їх завершення; розмір та порядок фінансування, а також порядок оплати робіт; способи забезпечення зобов’язань, які будуть використані кожною стороною; майнова відповідальність сторін.

3.  Вперше доведено, що неустойка при забезпеченні державних потреб повинна мати штрафний характер і не стосовно окремих порушень зобов’язань чи до однієї із сторін, а в цілому, оскільки відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері забезпечення державних потреб повинна бути підвищеною. Саме тому, потрібно узгодити норми ЦК, ГК та Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» і внести зміни до зазначених законодавчих актів, закріпивши у відповідних статтях загальне правило про штрафну неустойку.

4.  Запропоновано авторське визначення договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням: «За договором на виконання підрядних робіт за державним замовленням одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати будівельні, проектні та пошукові, а також інші роботи за завданням другої сторони (державного замовника), а державний замовник зобов’язується прийняти і оплатити їх або забезпечити їх оплату».

5.  Вперше доведено, що покладення на сторони договору підряду частиною 3 ст.3 Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» обов'язку стягувати в установленому порядку неустойку (пеню) та вимагати відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань, передбачених цим законом та договором підряду (контракту), суперечить загальним принципам цивільного права, тому вважаємо, що частину 3 ст. 3 Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» потрібно скасувати.

6.  Набули подальшого розвитку положення про те, що договір на виконання підрядних робіт за державним замовленням є угодою сторін та за своїм змістом являє собою цивільно–правовий договір із специфічними рисами. Такі риси цього договору не виводять його за рамки цивільно–правового. До них можна віднести наступні: однією із сторін державного контракту ─ державним замовником ─ є уповноважені державою органи державної влади чи органи місцевого самоврядування; метою організації та виконання таких договірних відносин є задоволення потреб держави; джерело фінансування – це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, фондів соціального страхування, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси; укладенню державного контракту в більшості випадків передує конкурсний відбір виконавців державного замовлення, який здійснюється шляхом оцінки тендерних пропозицій, поданих учасниками процедури закупівлі, та відбору найкращої з них; іншою стороною державного контракту переважно є учасник процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого в результаті оцінки визнана найкращою та акцептована; для учасників державної закупівлі створюється особливий правовий режим, який забезпечує оптимальне поєднання спеціальних гарантій для кожної із сторін; відповідальність сторін у більшості випадків визначена імперативно і носить яскраво виражений штрафний характер.

7.  Набуло подальшого розвитку положення про те, що стороною договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням є наділений відповідними повноваженнями орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, який іменується державним замовником.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях, а також при вдосконаленні норм договірного права, у практичній діяльності суб’єктів зобов’язальних відносин, правотворчих та правозастосовчих органів. Теоретичні концепції автора можуть бути використані в науковій та навчально-педагогічній діяльності, в учбовому процесі при викладанні курсу «Цивільне право» і при підготовці відповідного розділу підручників, навчальних посібників.

Апробація наукових результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки, пропозиції до законодавства України, які містяться у дисертації, доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права та процесу Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на таких конференціях: IV-й регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано–Франківськ, 22 квітня 2005 р.); Всеукраїнській науково – практичній конференції студентів та аспірантів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 25 березня 2005 р.); VI всеукраїнській науково-практичній конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Острог, 28-29 квітня 2005р.); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у п’яти статтях у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань, та чотирьох тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та характером дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 181 сторінку, з них 11 сторінок займає список використаних джерел (144 найменування).